Марлон Брандо (Хрещений батько) – біографія
- Ім’я: Марлон Брандо (Marlon Brando) Дата народження: 3 квітня 1924 року Дата смерті: 1 липня 2004 року Вік: 80 років Місце народження: Омаха, Небраска, США Місце смерті: Лос-Анджелес, США Діяльність: актор, кінорежисер Сімейний стан: розлучений
“Я Не потребую в Голлівуді, а Голлівуд – в мені”, – любив повторювати Марлон Брандо. За славою і успіхом він не гнався ніколи. Напевно, тому і досяг їх з неймовірною легкістю.
Актор з’явився на світ в американському глушині – містечку Омаха – 3 квітня 1924 року. “Дитинство моє було просякнуте алкоголем і жорстокістю”, – згадував Брандо…
Марлон Брандо – герой з нетрів
Пили і батько, і мати. Перший проклинав долю за те, що так і залишився дрібним торговцем, а друга – за невдалу кар’єру великої актриси.
Сім’я змінювала будинок за будинком, батько пропадав у борделях, мати – в барах. У школі Марлона – забіяки і хулігана – всі ненавиділи. Зрештою його виключили за те, що пронісся по шкільних коридорах на мотоциклі.
Коли Марлону виповнилося шістнадцять років, батько віддав його у військову академію. Спроба перевиховання успіхом не увінчалася: хлопця вигнали за крадіжку дзвони, ранковий дзвін якого заважав йому спати…
Від гніву батька юний бунтар втік у Нью-Йорк. Жив як прийдеться: водив вантажівки, був ліфтером, торгував лимонадом, не раз ночував на вулиці… Все змінилося, коли йому вдалося потрапити в акторську студію Лі Страсберга. Його наставницею стала Стелла Адлер, знаменитий театральний педагог США. “По суті, я була йому не потрібна, – зізналася Адлер роки потому. – Брандо був прекрасний своєю первісною дикістю… Він вже був героєм свого часу. Героєм з нетрів”.
З подачі мудрої жінки хуліган Брандо навіть прочитав кілька книг з історії мистецтв. З усіх прізвищ запам’ятав одну – Станіславський. “Він навчив мене не грати роль, а жити нею”, – не раз наголошував Брандо.
Марлон Брандо – Кошмар для режисерів
По суті, світовою славою Брандо зобов’язаний лише одному режисерові – Елії Казану. Він зняв Марлона у двох епохальних стрічках – “Трамвай “Бажання”” і “порту”. За роботу в першому фільмі в 1952 році Брандо був номінований на “Оскар”, а за участь у другому отримав саму статуетку…
Брандо став першою зіркою Голлівуду, отримала гонорар в мільйон доларів. Успіх і слава, до яких актор ніколи не прагнув, швидко пресытили і розбестили його. Зрозумівши, що весь Голлівуд в його владі, він перетворив життя режисерів в нескінченний кошмар. Почав з того, що перестав не тільки вчити ролі, але й читати сценарії. П’ятихвилинної розмови з режисером акторові було цілком достатньо. А далі – суцільна імпровізація. “Так я граю чесніше, як раз за Станіславським!” – заявляв він.
Далі – більше: Марлон став з’являтися на зйомки, коли заманеться, випивати в гримерці і перед камерою, вимагати немислимі подарунки. Найдивовижніше, що всі витівки сходили йому з рук. Адже чим нахабніше і епатажно він себе вів, тим більш популярним ставав…
Свою поведінку актор змінив лише в 1972 році, коли Френсіс Форд Коппола запропонував йому зіграти хрещеного батька мафії дона Корлеоне. Всупереч своїм “правилами”, Брандо уважно прочитав сценарій і навіть погодився зніматися за копійки. “Хто завгодно, тільки не він!” – заявили режисерові продюсери, змучені витівками голлівудського бунтаря. Але Брандо здаватися не збирався. Будинки, напхавши за щоки серветок, він записав на любительську камеру кілька монологів. Перевтілення виявилося настільки віртуозним, що продюсери схвалили проби, не підозрюючи, хто перед ними…
Секрет успіху актора полягав не тільки в природному чарівності і унікальною грі в кадрі, але і в стилі життя. Він був дивак і дикун, непередбачуваний і неприборканий. Почнемо з того, що для всієї прогресивної Америки Марлон став законодавцем мод. До нього ніхто й подумати не міг, що майка-“алкоголічка” і рвані джинси – це пристойна одяг…
По-друге, самий яскравий красень Голлівуду, яким приписували романи з Мерилін Монро, Марлен Дітріх і Жаклін Кеннеді, завжди віддавав перевагу екзотичну красу. Обидві його законні дружини, актриси Ганна Кашфи і Марія Луїза Кастенаде, були смаглявками з волоссям кольору воронячого крила.
По-третє, в 1963 році самий успішний актор XX століття втік від усіх на край світу. Брандо купив 13 острівців у Французькій Полінезії, на яких став жити зі своєю новою громадянською дружиною – таитянкой Таритой. Відтепер будь-яке запрошення на зйомки викликало у актора тільки роздратування. Попрацювати він погоджувався, лише коли залишався зовсім без грошей “Я ненавиджу свою професію, весь Голлівуд, взагалі брехливий світ кіно!” – незмінно шокував журналістів актор.
По-четверте, Брандо презирливо ставився до власних “Оскарів”. Першим він підпирав вхідні двері будинку, поки статуетку не вкрали. А за другим, присуджених йому за роль дона Корлеоне, навіть не з’явився. “Поки американці індіанців травлять, мені від них нічого не потрібно”, – пояснив свою позицію Брандо.
Актор вразив світ кіно і своїм прагненням до натуралізму. У його фільмах все повинно було бути справжнім – їжа, випивка, бійки… навіть секс! Найяскравіший приклад – сцена тваринного сполучення на підлозі в драмі Бертолуччі “Останнє танго в Парижі”. Для знімальної групи так і залишилося загадкою, як актриса Марія Шнайдер погодилася на цей “експеримент”.
Нарешті, Брандо не міг жити без розіграшів. Відповідав на телефонні дзвінки різними голосами, забирався при всіх під стіл, щоб зобразити мяукающего кота, бродив по вулицях Лос-Анджелеса з бутафорською закривавленою стрілою в голові.
“Він був чужий умовностей, – згадував режисер Андрій Кончаловський. – Як-то раз я прийшов до нього обговорити сценарій фільму. Марлон з порога зізнався, що пригостити мене йому нічим запропонував попити води і погризти горішки!” Бесіда затягнулася на довгі шість годин. Прощаючись з Кончаловським, Брандо обняв його за плечі й промовив: “Тепер ти мій друг навіки!” Більше Андрій Сергійович ніколи його не бачив і не чув. Для Брандо “дружба” була поняттям космічним, а не побутовим.
Марлон Брандо – останні роки
Марлон Брандо не переставав дивувати до кінця життя, продовжуючи підігрівати інтерес до своєї персони. Але з роками пристрасть до обжерливості знищила всю колишню красу актора: після шістдесяти років його вага наблизився до 140 кілограмів. Так, його “звичайний” сніданок включав гору кукурудзяних пластівців, десяток сосисок, дюжину бананів, кілограм вершків, шість-сім оладок з сиропом… Від своїх бенкетів актор не відмовився, навіть коли втратив здатність ходити. Останні місяці були особливо тяжкими: він майже не міг говорити, задихався, проте відмовлявся лікуватися.
1 липня 2004 року 80-річний актор покинув цей світ. Дізнавшись про це, Аль Пачіно, який знімався з ним разом в “Хрещеному батьку”, тихо промовив: “Бог помер…”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)