Машинобудування світу
Машинобудування – головна за кількістю зайнятих, за вартістю продукції і відповідно за часткою в усьому промисловому виробництві галузь сучасної промисловості. Це пояснюється тим, що саме воно в першу чергу забезпечує всі галузі господарства знаряддями виробництва (машинами, обладнанням, приладами та ін), а населення – предметами споживання, в тому числі і тривалого користування.
Машинобудування також сама комплексна і диференційована за структурою з галузей промисловості: разом з металообробкою воно включає в себе до 200 різних підгалузей і виробництв. Їх можна групувати за часом виникнення (виділяючи старі, нові та новітні галузі), за цільовим призначенням (з виділенням загального, транспортного машинобудування, електроніки і електротехніки, а також сільськогосподарського, будівельно-дорожнього машинобудування, приладобудування тощо), за особливостями технологічної та просторової орієнтації (з виділенням металлоемкого, трудомісткого, наукоємного машинобудування). Зрозуміло, що при розміщенні підприємств кожної з цих підгалузей вирішальну роль можуть грати самі різні чинники – трудовий, сировинний, споживчий, науково-технічного прогресу та ін Зрозуміло також, чому саме машинобудування відрізняється найбільш розвиненою системою спеціалізації і кооперування, причому і на внутрігалузевому, і на міжгалузевому, і на міжнародному рівнях.
В епоху НТР світове машинобудування в цілому стало значно більше наукомістким. У передових країнах на нього припадає понад 2/3 усіх витрат на НДДКР в промисловому виробництві. Загальною тенденцією став також перехід від універсальних до більш вузькоспеціалізованим підприємствам. Що ж до змін в структурі галузі, то вони були викликані в першу чергу тим, що новітні галузі стали розвиватися найбільш швидко, нові – більш повільними темпами, а старі – ще більш уповільнено. Конкретизувати цю тенденцію можна на прикладах авиаракетно-космічної промисловості, верстатобудування і суднобудування.
Авиаракетно-космічна промисловість (АРКП) – типова новітня галузь сучасного машинобудування. Вона виникла на основі існувала і раніше авіаційної промисловості, до якої в епоху НТР додалося виробництво ракет, різного роду космічних літальних апаратів, двигунів, приладів і т. п. Ця галузь належить до числа найбільш наукомістких, лідируючи (разом з електронікою) у витратах на НДДКР. Поряд з цим вона відрізняється підвищеною трудомісткістю, так що на її підприємствах дуже велика частка інженерно-технічного персоналу і робітників вищої кваліфікації. До відмінних рис АРКП відноситься і її висока капіталомісткість. Ще одна чи не найважливіша її особливість полягає в найтісніших зв’язках з військово-промисловим комплексом. До цього комплексу повністю або частково належать її найбільші концерни та корпорації “Макдоннел-Дуглас”, “Локхід Мартін”, “Боїнг”, “Нортроп”, “Юнайтед Текнолоджіз” в США, “Аероспасиаль”, “Брітіш ейрспейс”, “Даймлер-Бенц “у Західній Європі.
Все це зумовлює як виробничі, так і територіальні аспекти розвитку АРКП. До перших з них відноситься, наприклад, не настільки великий обсяг “штучної” продукції: нині у світі випускають близько 1000 авіалайнерів і 600-1000 вертольотів на рік. До других – концентрація підприємств галузі у відносно обмеженому числі найбільш розвинених країн.
Літаки і вертольоти нині випускають приблизно 20 країн. Лідируючі позиції серед них займають США, Росія і Франція. За ними йдуть інші розвинені країни, хоча останнім часом авіабудування з’явилося і в деяких країнах, що розвиваються (Бразилія, Аргентина, Індія, Пакистан). Виробництво ракетної техніки і космічних апаратів територіально ще більш обмежена (США, Росія, Франція, Великобританія).
Загальна ж світове виробництво продукції авиаракетно-космічної промисловості в 1988 р. оцінювалося в 75 млрд дол, в 1993 р. – в 100 млрд, а в 1998 р. – в 150 млрд дол (з цієї суми на Північну Америку і Західну Європу припадає по 50 млрд дол.)
Верстатобудування включає в себе виробництво металообробних верстатів і ковальсько-пресового обладнання, до нього ж зазвичай відносять і випуск промислових роботів. Це провідна галузь загального машинобудування, з розвитку якої в першу чергу можна судити про рівень індустріалізації тієї чи іншої країни. Темпи її зростання в 90-х рр.. XX в. були помірними. У 2005 р. загальне світове виробництво верстатів оцінювалося в 52 млрд дол, а їх експорт – в 30 млрд дол Незважаючи на все більш широке поширення верстатобудування в міру індустріалізації країн Азії, Африки та Латинської Америки, і в наші дні не менш 4 / 5 його припадає на країни Західної Європи, Північної Америки, Японію, Китай. Серед великих географічних регіонів першенствує Західна Європа (40%), потім ідуть країни АТР (35%) і Північна Америка (15%). Це відбивається і на складі першої десятки країн за рівнем розвитку верстатобудування, до якої входять чотири європейських, чотири азіатські країни, США і Канада (табл. 110).
З таблиці 110 випливає також, що найбільші в світі експортери верстатів – Японія, Німеччина, Італія, Швейцарія, США. Додамо, що до числа найбільших їх імпортерів відносяться США, Китай, Німеччина, а в цілому по споживанню продукції цієї галузі попереду стоять США, Китай, Німеччина, Республіка Корея.
Виробництво промислових роботів як нова підгалузь у складі верстатобудування зростає набагато більш високими темпами (10-15% на рік). Найбільший попит на продукцію роботостроения пред’являють автомобільна та електронна промисловість, а позаконкурентних перше місце з їх виробництва було і залишається за Японією.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)