МАЛИЙ І КАРЛСОН, ЩО ЖИВЕ НА ДАХУ – АСТРІД ЛІНДГРЕН – ГУМОР У ДИТЯЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ – СВІТ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ
Шведська письменниця Астрід Ліндгрен змалечку була веселою, мала багату уяву, хист до жартів і вигадування цікавих історій. Ставши матір’ю, Ліндгрен розважала своїх дітей різноманітними оповідками і, на прохання доньки, записала одну з них. Згодом цей рукопис отримав першу премію в конкурсі дитячих книжок. Твір був виданий під назвою “Пеппі Довгапанчоха” і мав великий успіх у читачів. На сьогодні його перекладено понад шістдесятьма мовами світу, зокрема й українською.
Астрід Ліндгрен – авторка більш як сорока повістей. Є серед них і такі, де дія відбувається у світі, створеному уявою самих героїв, наприклад “Малий і Карлсон, що живе на даху”.
МАЛИЙ І КАРЛСОН, ЩО ЖИВЕ НА ДАХУ
(Уривок)
Для Малого то була важка мить, мамі не сподобалось, що її тюфтельками прикрашають вежу з кубиків, і вона, звичайно, не мала сумніву, що то все зробив Малий.
– Карлсон, що живе на даху… – почав був Малий, але тато суворо перебив його:
– Годі, Малий, ми більше не хочемо слухати твої вигадки про Карлсона!
Боссе й Бетан глузливо засміялися.
– Ну й Карлсон! – мовив Боссе. – Йому конче за – баглося щезнути саме тоді, як ми прийшли знайомитися з ним!
Малий сумно з’їв тюфтельку й заходився збирати розкидані кубики. Тепер про Карлсона не варто було більше й мови заводити. Але без нього в домі здавалось так порожньо, так сумно.
– А тепер ходімо пити каву й забудемо про Карлсона, – сказав тато й ласкаво поплескав Малого по щоці.
Каву завжди пили перед каміном у вітальні. Так було й цього вечора, хоч надворі стояла тепла, ясна погода, а липи на вулиці вже вбралися в зелені листочки. Малий не любив кави, зате любив сидіти з мамою, татом, з Бетан і Боссе перед каміном, у якому палав вогонь.
– Слухай, Малий, хочеш заробити двадцять п’ять ере1? – запитала сестра.
Хлопець не зразу збагнув, що вона сказала. Звичайно, чому б не заробити двадцять п’ять ере. Але все залежить від того, що за це хоче від нього Бетан.
– Двадцять п’ять ере – надто мало, – твердо відповів він. – Тепер усе таке дороге… Як ти гадаєш, скільки, наприклад, коштує п’ятдесятиерова скляночка морозива?
– Думаю, що п’ятдесят ере, – хитро відповіла Бетан.
– Ото ж бо! Тепер ти бачиш, що двадцять п’ять ере замало.
– Але ж ти навіть не знаєш, що я від тебе хочу, – сказала Бетан. – Тобі нічого не доведеться робити. Тобі треба тільки чогось не робити.
– Чого ж мені треба не робити?
– Не показуватись цілий вечір у вітальні.
– Має прийти Пелле, розумієш, – пояснив Боссе. – Нова симпатія Бетан.
Малий кивнув головою. Нічого собі вони вигадали. Мама з татом підуть у кіно, Боссе помчить на футбольний матч, а Бетан сидітиме у вітальні і воркуватиме з Пелле! Тільки ти, Малий, зачинися в своїй кімнаті – і за якісь там жалюгідні двадцять п’ять ере!
Ох, і важко ж мати таку родину!
– А які в нього вуха? – спитав Малий.- Такі самі клапаті, як у того, що був раніше?
Це сказано навмисне, щоб подратувати Бетан.
– Чуєте, мамо, – мовила Бетан, – тепер ви самі розумієте, чому я хочу, аби Малий не показувався. Він своїми глузами проганяє кожного, хто приходить до мене.
За якийсь час Малий і справді сидів уже в своїй кімнаті – і без ніякої платні.
1 Ере – дрібна монета у Швеції.
І враз він почув найприємніший у світі звук – гудіння моторчика! А ще за мить у вікні з’явився Карлсон.
– Гей-гоп, Малий! – невинно озвався він.
– Гей-гоп, Карлсоне, – відповів Малий. – Звідки ти взявся?
– Гей-гоп, Малий, тепер я знову веселий! – мовив Карлсон. – Клич сюди своїх маму й тата, будемо знайомитися.
– Вони пішли в кіно, – сказав Малий.
– Пішли в кіно? Тоді, як мали нагоду зустрітися зі мною? – здивувався Карлсон.
– Пішли. Вдома лише Бетан… і її нова симпатія. Вони у вітальні, але мені туди не можна заходити.
– Що я чую! – вигукнув Карлсон. – Тобі не можна ходити куди ти хочеш? Ну, таке годі стерпіти. Ходімо!
– Але ж я заприсягнувся… – почав був Малий.
– А я заприсягнувся, – перебив його Карлсон, – що коли побачу якусь несправедливість – то миттю кинуся на неї, мов яструб!
Він підійшов до Малого й поплескав його по плечу.
– А в чому, власне, ти заприсягнувся?
– Заприсягнувся, що мене не побачать у вітальні цілий вечір.
– Ну, то тебе й не побачать, – сказав Карлсон. – Але тобі, мабуть, хочеться подивитись на нову симпатію Бетан?
– Щиро казати, дуже хочеться! – гаряче признався Малий. – Раніше вона мала товариша, у якого були страшенно клапаті вуха. Я б дуже хотів поглянути, які вуха в цього.
– Знаєш, я теж залюбки поглянув би, – сказав Карлсон. – Стривай, я щось вигадаю! Найкращий у світі вигадник – це Карлсон, що живе на даху.
– О, знайшов! – мовив він і кивнув головою на ковдру. – Це саме те, що нам треба. Я ж був певен, що вигадаю щось.
Малий спитав:
– Що ж ти вигадав?
– Ти заприсягнувся, що тебе цілий вечір не побачать у вітальні, так? Але якщо ти йтимеш під ковдрою, то тебе не буде видно.
– Це так, але… – почав Малий.
– Ніяких “але”, – рішуче перебив його Карлсон. – Якщо ти йтимеш під ковдрою, то побачать ковдру, а не тебе. І якщо я йтиму під ковдрою, мене теж не буде видно. Сердешна Бетан не побачить мене, який жаль! Але так їй і треба, хай не буде дурна!
Він стягнув з ліжка ковдру і накинув її собі на голову.
– Ану до мене, швидко! – покликав він Малого. – Лізь у мій намет!
Переклад Ольги Сенюк
– Як ти гадаєш, що буде далі?
– Якими ти уявляєш Малого і Карлсона?
– Розглянь малюнок. Які ще ілюстрації ти можеш запропонувати до прочитаного уривка?
– Як ти оцінюєш вигадку Карлсона? Які почуття вона в тебе викликала?
Повтори і пригадай
– Назви прочитані гумористичні твори. Укажи їхніх авторів і коротко перекажи зміст.
– Поміркуй і розкажи, навіщо читачам потрібні гумористичні художні твори.
– Пригадай смішні випадки зі свого життя і розкажи про них. Спробуй написати гумористичний твір (оповідання чи вірш) про одну із цих пригод.
Підсумкові запитання і завдання
– Казки яких народів світу вміщено в підручнику? Що споріднює і що різнить українські й зарубіжні народні казки?
– За описом визнач персонажа й укажи, з якого він твору.
“Легка й прозора, як світле марево, купалася вона в сонячному промінні, зодягалася в квітки польовії”.
– Прочитай ім’я та прізвище письменника й назву його твору. Який випадок із життя дітей описав автор?
Вс..в..л..д Н..ст..йк.. “Пр..ст.. ..л..сь др..г”.
– У якому вірші й чому кінь віддав хлопчикові на щастя всі чотири підкови? Хто автор цього твору?
– Пригадай вірші, вивчені протягом року напам’ять, і виразно прочитай їх.
– На другому форзаці подано відомості про авторів, твори яких уміщено в підручнику. Уважно ознайомся з цією інформацією. Намагайся запам’ятати, у якому столітті та в якій країні творив той чи той митець. Зверни увагу на рік і місце народження письменників.
– Можливо, у поданому на форзаці переліку авторів ти знайдеш своїх земляків. Якщо так, то підготуй цікаве повідомлення про їхнє життя й творчість.