М. В. ГОГОЛЬ “РЕВІЗОР”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ П’ЄСИ; ОБРАЗИ ЧИНОВНИКІВ – РЕАЛІЗМ
Мета (формувати компетентності): предметні (розширене уявлення про творчість М. В. Гоголя; знання змісту комедії “Ревізор”, її творчої історії, особливостей композиції, сюжету, образної системи; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу художніх творів; творчі й артистичні здібності; неприйняття пристосуванства, хабарництва, нечесності, інших моральних вад); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативні: навички роботи в групі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: навички роботи із джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти; естетичний смак; світогляд).
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
Основні терміни й поняття: драматичний твір, сюжет, композиція, образна система.
Міжпредметні зв’язки: історія, географія, образотворче мистецтво.
Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1.Перевірка домашнього завдання
ü Розкажіть про життя і творчість М. В. Гоголя за складеним планом-тезами.
2. Інтерактивна вправа “сонечко”
ü Схарактеризуйте М. В. Гоголя за допомогою схеми “Сонечко”.
Очікувана відповідь (див. схему на с. 69)
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. “Театр – велика школа і кафедра”,- говорив М. В. Гоголь. І справді, театр часів Гоголя – це одне з найпопулярніших місць відпочинку, розвага, політично-дискусійний клуб, не кажучи вже про “подіум” для демонстрування вбрання, збирання пліток та їхнього обговорення. Микола Васильович сам був талановитим актором, щоправда, самодіяльним, і знав силу драматургічного мистецтва, тому взявся написати комедію, яка б безжальним сміхом ударила по вадах чиновницько-бюрократичного суспільства, із яким він постійно мав справу. Як відомо, від самісінького дитинства Гоголь любив театр. Хлопчиком він був присутнім на домашніх виставах у маєтках Капністів, Трощинських, родичів Гоголів, та й у самих Гоголів-яновських. Кожна така вистава була для нього святом і залишала глибокий слід у душі. Юнаком він організовував учнівські вистави у Ніжинській гімназії, найкраще він грав комічні ролі. Викладачі й учні гімназії згадували: “жодній актрисі не вдавалася роль пані Простакової [комедія Д. І. Фонвізіна “Недоросток”] так добре, як грав її 16-річний Гоголь”. Йому пророкували славу комічного актора. Та актором М. В. Гоголь не став. Він став письменником – видатним прозаїком і видатним драматургом.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Повторення теорії літератури (запис до зошитів)
ü Дайте визначення поняття драматичний твір. (Драматичний твір, драма – зображення людини в дії, у конфлікті, у розмові.)
ü Назвіть особливості драматичних творів. (Особливості драматичних творів: зображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання; рушій дії – гострий конфлікт; відтворення подій як живого процесу, що відбувається саме цієї миті; діалогічний виклад художнього матеріалу; поділ тексту на дії, картини, яви; наявність ремарок; призначення твору для вистави на сцені; прозова або віршова форма.)
ü Дайте визначення поняття комедія. (Комедія – драматичний твір, що висміює недоліки громадського чи побутового життя або негативні риси людського характеру. У творах усіх родів зустрічаються комічні ситуації, події, характери; у драмі, крім того, комічним є ще й конфлікт. Комедія сатирично викриває вади характерів дійових осіб, що виявляються здебільшого через дію та висловлювання, властиві драматичному твору. Позитивних героїв комедії зазвичай зображено поважно та серйозно. Негативним персонажам притаманні окремі смішні (сатиричні або гумористичні) риси.)
ü Що таке гумор? (Гумор – різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах.)
ü Дайте визначення поняття сатира. (Сатира – гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а чи гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних сферах індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов’язковими принципами чи встановленими ідеалами.)
ü Що таке іронія? (Іронія (від грец.- удавання) – це прихована насмішка над явищем чи особою, про які говорять у позитивному чи навіть у захопленому тоні, маючи на увазі зовсім протилежне з метою насмішки над цим явищем чи особою.)
ü Дайте визначення поняття ремарка. (Ремарка – авторські пояснення у драматичному творі щодо умов і часу дії, зовнішнього вигляду й поведінки дійових осіб тощо. Ремарки мають рекомендаційне значення для режисерів, акторів і читачів.)
2. Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням
– У жовтні 1835 р. у листі до О. С. Пушкіна, у якому М. В. Гоголь цікавився враженнями генія російської літератури від своєї комедії “Одруження, або Зовсім неймовірна подія у двох діях” (переклад українською Олени Пчілки), Микола Васильович просив підказати “який-небудь сюжет, хоча б який-небудь смішний чи не смішний, але суто російський анекдот. Рука дрижить написати тим часом комедію”.
Пушкін порадив написати комедію про удаваного ревізора, і Гоголь із задоволенням та натхненням працював над твором 5 місяців, багаторазово переписуючи створене. Останні виправлення розглядала театральна цензура за 5 днів до прем’єри, що відбулася 19 квітня 1836 року. Вражають виняткова інтенсивність творчої роботи письменника та швидкість, із якою комедію було завершено. У цьому виявилася не тільки геніальна обдарованість Гоголя, а й внутрішня готовність митця до створення п’єси, накопичений матеріал. Недарма Гоголь запевняв Пушкіна, що “духом буде комедія на п’ять дій і, клянуся, буде смішнішою за чорта”.
Після прем’єри робота над твором не завершилася. Після виходу друком “Мертвих душ” восени 1842 р. Гоголь знову переробив комедію. І лише шоста редакція твору задовольнила його остаточно.
На диво, ця комедія не зазнала суворих переслідувань цензури, від яких постраждали попередні твори. Чому? Деякі дослідники вважають, що цензура та глядачі сприйняли “ревізора” як водевіль, комічну історію із життя провінційного містечка. Та водночас Миколі I приписують слова, сказані ним після відвідування вистави в Александринському театрі: “Ну й п’єска! Усім перепало, а мені найбільше!” Хоча, на думку гоголезнавця М. Б. Храпченка, цей епізод є лише історичною легендою.
Постановка комедії “ревізор” в Александринському театрі викликала обурення дворян, чиновників, купців. Гоголя вразило звинувачення в тому, що він є ворогом Росії, що він обмовив її в комедії. Озлоблення проти “ревізора”, загальне невігластво так засмутили письменника, що він почувався хворим і в червні 1836 р. вирушив лікуватися за кордон.
3. Інсценування фрагмента літературного твору
(Учні інсценують яви I-V дії першої комедії М. В. Гоголя “Ревізор”.)
4. Робота з епіграфом до літературного твору
ü Прочитайте епіграф до п’єси “Ревізор”, назвіть джерело його походження. (Це народне прислів’я.)
ü На вашу думку, як слід розуміти зміст цього епіграфа? (Винне не дзеркало, а сама людина.)
ü Який прийом використовує автор, добираючи цей епіграф? (Прийом алегорії.)
5. Аналіз образів літературного твору
ü Комедія “Ревізор” починається авторськими “Зауваженнями для пп. [панів] акторів” (див. додаток до цього уроку). У них містяться настанови для акторів, як краще грати кожну роль, і водночас – стисла характеристика образів. Уважно прочитайте ці “Зауваження…” М. В. Гоголя. Якими ви уявляєте виконавців головних і другорядних ролей?
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ Евристична бесіда
ü Яка фраза, на вашу думку, є зав’язкою комедії? (Перша фраза городничого: “Я запросив вас, панове, для того, щоб оголосити вам найнеприємнішу звістку. До нас їде ревізор”1.)
ü Таку зав’язку називають швидкою. Якою є її роль у розвитку сюжету? (Дія набуває швидких обертів.)
ü Які розпорядження дає городничий чиновникам міста?
ü Чого боялися чиновники міста? (Усі вони брали хабарі, привласнювали державні кошти.)
ü Прокоментуйте вислів Панаса Мирного про комедію “Ревізор”: “Гоголь хоч і митець чужої мови, але по духу й природі рідний нам…” (Напевне, у “Ревізорі” йдеться не лише про російських чиновників: такі типажі письменник зустрічав на кожному кроці також в Україні, вони зустрічаються дотепер.)
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Інтерактивний прийом “Мікрофон”
ü Продовжте речення: “Комедія М. В. Гоголя “Ревізор” зацікавила мене тим, що в ній…”.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Знати зміст комедії М. В. Гоголя “Ревізор”, уміти переказувати, коментувати, характеризувати героїв.
1 Тут і далі: цитати з комедії “Ревізор” М. В. Гоголя наведено у перекладі Остапа Вишні.
ДОДАТОК ДО УРОКУ 43
МАТЕРІАЛ ДЛЯ АНАЛІЗУ ОБРАЗІВ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ
Зауваження для пп. акторів
Городничий, уже постаріла на службі й дуже не дурна по – своєму людина. Хоча й хабарник, але поводиться дуже солідно; досить серйозний; трохи навіть резонер; говорить ні голосно, ні тихо, ні багато, ні мало. Його кожне слово значуще. Риси обличчя його грубі й жорсткі, як у всякого, хто почав тяжку службу з нижніх чинів. Перехід від страху до радості, від приниженості до пихи досить швидкий, як у людини з груборозвиненими нахилами душі. Він одягнений, як звичайно, у свій мундир з петлицями і в ботфорти зі шпорами. Волосся в нього стрижене, сивувате.
Ганна Андріївна, дружина його, провінціальна кокетка, ще не стара, вихована наполовину на романах та альбомах, наполовину на клопотах у своїй коморі та в дівочій. Дуже допитлива і при нагоді виявляє пиху. Бере іноді владу над чоловіком тому тільки, що той не знає, що відповідати їй. Але влада ця поширюється тільки на дрібниці й полягає в доганах та глузуванні. Вона чотири рази переодягається в різні плаття протягом п’єси.
Хлестаков, молодий чоловік років двадцяти трьох, тоненький, худенький; трохи придуркуватий і, як кажуть, без царя в голові. Один із тих людей, що їх у канцеляріях прозивають вітрогонами. Говорить і діє без усякої тями. Він не в силі зупинити постійну увагу на якійсь думці. Мова його уривчаста, і слова вилітають із уст його зовсім несподівано. Чим більше виконавець цієї ролі виявить щирості й простоти, тим більше він виграє. Одягнений за модою.
Йосип, слуга, такий, як звичайно бувають слуги немолодих літ. Говорить серйозно; дивиться трохи вниз, резонер і любить читати сам собі нотації для свого пана. Голос його завжди майже рівний, у розмові з паном набирає суворого, уривчастого й трохи навіть грубого виразу. Він розумніший за свого пана, і тому швидше здогадується, але не любить багато говорити і мовчки шахрай. Костюм у нього сірий або синій поношений сюртук.
Бобчинський і Добчинський, обидва низенькі, куценькі, дуже допитливі й надзвичайно схожі один на одного. Обидва з невеличкими черевцями. Обидва говорять скоромовкою і сильно допомагають жестами й руками. Добчинський трохи вищий і серйозніший за Бобчинського, але Бобчинський розв’язніший і жвавіший за Добчинського.
Ляпкін-Тяпкін, суддя, людина, що прочитала п’ять чи шість книг, і тому трохи вільнодумна. Охочий дуже здогадуватись, і через те кожному слову своєму надає ваги. Виконавець його ролі повинен завжди зберігати на обличчі своєму значущий вираз. Говорить басом з довгенькою розтяжкою, хрипом і сипом, як старовинний годинник, що спершу шипить, а потім уже б’є.
Земляніка, попечитель богоугодних закладів, дуже товста, неповоротка й незграбна людина, але до всього того проноза й шахрай. Дуже послужливий і метушливий.
Поштмейстер, простодушна до наївності людина.
Решта ролей не потребує особливих пояснень. Оригінали їх майже завжди є перед очима.
Панове актори особливо повинні звернути увагу на останню сцену. Останнє вимовлене слово має викликати електричне потрясіння всіх разом, раптово. Вся група повинна змінити положення в одну мить. Звук подиву має вирватися у всіх жінок одночасно, ніби з одних грудей. Від недодержання цих зауважень може зникнути весь ефект.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)