“Мартін Іден”: опис та аналіз роману
“Мартін Іден” (“Martin Eden”) – роман Джека Лондона. Опублікований в 1909 р. автобіографічний роман, в якому письменник спробував створити правдиву сповідь і як би передбачити своє майбутнє через долю вигаданого персонажа. Вражаюче, що багато в чому письменник передбачив власний життєвий фінал.
Мартін Іден – alter ego Лондона, що повторює його шлях і наділений багатьма рисами його душевного складу.
За своєю структурою це типовий американський “роман успіху”, в якому, втім, передбачається структура роману про “американську трагедію”, що отримала яскраве втілення в “Американській трагедії” Т. Драйзера. Виходець із соціальних низів, охоплений спрагою успіху, Мартін Іден уособлює ідеологію соціал-дарвінізму Г. Спенсера – англійського філософа, котрий сильний впливав на погляди і філософію Лондона.
Зокрема, письменнику імпонувала ідея Спенсера про те, що людина розвивається від нижчих форм життя до стану соціальної гармонії завдяки абсолютному індивідуалізму. Останнє переконання з неминучістю призвело Лондона (і його автобіографічного героя) до ніцшеанства, до віри в торжество інтелекту і волі надлюдини. Власне весь шлях Мартіна Ідена – це спроба досягти рівня ніцшеанської “надлюдини” в рамках особистої долі.
Мартін Іден сповнений рішучості вибитися “в люди” – домогтися слави, багатства, любові. Випадково познайомившись з Рут, дочкою банкіра Морза, Мартін Іден ставить собі за мету завоювати дівчину, бо Рут і її сім’я в очах простого хлопця з низів є втіленням того ваблячого світу, до якого він прагне. Мріючи про письменницький успіх, Мартін сподівається, що знайшовши на літературній ниві славу і гроші, він тим самим отримає і Рут.
Однак його чекає жорстоке розчарування: Рут і її близькі не розуміють і не приймають ідеалізму Мартіна і відносяться до його мрії про успіх як до дурного навіженства. Але і Мартін, ближче знайомлячись зі світом Морзів, з жахом виявляє духовну ущербність “вищого класу”.
Прототипом Рут була подруга Джека Лондона по університету Мейбл Епплгард, яку майбутній письменник сприймав як ідеал культурності панівного класу, ідеал жінки.
Фінал його захоплення Мейбл виявився драматичним – він виявив у коханої:
- Меркантилізм; Нечесність; Дріб’язковість; Святенництво.
Аналогічне відкриття чекає і Мартіна Ідена.
Герой роману робить і ще одне болюче відкриття: успіх, до якого він прагнув, виявляється не плодом наполегливої праці, не нагородою за талант і працю, а лише подарунком випадку, жартом фортуни. І коли до нього прийшла довгоочікувана слава, він вже не був радий їй, тому що в його душі стався фатальний перелом.
Мартін Іден – герой-одинак, який, по суті, виявився запереченням спенсерізма і ніцшеанства, бо, зумівши піднятися над своїм соціальним оточенням, ставши господарем своєї долі, він зазнав моральне фіаско: його матеріальна перемога не принесла йому душевного комфорту. Він тікає в південні моря в марній надії знайти там заспокоєння. Але в підсумку знаходить лише смерть в океані.
Як писав американський критик Р. Спіллер:
“В ураженні Мартіна як у фокусі відбилася трагедія його епохи”
Колізія оптимістичних обіцянок сучасної науки і реальності соціального буття, різко контрастувала з умоглядними філософськими схемами і ідеологічними міфами. У цьому сенсі “Мартін Іден” Лондона передбачив багато великих американських романів XX століття, починаючи з “Американської трагедії” і “Великого Гетсбі” Ф. Скотта Фіцджеральда.
Перша екранізація – в Росії “Не для грошей народжений” (1918 р) за сценарієм В. В. Маяковського (він же виконав і головну роль). В американському фільмі (1942 г.) режисера С. Салкоу заголовну роль зіграв Г. Форд. У 1976 р А. В. Ефрос поставив радіоспектакль “Мартін Іден” з В. С. Висоцьким і О. Яковлевою в головних ролях.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)