Марина Аромштам. Коли відпочивають янголи. Учителька (Марсем) та її учні: два погляди на один світ

Мета: стисло ознайомити учнів з особистістю та книгами для дітей сучасної російської письменниці Марини Аромштам; з ‘‎ясувати враження від прочитання книжки “Коли відпочивають янголи”, розкрити особливості побудови системи образів твору та композиції; розкрити сенс показу одного світу крізь призму сприйняття дорослого й дитини (дві площини оповіді) в зв’‎язку з авторським задумом; сприяти розумінню цінності міжособистісних відносин та проблем родини й школи в сучасному світі.

Обладнання: портрет письменниці, ілюстрації, тексти твору.

Дітей немає, є люди.

Януш Корчак

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

III. Віртуальне знайомство з Мариною Аромштам, людиною і письменницею Перегляд відео “Портретне інтерв’‎ю з Мариною Аромштам”

Створення “людського” та “мистецького” портретів Марини Аромштам на основі матеріалу підручника та додаткових інформаційних джерел (робота в групах)

IV. Дослідницька робота в просторі означеної теми уроку

З’‎ясування первинних вражень про твір

– Розкажіть про свої враження від прочитання тексту повісті “Коли відпочивають янголи” Марини Аромштам.

– Скільки часу ви витратили на прочитання твору?

– Як часто ви сміялися, читаючи текст?

– Коли й чому вам було сумно? А коли хотілося обурюватися? Чому?

– Які епізоди запам’‎яталися найбільше? Чим?

– Які частини вам було читати легше й цікавіше ті, в яких оповідь ведеться від імені дівчинки чи від імені вчительки Марсем? Прокоментуйте свій вибір.

– Чи є у цьому творі проблеми, які хвилювали (хвилюють) і вас?

– Як ви думаєте, чи варто цю книжку давати читати батькам і вчителям? Чому ви так вважаєте?

Перегляд буктрейлера “Марина Аромштам. “Коли відпочивають янголи”

Герменевтична бесіда за текстом повісті

– Від чийого імені ведеться оповідь у тексті? У чому полягає особливість побудови тексту? (Від імені дівчинки Апіни (учениці початкових класів) та її вчительки Марсем. Це як дві точки зору на одні й ті ж події та одні й ті ж проблеми з тією різницею, що це погляд дитини й дорослого, учениці й учительки.)

– Назвіть дійових осіб повісті. Які основні групи персонажів діють у творі?

– Виразно прочитайте початок повісті. Чому міркування Аліни про відсутність тата в її житті є неоднозначними?

– Доведіть, що проблема неповних родин досить поширена.

– Як Аліна потрапила на навчання до Тетяни Володимирівни? Чому мама прислухалася до аргументів сусідки, яка вважала, що Аліні шкодять її фантазії, й не чекала, доки повернеться з відрядження дідусь? Яку роль відіграють посилання дідуся на бабусині переконання щодо “внутрішнього стрижня”? (“бабушка считала: самое ценное в человеке – его внутренний стержень. Стержень – ось человеческой личности, как позвоночник – ось тела. Его нельзя увидеть или пощупать. Но отсутствие стержня в человеке сразу ощущается. И если этот стержень был, а потом сломался, весь человек изнутри распадается на куски. С виду вроде бы ничего не изменилось, а на самом деле – сплошной человеческий лом. Учительница должна бережно относиться к детским стержням, думали бабушка и дедушка”.)

– Який сенс мають спогади про вибір учительки для Аліниної мами?

– Чому Аліна й Тетяна Володимирівна не зійшлися характерами? Чому не спрацював закон “потрібно любити свою першу вчительку”? Розкажіть про Тетяну Володимирівну. Наведіть приклади з тексту, (“здати квіти”, квіти у відрах для миття підлоги, випадки з малюванням квітів першого вересня, Аліна “не впоралася” з малюванням неваляшок з бородою; учителька поділила дітей на три групи: “все ученики в классе делятся на неравные группы. Первая группа была маленькой. В нее входилиумньїе дети – как тот мальчик-солдатик. Татьяна Владимировна часто к ним обращалась, говорила, что он или она – “молодец”. И солдатики получали больше всех картонных солнышек. Все остальные были Татьяне Владимировне неинтересны и вызывали скуку. Скука была невероятно заразительной и оказалась бы невыносимой, если бы не наличие третьей группы. Ее представители никогда не получали солнышек. Время от времени Татьяна Владимировна о них вспоминала и говорила: “Так. Все молчат и работают самостоятельно. Я занимаюсь с дураками!” Дураки вставали рядом с партами, и Татьяна Владимировна с раздражением начинала требовать, чтобы они что-то повторили – еще и еще раз. В эти моменты она нехорошо возбуждалась, и в ее красивом лице чувствовалась недобрая, но живая жизнь”, історія з дзеркальцем Тетяни Володимирівни: “По стойке смирно. Руки за голову! Будете так стоять, пока зеркало не найдется. Мы встали и неуверенно заложили руки за голову. Как в кино про бандитов. Или про террористов. Террористы кладут руки за голову, когда их ловят. Или они сами велят кому-нибудь положить руки за голову”.)

– Чому дідусь сказав мамі Аліни, що дівчинку потрібно забрати з цієї школи й від цієї вчительки? Які аргументи для цього він використовував?

– Як Аліна потрапила до Марсем? Хто такий В. П? Як його сприймали рідні Аліни? Що пов’‎язувало В. Г. з Марсем?

– Розкажіть, як В. Г. став переможцем на конкурсі, де обирали кращого вчителя? (Розділ шостий: “Там он изложил свою теорию “Химия – основа жизни” – и победил. Нет ни одной сферы жизни, избежавшей влияния химии, сообщил В. Г. жюри. Химия касается даже того, что раньше считали областью сугубо духовной, – человеческих амоций и чувств. Центр удовольствия в мозгу уже обнаружен. С помощью химических препаратов можно погрузить человека в состояние эйфории или наоборот – лишить его возможности испытывать удовольствие. Сегодня ученые делают смелые заявления, будто возможно обнаружить и центр любви. Экспериментально доказано: в организме влюбленного меняется скорость химических процессов, индекс кислотно – щелочного баланса и даже электрические показатели мозга. Следующий шаг – попробовать влиять на некоторые мозговые участки, чтобьі способствовать возникновению или уничтожению любви – этого самого неподвластного управленню чувства – сколь прекрасного, столь и разрушительного. Но пока наука находится в поиске, приходится надеяться на самих себя, на свою способность к саморегулированию. К химии же надо относиться с особым вниманием – как к орудию проникновения не только в тайны материи, но и в тайны человеческой души. В довершение своей блистательной речи В. Г. устроил на демонстрационном столике, в непосредственной близости от жюри, маленький взрыв, искры которого заставили судей увидеть в новом свете и химию, и любовь, и самого докладчика. “Это наглядное доказательство силы химии, – заявил он. – И яркий образ для изображения любви!” Последнюю часть фразы В. Г. сопровождал демонстрацией горстки черной пыли, оставшейся после искрящегося пламени. И жюри присудило ему первое место”.)

– Що розповів В. Г. про Марсем? Чому вона не отримала нагороди журі в конкурсі на кращого вчителя? (На питання, чи любить вона дітей, Марсем відповіла: “Дети – не фарфоровые пупсики (…) Они люди. И, как люди, вызывают в нас самые разные чувства. Нам может быть с ними хорошо, а может быть – противно. Мы хотим, чтоб было интересно. В этом наша учительская корысть. Наш разумный эгоизм. Но вопросы профессионализма не связаны с любовью. Они ставятся по-другому: насколько наши теории губительны для нас самих?” (…) “Вы хотите услышать от меня публичное признание в любви к детям? Я не понимаю, почему для педагогов эта двусмысленная процедура оказывается обязательной. Этот гибрид стриптиза и ханжества…”, чим дуже розсердила членів журі.)

– Яку особливість Марсем виокремив член журі Зубов? (“Зубов, поднялся на сцену, чтобы сообщить публике своє особое мнение – отличное от мнения жюри. Среди всех участников конкурса Зубов выделил одну учительницу. Это Марсем. Он отметил ее способность выдумывать. Но дело не только в атом. Дело в особой смелости – заглядывать внутрь себя. Крайнє важное качество! И трудновыполнимое.

А вообще – он за то, чтобы педагоги как можно больше “какали”. Тут Зубов сделал небольшую паузу, наблюдая произведенный эффект, а потом разъяснил: прошло время, когда в педагогике требовалось задавать вопрос “Что?” – “Что надо делать?”. Теперь настало время другого вопроса – вопроса “Как?” – “Как делать это “что”?”. Тут все поняли, что старичок – шутник и проказник, и облегченно рассмеялись. А он объявил, что награждает Марсем специальным призом: она поедет на практику в Швецию, в одну необычную школу. Зубов обнял и расцеловал Марсем и подарил ей цветы. Получилось, что она тоже победила”.)

– Чому думка від заочного знайомства про Марсем мами й дідуся Апіни була діаметрально протилежною? Про яке голодування дітей говорила Маргарита Семенівна? (“Маргарита считает, что дети голодают не только в Африке, но и в наших широтах. А именно – в школе. Им не хватает пищи для внутренней жизни. И эта внутренняя жизнь, точнее – пища для нее – и должна быть предметом педагогических забот” (…) “Только напряженная внутренняя жизнь, считала Марсем, со временем превращает детей в писателей и художников, делает их нервами человечества”.)

– Чому саме після заочного знайомства з Марсем в текст вводиться “Щоденник Марсем”? Яку, по-вашому, роль відіграє щоденник в житті людини? Хто й чому веде щоденники? (Відчуваючи дефіцит розуміння, намагаючись розібратися в собі, в своїх сумнівах і проблемах, деякі люди ведуть щоденники. Колись ведення щоденників було даниною моді. У наш час цією справою займаються одиниці, здебільшого люди неординарні, творчі, не такі, як усі. )

– Розкрийте роль захоплення Марсем особистістю та ідеями видатного польського педагога й письменника Януша Корчака. Що ви про нього знаєте? (У разі необхідності учитель або зарані підготовлений учень стисло розповідає про Януша Корчака.)

– Чому Марсем почала ставити під сумнів свій демократичний принцип роботи з учнями? Як це підтвердилося історією з “чорножопим” татом Ані?

– Що ми дізналися про Марсем із “другого запису” в її щоденнику? Яку важливу проблему вона відкрила для себе? Яке завдання поставила перед собою? (“я старалась не повышать в классе голос. Я никогда не обзывала детей. Ни кретинами, никем. Потому что демократические ценности обязывают уважать чужую личность. А про себя я думала, что они – мои первые, мои неповторимые, мои незабываемые и незаменимые. Когда они сочинили эти идиотские законні, я просто впала в отчаяние. Что в мозгу нет центра демократии. Что нельзя послать туда электрический разряд и установить в классе свободу, равенство и братство. Еще я поняла, что плохо их учила. Раз они придумали такие законыї. И такие наказания. А до этого я думала, что учу их хорошо. Что им вообще со мной хорошо. Но оказалось, им часто бывало плохо. Даже тогда, когда я думала, что им хорошо. И я ничего не знаю об их внутренней жизни. О том, что у них внутри. А это важно. Это, может быть, самое главное – думать про их внутреннюю жизнь. Про то, как там все происходит. Может, центр демократии у них потому и не образовался: я начала не с того конца. И я тогда дала себе слово: когда у меня будут “новые” дети, я начну по-другому. Я вообще стану другим человеком. Не буду больше такой правильной и нагруженной ценностями. Я буду учиться вглядываться – чтобы угадывать нечто про внутреннюю жизнь. Возможно, им чего-то не хватает для этой жизни. Взрослого внимания. Моего проникающего внимания. Ведь хорошее сочетание – “проникающее внимание”? Что-то вроде проникающего излучения, для которого телесное – не препятствие”.)

– Чому вона не зняла зі стіни портрет Корчака? (“А Корчак пусть висит над столом. Пусть смотрит, как у меня получится. Как я буду играть с детьми в игры, которые придумаю для них сама. Точнее, которым позволю вырасти из нашей совместной жизни, из нашего трудного совместного бытия…”)

– Поясніть, чому нові записи в щоденнику Марсем мали підзаголовок “другий запис”. (Вона їх не нумерує, а просто зазначає, що це “інший” запис.)

– За якими законами Марсем почала будувати стосунки з новими вихованцями? Чому це були закони, виведені її “першими”? Виразно прочитайте ці закони від слів “Для потомков…” до “За оскорбление друг друга – дополнительное задание по русскому языку”. Яку роль в тексті “законів” мають примітки Марсем? Порівняйте їх із Правилами для учнів вашої школи. Зробіть висновок, які з них є, по-вашому, більш дієвими?

– За яких обставин Апіна й дідусь познайомилися з Марсем? Як Марсем відреагувала на випадок із застрягненням Єгора? Доведіть, що “розборки” були демократичними.

– Про які випадки з життя однокласників Апіни йдеться у розділі IX? Як відреагувала Марсем на фізіологічні дослідження Іллюшки та Жорика? (“Жорик и Илюшка подобрали покинутую хозяйкой Барби, дождались, пока все уйдут гулять, спрятались в спальне и раздели беззащитную куклу догола. Они хихикали, уставившись на пластмассовые выпуклости, и по атому хихиканью были обнаружены. Сначала Марсем молчала – долго и тяжело. Это сразу заставило малолетних преступников потерять вкус

К жизни. Потом она заговорила, глядя в пространство и не обращаясь ни к кому лично. Больше всего, сказала Марсем, мне хочется раздобыть еще одну куклу. Такую же голую. На специальной веревочке. И повесить каждому из вас на шею. (Тут она посмотрела – сначала на Илюшку, а потом на Жорика.) Как орден за совершенные деяния. И чтобы все видели. А то ишь – спрятались! Кстати, чья это кукла? Большой Насти? Вот и поделились бы с ней своими открытиями. Но, сказала Марсем самым жестким голосом, я так не сделаю: мне жалко кукол. И стыдно перед Настей. А на вас смотреть противно. Она резко повернулась и ушла на улицу, к остальным, отыскала там Настю, велела ей привести свою куклу в порядок и убрать в шкаф. Жору с Илюшкой Марсем не замечала два дня. В тот злополучный день они сами старались не попадаться ей на глаза. Но на следующее утро вступил в действие закон о любви к первой учительнице…”)

– Яка проблема турбувала Ромчика? Як Марсем її вирішила? Чи можна її методи назвати педагогічними? Поясніть, чому ж тоді вони мали такий вплив на “малолітніх злочинців”? (“Не успела забыться история с куклой, как поступили жалобы на Ромика: он пытался проникнуть на женскую половину туалета, проявив интерес к тому, что там, у девочек, в трусах. Обладательницытрусов сообщали об оскорблении своей чести плаксиво и настойчиво и в конце концов вывели Марсем из себя. Она велела всем девочкам достать трусики, в которых они ходили на уроки танцев, насыпала их щедрой кучкой перед Ромиком и пожелала ему приятного исследовательского труда. Ромик выглядел совершенно уничтоженным”)

– У чому полягали “злочини” Єгора? (“Порятунок покинутих речей”, точилка для олівців.) Що зрозуміла Марсем про цього хлопчика? Доведіть, що вона гарний психолог і використовує індивідуальний підхід до дітей.

– Що змусило Марсем змусити дітей потрапити в пащу дракона? (Діти втратили інтерес, ще є ефект новизни й недосяжності. Саме історії з Єгором допомогли їй це зрозуміти.)

– Яким було ставлення Марсем до подвигів? Виокреміть ключові слова в її міркуваннях, спробуйте пояснити власне ставлення до цих думок. У чому й чому з Марсем потрібно погодитися? Що вона цінує найбільше? (“Я – против подвигав. Если жизнь нормальная, в ней не должно быть подвигов. Я где – то читала: в реальности человек не совершает подвигов. Он совершает поступки. Подвиг это или не подвиг, решают другие люди. Потомки. Те, кто может взглянуть на чужую смерть со стороны. Они думают: ах, как красиво а тот человек умер! Настоящий герой! А тот, кто действительно умирает, в газовой камере вместе с детьми, не совершает никакого подвига. Ему тоскливо, страшно, больно. Невыносимо ему. И он совсем не думает: как же красиво я тут помираю! Я просто ненавижу подвиги”.) У чому Марсем вбачає різницю стосовно подвигів у житті дорослих і житті дітей? Які аргументи вона наводить? (“Если бы у них (дітей – О. Г.) была возможность совершить подвиг в выдуманной жизни! В выдуманной, но чтобы была почти как настоящая. Будто ты уснул, а потом очнулся – с подвигом внутри. И дальше бы с этим жил. А это героическое внутри – оно как гарантия человеческого качества, даже если жизнь вокруг будет нормальная и не потребуется действительно умирать, задыхаться в газовой камере. И вообще: быть может, если совершать подвиги в детстве, потом, во взрослой жизни, ни от кого не потребуется задыхаться. Не потребуется подвигов, которые будут признанні после смерти…”)

– Яка подія й чому стоїть у центрі оповіді? (Похід у пащу дракона. Це була рольова гра, вигадана Марсем для випробування й згуртування дітей, формування у них важливих рис і навичок – вміння діяти в команді, підтримувати одне одного, бути здатними на вчинок.)

V. Рефлексія

Бесіда за змістом Х-ХІІ розділів

– Як ви думаєте, яку мету ставила перед собою Марсем, затіваючи гру в “Похід на Пагорби”?

– З чого й чому вона почала готувати дітей до гри? Чи підозрювали її вихованці, що це гра? (Діти побачили все в іншому світлі, вони почали відчувати себе принцами й принцесами. Так Марсем створила інтригу колективної діяльності заради високої мети – “порятунку принцес від Чорного Дрегона”)

– Яку мету Марсем поставила перед “принцами” й перед “принцесами”? Доведіть, що в основі задуму вчительки лежить ідея подвигу. Чим вона важлива для дітей, для суспільства? Підтвердите, спираючись на ставлення Марсем до необхідності “подвигів”.

Висновки та узагальнення

– У 5 класі ми познайомилися з творами Джеремі Стронга “Гармидер у школі” та “Гармидер серед піратів”. Доведіть, що Лілія Гармидер і Марсем використовують схожі методи у роботі з дітьми. Що, по-вашому, головне для обох вчительок? (Вони обидві перш за все бачать у дитині людину, творчу особистість, для якої поки що світ відкриває свої таємниці через гру. Це вчителі нового типу, які створюють таку атмосферу, де діти почуваються комфортно і вчаться бути відповідальними не тільки за свої вчинки, а й за світ навколо себе.)

Робота з епіграфом

– Наскільки слова видатного польського педагога Януша Корчака відповідають професійному й життєвому кредо Марсем? Хто ще з вчителів, зображених у повісті “Коли відпочивають янголи”, по-вашому, додержується цього закону, сформульованого Корчаком: “Дітей немає, є люди”? (Ідея Януша Корчака була, по суті, одна, і вона має таку властивість, що, наприклад, у послідовному курсі історії педагогіки точне місце Януша Корчака знайдеш не відразу: про нього можна з однаковим правом розповідати до Руссо і після Песталоцці, між Ушинським і Макаренком, відразу після Марії Монтессорі і разом із Сухомлинським. З нього можна починати курс, а можна і закінчувати ним, бо ідея Януша Корчака відома людству з тих пір, як воно стало людством: вихователь повинен любити дітей, довіряти їм, бачити в дитині людину, а не предмет для виховання чи вчительського експерименту. Марсем не говорить дітям про своє ставлення до них, не вимагає від них любові до себе, вона робить головне – живе разом з ними. В. Г. – ще один вчитель, здатний зрозуміти своїх учнів і створювати їм комфортне середовище в школі.)

– Поміркуйте, чому вчителька переважно функціонує у тексті як Марсем, а не Маргарита Семенівна? Порівняйте з ім’‎ям письменниці – Марина Семенівна.

– Зробіть висновок на основі спостережень за текстом, навіщо, по-вашому, Марина Аромштам робить оповідь у книзі “Коли відпочивають янголи” двоплановою. Чому оповідачами письменниця робить дівчинку й дорослу жінку, ученицю й вчительку? (Як ми вже знаємо, Марина Семенівна Аромштам 1981 року закінчила відділення початкових класів педагогічного факультету Московського державного педагогічного інституту. Упродовж 19 років вона працювала вчителем початкових класів, під її керівництвом розвивався експеримент з навчання та виховання учнів початкових класів. Вона кандидат педагогічних наук, а 1997року отримала почесне місце серед фіналістів Московського конкурсу “Учитель року”. їй близькі й зрозумілі проблеми сучасної дитини, родини, школи. Саме про стосунки дорослих і дітей її повість “Коли відпочивають янголи”. У Росії, на батьківщині автора, книжка здобула Велику премію Національної дитячої літературної премії “Заповітна мрія”, до того ж, перше місце їй присудило саме дитяче журі. А у Європі вона стала однією з “Білих ворон-2011”. Даючи можливість говорити дитині й дорослому, Марина Аромштам визначає проблеми, розкриває їх сприйняття й розуміння дорослими й дітьми, шукає й пропонує шляхи їх вирішення, що врешті-решт здатні зблизити батьків і дітей, учнів і вчителів.)

VI. Домашнє завдання.

Поміркуйте над питанням: які важливі проблеми порушує у повісті “Коли відпочивають янголи” М. Аромштам? Подумайте над сенсом назви твору. Створити обкладинку до твору.

(1 votes, average: 5.00 out of 5)