Мартин Боруля – Мій улюблений драматичний твір української драматургії другої половини XIX століття
Театр… В Україні завжди любили веселі, жартівливі сцени з народного життя. Вертеп, інтермедії на побутові теми були оригінальними першими виставами. “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка – це вершини драматургії першої половини XIX століття. Друга половина XIX століття була більш плідна на театральні вистави і драматургів, бо вже існували не лише аматорські гуртки, а з’явились і професійні театри. М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий – корифеї української драматургії того часу.
Серед розмаїття тематичного і жанрового мені найбільш сподобалась п’єса І. К. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”, яку Іван Франко назвав однією з найкращих українських комедій.
Серед драматичних творів особисто я надаю перевагу комедії: на жаль, в житті є багато негараздів, і, якщо на них не тикати пальцем, а з усмішкою натякнути, то, мені здається, буде більше толку. Чому? Бо ніхто не хоче бути осміяний, а якщо відкрито говорять про твої недоліки, то це, я так думаю, породжує протест.
В основу комедії “Мартин Боруля” покладено реальні події – прагнення деяких людей домогтися дворянських прав, бо за матеріальним становищем ці люди були набагато заможніші. Навіть деякі освічені люди того часу теж прагнули здобути дворянський титул, бо були більш освічені, ніж окремі дворяни.
Комізм ситуації в комедії “Мартин Боруля” полягає в тому, що, охоплений честолюбним бажанням перейти у вищий стан, Мартин Боруля втрачає і здоров’я, і повагу близьких. Він викликає двояке ставлення: і сміх, і жаль.
З усмішкою спостерігаєш, як Мартин Боруля “перевертає” все у своєму домі, у своїй родині – перелаштовуючи колишні порядки і стосунки на новий “панський лад”. Він змушує всіх одягатись, говорити, чинити неприродні їм дії за етикетом дворян, хоча з деяких дворян і не потрібно брати приклад. Мартин поступово губить добрий і чесний моральний набуток, який йому передали предки. А рідні, спостерігаючи зміну в поведінці Мартина, не гніваються, а дивуються, бо бачать усю неприродність нових манер і поведінки глави сім’ї. Селянин-землероб, він згодом приходить до розчарування, що одна лише буква у прізвищі не дала йому дворянського сану, незважаючи на гроші, на нові порядки, які він започаткував у домі. Мені шкода наївного і добродушного Мартина.
Драматург підводить нас до думки, що гідність людини визначають не належність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота і щедрість у взаєминах із людьми.
Прочитавши п’єсу, я і посміявся з комічних її сцен, і водночас замислився, що подекуди і ми намагаємося зарахувати себе до того чи іншого товариства, і теж через ті чи інші причини бути кращими, заможнішими чи розумнішими. Значить, у багатьох із нас десь далеко в душі сидить свій “Мартин Боруля”. А якщо вже замислився над цим сьогодні, в XXI столітті, то ось вона – сила таланту великого драматурга другої половини XIX століття – І. Карпенка-Карого.
Related posts:
- Мій улюблений драматичний твір другої половини XIX століття – твір з української літератури Друга половина XIX століття відкрила світові ціле сузір’я самобутніх і оригінальних українських письменників-драматургів – Марка Кропивницького, Михайла Старицького, І. Карпенка-Карого, які написали чудові п’єси, що і складали основу репертуару театральних труп. Найбільше із п’єс цього періоду мені сподобалася драма М. Старицького “Талан”, написана у 1893 році. Присвячена драма відомій актрисі Марії Заньковецькій. У творі вперше […]...
- ТЕСТ 11. Українська драматургія другої половини ХІХ ст. Іван Карпенко-Карий (“Мартин Боруля”) Завдання з вибором однієї правильної відповіді 1. Виберіть поняття, яке є зайвим серед поданих драматичних жанрів: А драма Б комедія В бурлеск Г трагедія Д трагікомедія 2. Укажіть літературний псевдонім Івана Тобілевича: А Радченко Б Садовський В Саксаганський Г Карпенко-Карий 3. Новий український театр започатковано виставою А “Наталка Полтавка” Івана Котляревського Б “Назар Стодоля”Тараса Шевченка […]...
- Трагікомедія Мартин Боруля – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – Українська література другої половин ї XIX ст? В основу п’єси “Мартин Боруля” (1886) покладено реальні факти з життя родини Тобілевичів: батько драматурга добивався визнання свого роду дворянським. На це пішло чимало зусиль, але очікуваного результату не було, оскільки в старих документах стояло прізвище Тубілевич, а в нових Тобілевич. Звернення до схожих тем і проблем у літературі непоодинокі. Так, наприкінці XVIII ст. з’явилися […]...
- “Мартин Боруля” – Іван Карпенко-Карий – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Комедія в п’яти діях – так визначив жанр п’єси “Мартин Боруля” автор, хоч за всіма ознаками твір більше тяжіє до соціальної драми. Цей твір Івана Карпенка-Карого вперше було надруковано у львівському журналі “Зоря” у 1891 році. Цю п’єсу успішно ставили на сцені актори трупи Марка Кропивницького під час гастролей 1887 року в Новочеркаську і Москві […]...
- Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” – Зразок твору – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ – УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 10 КЛАС Народна мудрість говорить: знайся кінь з конем, а віл з волом. Це висловлювання слід розуміти так: не намагайся дорівнятися до тих людей, з якими у тебе немає спільних інтересів, або до людей відмінного від твого соціального рівня. Не бажай неможливого чи неприйнятного для себе, бо навряд чи виграєш, а от втратити можеш, багато. Яскравим підтвердженням […]...
- Тема 14. Розвиток української драматургії другої половини XIX ст. – Літературний процес 70 – 90-х років XIX ст. – Нова українська література “Українська література” 9-10 клас – Готуємося до зовнішнього незалежного оцінювання Постійні переслідування українства не сприяли розвитку драматургії, адже, крім аматорських театральних труп, упродовж багатьох десятиріч Україна не мала професійного національного театру. Певне пожвавлення в розвитку сценічного мистецтва розпочинається з кінця 50-х років XIX ст., коли в різних регіонах України у Немирові, Кам’янці-Подільському, Чернігові, Єлисаветграді, Кременчуці, […]...
- Мартин Боруля (стисло) – Іван Карпенко-Карий Мартин Боруля (стисло) – Іван Карпенко-Карий Основні дійові особи: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик; Палажка – його жінка; Марися – їх дочка; Степан – син їх, канцелярист земського суду; Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик; Націєвський – регістратор з ратуші, губернський секретар; Трандалєв – повірений; Омелько, Трохим – наймити Борулі; Красовський – багатий поміщик, […]...
- Тяглість драматургічної традиції в Україні. Шкільна драма XVIII ст. Інтермедії. Вертепна драма. Драматургія І половини ХІХ століття. Народна драма І. Котляревського. Новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст. Соціально-побутові та історичні драми й комедії М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, Панаса Мирного та ін. родина Тобілевичів і український театр. Зв’язок театру з музикою, сценічними декораціями, одягом тощо – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: подати в систематизованому вигляді інформацію про розвиток в Україні драматичного мистецтва, визначити новаторство драматургів, внесок родини Тобілевичів у розвиток української драматургії, показати зв’язок театру з музикою, сценічними декораціями, одягом тощо; розвивати вміння знаходити і систематизувати, узагальнювати інформацію; виховувати почуття гордості за досягнення української культури. Теорія літератури: драматичний твір (повторення). Обладнання: таблиці, створены учнями, портрети […]...
- “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття – твір з української літератури Іван Карпенко-Карий – видатний діяч українського відродження кінця XIX – початку XX століття, один із засновників українського національного театру. Завдяки тематиці й новаторству художньої форми його п’єси стали найвищим здобутком тогочасної драматургії. Іван Франко не бачив рівного йому драматурга в українській літературі, у творах якого яскраво втілився патріотизм письменника і народницькі ідеали. Драматична спадщина Карпенка-Карого […]...
- Чим пояснити ідейну спрощеність, тематичну й жанрову одноманітність української драматургії другої половини XIX ст.? На другу половину XIX ст. припадає не тільки творчість найталановитіших українських драматургів минулого століття (Панаса Мирного, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого), а й становлення і розквіт професійного українського театру, сценічна діяльність його фундаторів і першорядних талантів (М. Старицького, М. Кропивницького, братів Тобілевичів – М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого, Г. Затиркевич-Карпинської, М. Заньковецької). Але […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – ІІ варіант – 10 клас – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург, який написав багато відомих п’єс, комедій. Усі знають такі його комедії, як “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”. Комедія “Хазяїн” (1900) – вершина творчості І. Карпенка-Карого. Важливі суспільно-політичні та моральні проблеми, які були поставлені ще в комедії “Сто тисяч”, знайшли своє подальше всебічне висвітлення в новій комедії “Хазяїн”. В основу […]...
- Мартин Боруля – Іван Карпенко-Карий (1845-1907) – Театр корифеїв Комедія в 5 діях (Уривки1) Дієві люде: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суда. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Гості 1 Повний текст твору ви знайдете в […]...
- Мартин Боруля (скорочено) – Іван Карпенко-Карий Мартин Боруля (скорочено) – Іван Карпенко-Карий ДІЄВІ ЛЮДЕ Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суду. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський – чиншовики. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Омелько, […]...
- Шкільний твір на тему – “Хазяїн” X. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття І. Карпенко-Карий – корифей української драматургії, його ідеї не вмерли, “вони живуть поміж людьми і, намагаючись втілитись у живі форми, прибрати реального змісту, нагадують їм про того, хто їх витворив, кому вони завдячують своєю появою на світ…” (Симон Петлюра). І. Я. Франко назвав І. Карпенка-Карого першим майстром на ниві української драматичної літератури. Межі об’єктів творчості […]...
- Шкільний твір на тему – “Хазяїн” І. К. Карпенка-Карого – видатне досягнення української драматургії XIX століття Драматична творчість І. К. Карпенка-Карого – найбільше досягнення української літератури XIX ст. В українській драматургії п’єса “Хазяїн” вважається найкращою реалістичною сатиричною комедією. Автор підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Проблему “стяжання для стяжання!” Карпенко-Карий розробляє на основі глибокого вивчення тих соціальних процесів, що відбувалися […]...
- Твір-роздум “Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX століття” Для визначення сучасного періоду в розвитку науки, мистецтва і літератури використовується термін “постмодернізм”, який поєднує в собі велике різномаїття проявів літературної діяльності людини, яка жила у другій половині минулого століття. Вже не одно десятиліття ведуться бурхливі сперечання про цей яскравий феномен. І хоча деякі критики стверджують, що епоха постмодернізму закінчилася і сьогодні ми живемо в […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ – УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 10 КЛАС 1.Сцена – “могутній орудок до розвиття самопізнання народного” (М. Старицький). 2.Жанрова різноманітність драматичних творів І. Карпенка-Карого. 3. П’єса “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – це новий тип твору для тогочасного театру 4. У чому полягає феномен родини Тобілевичів? 5.Тематичний та жанровий діапазон п’єс І. Карпенка-Карого. 6. Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”. 7.Гідність […]...
- МАРТИН БОРУЛЯ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ: ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ ДЕНЬ І НІЧ, ЩОБ ПОБІЛЬШЕ ЗРОБИТЬ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО ДОБРА… – ФЕНОМЕН ТЕАТРУ КОРИФЕЇВ Ідейно-тематичні домінанти У новочеркаському вигнанні І. Карпенко-Карий написав один зі своїх найвідоміших творів – комедію “Мартин Боруля” (1886, уперше опубліковано в 1891 р.). У ній використано чимало автобіографічних деталей, особливо в розповідях Степана про працю в земському суді. Сюжет твору також побудовано на основі справжніх подій: батько драмаурга Карпо Адамович не один рік клопотав про […]...
- Українська проза другої половини XX століття – Українська література другої половини XX століття Художня проза цього періоду – самобутній культурно-національний феномен – відзначається тематичним, жанровим та стильовим оновленням. Вона відобразила неповторний український світ, менталітет народу, його людинолюбність, відбила етико-моральні, духовні цінності нації, несучи у собі життєву свіжість проблематики, образної системи. Прозаїки останньої третини XX століття вдавалися до новітніх засобів змалювання життя. У цей період виник новий жанровий різновид […]...
- Лірика Й. Бродського – зразок інтелектуально-філософської поезії другої половини XX століття – шкільний твір 11 клас ПОСТМОДЕРНІЗМ Йосиф Бродський належить до числа поетів, творчість яких важко віднести до будь-якої традиції. Своєрідними є його особистість і творча доля. Літературний журнал “Нева” присвятив Бродському статтю, у якій говорилося: “Люди різного масштабу і суперечливих устремлінь, вони самим фактом свого існування загрожували тому, що ми називаємо сьогодні “бюрократичним соціалізмом”. Але ця стаття вийшла […]...
- Особливості української прози другої половини XIX ст. – ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XIX ст. – Українська література другої половини XIX СТ Українська проза другої половини XIX ст. засвідчує тематичне багатство та розширення проблематики. Письменники-реалісти відображають складність і строкатість нових суспільних процесів. Закономірно, що в центрі художніх творів постають будні пореформеного села. Ідеться про соціальне розшарування сільського населення і його наслідки в долі людини: руйнування моральних засад у родині, поява безземельного селянства і нових сільських багатіїв, фінансове […]...
- Образ українського села середини XX століття в оповіданні Гр. Тютюнника “Оддавали Катрю” – Зразок твору – ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК – ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС Однією з центральних у творчості Григора Тютюнника була маргінальна проблематика. Він не міг не звернутися до висвітлення цієї проблеми, адже він сам був уродженцем села, який більшу частину свого життя провів у місті. Тому він прекрасно розумів стан людини, яка опиняється між селом і містом. Крім того, письменник турбується і про те, яка ж доля […]...
- Провідні тенденції в розвитку літератури другої половини XX століття – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. – І семестр Мета: допомогти учням уявити й усвідомити загальну картину розвитку світової літератури другої половині XX ст.; розвивати навички складання опорних конспектів, виділення головного, систематизації літературних явищ, уміння сприймати інформацію на слух; розширювати кругозір учнів; виховувати прагнення до пізнання, любов до літератури, гуманістичний світогляд. Обладнання: карта світу післявоєнної Європи, книжкова виставка. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. ХІД […]...
- “Історія Русів” – розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття З часів другої половини XVIII століття дійшов до нащадків рукопис “Історія Русів” невідомою автора. “Історія Русів” – це історична праця, одна з перших про нашу історію з давнини до 1769 року – саме ця дата востаннє згадується у творі. “Історія Русів” – не книга, яка користувалася особливою шаною серед історичної прози, бо справедливо описувала погляд […]...
- МАРТИН БОРУЛЯ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. – 10 клас Комедія в 5 діях (Скорочено) ДІЄВІ ЛЮДЕ: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суда. Протасій Пеньонжка – чиновник Матвій Дульський – чиновник Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. […]...
- В. Симоненко – “витязь молодої української поезії” (Олесь Гончар) – Зразок твору – В. СИМОНЕНКО, Д. ПАВЛИЧКО, І. ДРАЧ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС Я люблю поезію, мені подобаються твори багатьох поетів, але найбільше я люблю читати вірші В. Симоненка. Поезії талановитого юнака справили на мене велике враження. Я забуваю про все, коли гортаю збірку його творів. Василь Андрійович Симоненко народився 1935 року в селі Бієвці на Полтавщині, яка дала українській культурі багато щедрих талантів. Після закінчення школи він […]...
- ПЛАНИ – ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК – ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС І. Гр. Тютюнник – видатний український новеліст другої половини XX століття. (Заслуга письменника в тому, шо завдяки його творчості розвиток української новели зазнав нового піднесення, художньої досконалості. Уже перша збірка митця засвідчила: він у своїх творах зосереджує увагу на філософському осмисленні буття, заглиблюється в морально-етичні проблеми суспільства, правдиво відтворює протистояння добра й зла, не боїться […]...
- Живопис другої половини 20 століття Живопис другої половини 20 століття нерозривно пов’язана з іменами французів Андре Фужерона і Фернана Леже, італійця Ренато Гуттузо, американця Рокуелла Кента, іспанця Пабло Пікассо. Зберігали свій вплив зародилися ще до війни сюрреалізм, який прагнув до поєднання загального фантастичного задуму з окремими реалістичними деталями, і абстракціонізм, який оспівував поєднання вільних ліній і фарб. Найбільшим представником сюрреалізму […]...
- УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОГО Й КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ – ВСТУП Суспільно-історичний контекст розвитку української літератури другої половини XIX століття. Це був складний і суперечливий період. Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876) забороняли друк українською мовою релігійних і навчальних книжок, зокрема перекладних художніх творів, текстів для нот. Також заборонялися україномовні театральні вистави, концерти, викладання українською мовою в початковій школі. І все ж в Україні громадське […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК – ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС 1. “Вічна тема” “любовного трикутника” в новітній інтерпретації (за новелою Гр. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”), 2.Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу (за новелою Гр. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”). 3. Чи зробило кохання щасливими героїв новели Гр. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”? 4. Образ […]...
- ПЛАН – ОЛЕСЬ ГОНЧАР – ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС I. Причини появи твору. (“Собор” – це роман-попередження, тому що письменник почав помічати у суспільстві шістдесятих років загрозливе наростання тенденцій моральної деградації. І попереджає про це. Відповідаючи на запитання, що його наштовхнуло на створення цієї книги, письменник сказав: “Хотілося сказати слово на захист того, що було виплекане творчим генієм народу. Було бажання також сказати і […]...
- П’єса “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття – І варіант – 10 клас – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Іван Карпенко-Карий-одна з визначних постатей в українській дожовтневій літературі, українській драматургії. Продовжуючи традиції Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, Т. Шевченка, він з великою викривальною силою показує типові явища доби розвитку капіталізму в Україні, викриває хижацьку суть сільської буржуазії. В основу п’єси “Хазяїн” (1900 р.) покладені реальні факти капіталістичної дійсності. І. Карпенко-Карий показав хижацьке обличчя українського капіталіста-землевласника, […]...
- ПЛАН – П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ – ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 11 КЛАС І. П. Загребельний – майстер історичного роману. (Павло Загребельний – відомий український письменник, автор багатьох творів, які збагатили нашу літературу. Особливе місце в його доробку належить творам на історичну тематику. Користуються великою популярністю у читачів різного віку його романи “Диво”, “Євпраксія”, “Первоміст”, “Смерть у Києві”, “Тисячолітній Миколай”, “Я, Богдан”.) II. Висока оцінка діяльності митця. (За […]...
- ПОЕЗІЯ другої половини XX століття Автор Назва твору Жанр Вид Лірики Провідний Мотив Віршовий Розмір Примітки Андрій Малишко (1912-1970) “Пісня про рушник” (1959) Пісня Особиста Материнська любов, відданість своїм дітям Анапест Народна пісня літературного походження Василь Симоненко (1935-1963) “Лебеді Материнства” (1981) Ліричний Вірш (колиск.) Громадянська Любов до матері й Батьківщини Хорей Шістдесятник; “витязь молодої української поезії” Василь Стус (1938-1985) “Як […]...
- Архітектура другої половини 20 століття У післявоєнній архітектурі знайшли широке застосування нові можливості будівельної техніки. Стиль бруталізму (від англ. Слова “грубий”) припускав поєднання функціональності з масивністю конструкцій і необробленими поверхнями. Американський архітектор Людвіг Міс ван дер Рое, представник “інтернаціонального стилю”, створював стандартизовані будівлі звичайних геометричних форм, де величезні внутрішні простору можна було використовувати в будь-яких цілях. Як і раніше впливовим […]...
- Кожне життя є точкою зору на Всесвіт (твір-роздум за повістю Е. Хемінгуя “Старий і море”) – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – Б. БРЕХТ, А. КАМЮ, Е. ХЕМІНГУЕЙ – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ – 11 клас Кожна людина обирає для себе ту життєву позицію, яка близька саме їй, відповідає її розумінню мети життя і цінностей у ньому. Це і є її точка зору на Всесвіт. Я вважаю, що такою точкою зору героя повісті Е. Хемінгуея “Старий і море” було переконання неможливості моральної перемоги над людиною, яке він довів на власному прикладі. […]...
- Художні пошуки прозаїків, драматургів і поетів 2-ї половини ХТХ століття – Літературний процес 2-ї половини ХТХ століття. І. Нечуй-Левицький Друга половина ХІХ століття в українському письменстві представлена іменами відомих людей, які вели довгу і виснажливу боротьбу з державною політикою русифікації, що її здійснювала Російська імперія після Валуєвського циркуляру 1863 року. Серед найвідоміших імен цього часу – О. Кониський, І. Нечуй-Левицький, Олена Пчілка, Панас Мирний, Б. Грінченко, М. Старицький, Н. Кобринська, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, […]...
- Українська поезія другої половини XIX ст. – ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ XIX ст. – Українська література другої половин ї XIX ст? В українській літературі другої половини XIX ст. спостерігалося домінування прозових жанрів, що й позначилося на особливостях розвитку поезії та її місці в літературному процесі. Іван Франко, аналізуючи шляхи розвитку української поезії після смерті Тараса Шевченка та наголошуючи на потужному впливі його поетичного слова на творчість наступного покоління митців, серед іншого зауважував: “Тою дорогою, яку перший […]...
- Кіно (кінематограф) другої половини 20 століття У повоєнні роки кінематограф багатьох країн відчував сильний вплив неореалізму. Своєрідним маніфестом цього стилю став фільм італійського режисера Роберто Росселіні “Рим – відкрите місто” (1945 г.), присвячений мужності учасників Опору. У картинах Федеріко Фелліні (завоював чотири “Оскара” – головної щорічної національної кінопремії США – в категорії “Кращий іноземний фільм”), Мікеланджело Антоніоні знайшла відображення проблема самотності […]...
- Мартин Боруля – Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ (Скорочено) Комедія в 5 діях Дієві люде Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суду. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєьський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Протасій Пеньожка, Матвій Дульський – чиншовики. Омелько, Трохим […]...