МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – МИТЕЦЬ БАГАТОГРАННОГО ТАЛАНТУ
Максим Рильський – український поет, публіцист, літературознавець, фольклорист, перекладач, академік – народився 19 березня 1895 року в м. Києві. Дитинство письменника пройшло в с Романівка на Житомирщині; деякий час він жив у родині Лисенків і Русових. Закінчив приватну гімназію, здобувши гуманітарну освіту, навчався в Київському університеті спочатку на медичному, а згодом на історико-філологічному факультетах.
Його найвідомішими збірками є “На білих островах” (1910), “Під осінніми зорями” (1918), “Синя далечінь” (1922), “Тринадцята весна” (1926), “Збір винограду” (1940), “Слово про рідну матір” (1942), “Троянди й виноград” (1957), “Голосіївська осінь” (1959), “Зимові записи” (1964).
Вже ранні вірші поета, що друкувалися в “Українській Хаті”, а також перші збірки привернули увагу читача досконалістю строфічної будови, простотою форми, яскравими епітетами:
На білу гречку впали роси,
Веселі бджоли одгули,
Замовкло поле стоголосе
В обіймах золотої мли.
Рильський належав до групи неокласиків, до якої входили відомі українські письменники Микола Зеров, Павло Филипович, Юрій Клен і Михайло Драй-Хмара. Неокласики, послідовно дотримуючись національного спрямування, орієнтувалися на кращі зразки античної літератури, плекали класичні форми поезії. Звідси звертання Рильського не лише до античних і середньовічних сюжетів (“У теплі дні збирання винограду*, “Діана”, “Трістан коня сідлає”, “Прочитавши Містралеві спогади”), а й до відповідних поетичних форм, зокрема сонета, рондо, октави, гекзаметра, що створюють спокійний, епічно-розмірений настрій.
Читачів вражала своєю силою пейзажна та інтимна лірика поета (“Вже червоніють помідори”, “На білу гречку впали роси”, “Яблука доспіли”, “Поцілунок”). А як щиро та безпосередньо і водночас по-філософськи Рильський сприймає світ, передає гармонію людини з природою:
Ластівки літають, бо літається,
І Ганнуся любить, бо пора…
Поступове згасання Рильського як поета розпочалося одразу після піврічного ув’язнення 1931 року (тодішня влада знала, коли заарештувати, щоб найболючіше вразити,- митця забрали у день народження, 19 березня!). Внаслідок переслідувань з’являється його прокомуністична збірка “Знак терезів” (1932).
Лише в 1941 році, на початку Великої Вітчизняної війни, знову на всю могуть зазвучав голос поета-патріота в поемі про Україну “Слово про рідну матір”, до речі, також незаслужено підданій критиці лише за те, що в ній не змальовано постаті “батька всіх народів”. Піднімала дух наших воїнів у боротьбі з фашистами також поема “Жага” (1942), сповнена оптимізму, високого патріотизму й любові до рідної України:
І вірю, нене, до загину, Що зійде промінь у долину. Неначе шабля золота,- І в заповідану годину В прозору тишу голубину Ти зійдеш, рідна, із хреста.
Як блискучий перекладач Рильський багато зробив для кращого пізнання культур інших народів, відтворюючи українською мовою світову класику: “Панна Тадеуша” Адама Міцкевича, “Мізантропа” Жана Баті-ста Мольєра, “Орлеанську діву” Вольтера, антологію французької поезії, разом із Павлом Карманським – “Божественну комедію” Данте Аліг’єрі тощо,
Сергій Єфремов свого часу писав, що Рильський “являє собою зразок справді культурного поета, в одному рядкові якого більше змісту, ніж у цілих купах задрукованого паперу в декого з галасливих “Гомерів революції”. І в цьому переконують не лише його ліричні твори і рядки вже згаданої поеми “Слово про рідну матір”, а й ряд поезій, де автор вболіває за стан рідної мови, виступає на захист її перед русифікаторами і закликає боротись за її чистоту (“Мова”, “Рідна мова”):
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде…
Важливими для Максима Рильського були питання місця і призначення поета в житті суспільства, його громадянської відповідальності перед епохою, своїм народом.
Погляди письменника на мистецтво слова, в якому він черпав поетичне натхнення, відтворено у вірші “Поетичне мистецтво”:
Слова повинні буть покірні
Чуттям і помислам твоїм,
І рими мусять бути вірні,
Як друзі в подвигу святім.
Свій парус ладячи крилатий,
Пливти без компаса не смій!..
Світ по-новому відкривати,
Поете, обов’язок твій!
1997 р.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)