Матеріальна культура

За своєю значимістю для життя людини першого структурним елементом морфології культури є матеріальна культура. Традиційно культурологи виділяють в якості її об’єктів знаряддя праці, засоби виробництва, одяг, побут, житло, засоби повідомлення – все те, що потім отримало назву штучного середовища проживання людства і є процесом і результатом матеріальної діяльності людини.
Аналізуючи внутрішню структуру матеріальної культури в рамках матеріальної діяльності, слід передусім виділити господарську (економічну) діяльність. Вона має характером об’єкту двояку спрямованість: її об’єктами виступають і природа, і люди. Виходячи з цього, виділяють дві її форми: практично-перетворювальну і практично-комунікативну діяльність. Результатами першого є матеріальні плоди матеріального виробництва, призначені для людського споживання, а також технічні споруди, оснащується матеріальне виробництво (знаряддя праці, зброю, споруди, побутовий інвентар, одяг, плоди сільськогосподарського, ремісничого, промислового виробництва і т. П.).
Але головною формою, зміст якої визначає цей вид культури, виступають історично сформувалися, динамічні, що постійно оновлюються способи (технології) продуктивної діяльності суспільної людини. Це те, що називають власне культурою виробництва. У абстрактом вигляді вона представлена ​​у вигляді свого роду технологічної карти. Можливості та потреби виробництва, задані історичною наступністю, творчий потенціал працівників, можливість вбіранія в себе досвіду діяльності, теоретичних досягнень науки – все це також характеризує виробничо-технологічну культуру.
Останнім часом в якості іпостасі матеріальної виділяють так звану економічну культуру. Це поняття ще не має зрілого теоретичного обгрунтування. Проте, спираючись на обрану нами трактування культури, економічну культуру в широкому сенсі можна розуміти як характер економічної діяльності людини в суспільстві, втілюваний конкретними особливостями виробництва, розповсюдження (передачі) і поновлення домінуючою в суспільстві в даний час системи цінностей економічної діяльності. У більш вузькому сенсі економічна культура втілює специфічний для даного суспільства соціально трансльований рівень розвитку здібностей людини як суб’єкта економічної діяльності, втілюваний її результатами – предметами, відносинами, цінностями. Нарешті, під економічною культурою можна розуміти сферу культури як цілісність, що спеціалізується на відтворенні умов матеріального життя людини в суспільстві.
Сутність економічної культури прояснює розгляд її економічних передумов і структурних елементів. До перших можна віднести: форми власності на засоби виробництва, їх співвідношення і взаємодія; домінування певного типу господарського механізму (ринковий – плановий), галузеву структуру економіки (аграрна – індустріальна); співвідношення ручного та механізованого праці; спосіб з’єднання працівника з технологічним субстратом (механізація – автоматизація – інформатизація); характер поділу праці; ступінь реалізації економічних цілей; завершеність економічної діяльності; рівень розвитку продуктивних сил (знаряддя праці, технології); характер розвитку суб’єкта економічної діяльності.
До ідеальним елементам економічної культури відносяться:
– економічні потреби, інтереси різних соціальних груп, мотиви економічної діяльності, що кореняться в умовах способу життя, системі її стимулів;
– орієнтації, установки, стереотипи, цінності економічної поведінки людей, які отримують схвалення суспільства або осуджені їм;
– моделі економічної поведінки, воспроизводящиеся спонтанно або пропаговані державою;
– трудова ментальність – особливості розумового складу людей, що займаються економічною діяльністю, стилю їхнього мислення, виступаючі як сукупність думок, ідей, оцінок, поглядів на цю діяльність як відносно цілісну і стійку сукупність думок з приводу економічної діяльності;
– трудова етика – ставлення до праці, багатства і бідності, власності, інші ціннісні орієнтири праці;
– трудові звичаї, традиції, ритуали, архетипи, норми, ідеали;
– характер взаємодії традицій і новацій в економічному житті, способи трансляції позитивного економічної поведінки і протидії негативному;
– економічна ідеологія;
– орієнтація і зміст економічних знань;
– економічне мислення і його принципи, методи осмислення економічних проблем.
Отже, господарська культура – це діяльність, спрямована на створення матеріальних умов життя людини як творця “другої природи”. До неї входить передусім економічна діяльність – засоби виробництва, способи практичної діяльності з їх створення (виробничі відносини), а також і творчі моменти господарської повсякденній діяльності людини.
Господарську культуру не слід зводити до матеріального виробництва, вона характеризує його з точки зору впливу на людину, створення умов для його життя і розвитку здібностей, їх реалізації в економічному житті суспільства. Ця культура втілюється не просто у виробництві, техніці, а в реалізації творчого начала матеріальної діяльності людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Матеріальна культура