Мацуо Басьо (1644 -1694) – ПОЕТИЧНЕ БАЧЕННЯ СВІТУ
Мацуо Басьо – видатного поета XVII століття – називають національною гордістю Японії. У цій країні здавна особливо цінували поетів і їхнє мистецтво. Японці вважали, що, якою б людина не була розумною, її освіта залишалась неповною без уміння складати вірші. У ті часи одним з найвідоміших учителів поезії був Мацуо Басьо. Слава про його мистецтво поширилася на всю країну, і хоча був він мандрівним поетом, байдужим до грошей і домашнього затишку, за ним дорогами Японії ходили натовпи учнів.
Народився Мацуо Басьо (його справжнє ім’я – Мацуо Мунефуса) у сім’ї нащадка збіднілого самурайського1 роду.
У 1677 році Мацуо стає вчителем поезії. Вдячні учні дарують йому на березі ставка хатинку серед бананових пальм (у перекладі “басьо”). Образ хатинки на березі старого ставка часто з’являвся у віршах Мацуо. Саме тоді поет узяв собі літературний псевдонім Басьо. Але в 1682 році хатина згоріла, і Мацуо Басьо в бідному одязі з торбою за. плечима подався у багаторічні мандри. У мандрах він і помер на руках вірних учнів, які супроводжували свого вчителя.
Зараз Мацуо Басьо в усьому світі шанують як оригінального митця і засновника особливої поетичної школи хайку. Мацуо Басьо вважав основним у створенні хайку правдиве зображення життя. Справжнє хайку може написати поет, який зміг подивитись на світ ніби вперше, здивовано, як дитина. Тому для поетичної школи Басьо характерна проста, зрозуміла мова, звичні повсякденні образи.
Проте у цей, на перший погляд, простий і маленький трирядковий вірш Мацуо Басьо вміщував і картини природи, і настрій, і філософські думки, які знаходили відгук у серці читача, викликали спогади і роздуми.
1Самураї – дрібні дворяни в середньовічній Японії, основним заняттям яких була військова служба.
ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ЗНА ТИ БІЛЬШЕ
Читач, як і автор, теж повинен переживати образи хайку, разом з поетом відчувати сум, навіяний картинами природи, побачити у звичайному і повсякденному щось нове, несподіване. Надаючи перевагу мініатюрній формі твору, Мацуо Басьо вважав: чим менше слів, тим більше місця для уяви. Для поезії Мацуо Басьо властива ідея єдності людини і природи, сум від того, що краса у природі недовговічна, а молодість минуща. Басьо прагнув передати у своїх творах відчуття світлої самотності, і спокою, свободи від повсякденних дрібних турбот; проповідував співчуття до всього живого.
Мацуо Басьо своїх читачів та послідовників навчав мудрості і доброти, закликав бачити красу в кожному листочку трави, у найменшій крапельці роси. Якось Басьо зі своїм учнем ішли рисовим полем. Учень, побачивши червону бабку, склав хайку:
Відірви пару крил
У бабки –
І вийде стручок перцю.
Басьо сказав: “Це не хайку. Ти вбив комаху. Якщо ти хочеш скласти хайку і вдихнути в нього життя, ти повинен сказати:
Додай пару крил
До стручка перцю –
І ти зробиш бабку…”
Про те, наскільки великим було і залишається значення творчості Мацуо Басьо, свідчить той факт, що і зараз в Японії існує чимало поетичних гуртків хайку, на телебаченні та в Інтернетмережі проводяться поетичні конкурси, видаються численні збірки хайку. Традиції національного віршування дбайливо зберігаються та пропагуються японцями: мистецтвом створення мініатюрних поезій тепер захоплюються і в усьому світі.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)