М. В. Гоголь. Ревізор. Образ Хлестакова та його динаміка
Мета: продовжити цілісний аналіз комедії М. В. Гоголя “Ревізор”, розкрити образ Хлєстакова; розвивати й вдосконалювати учнівські компетентності аналізу й інтерпретації творів драматургії.
Обладнання: фрагменти з фільму “Ревізор”; фрагменти з фільму-спектаклю “Ревізор
Перебіг уроку
I. Організаційний момент
II. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів
III. Актуалізація опорних знань. Перевірка виконання домашнього завдання
Онлайн-тести за змістом комедії “Ревізор”.
IV. Аналітичні дослідження в просторі означеної теми уроку Бесіда.
– Гоголь любив давати героям своїх творів промовисті прізвища. Які асоціації у вас викликає прізвище “Хлестаков”? Порівняйте власне сприйняття з інтерпретацією прізвища “Хлестаков” відомим російським письменником Володимиром Набоковим: “…створює відчуття легкості, бездумності, пустої балачки, свисту тонкої тростини, ляскання об стіл карт, вихваляння гульвіси і молодецтва покорителя сердець…”.
– Що Гоголь пише про Хлестакова в зауваженнях для акторів?
– Проілюструйте авторську характеристику прикладами з тексту. Знайдіть сцени, в яких герой виявляє пустоголовість, нездатність надовго затримувати увагу на якомусь предметі.
Демонстрація асоціативних колажів до образу Хлєстакова.
– Розкрийте принцип уведення образу Хлестакова в розвиток подій комедії “Ревізор”. Чому спочатку знайомство з ним відбувається зі слів Бобчинського і Добчинського, далі про нього досить просторо говорить його слуга Осип (дія II, ява І), а вже потім він сам з’являється на сцені?
– Виділіть ключові слова в характеристиці Хлестакова міськими поміщиками та Осипом. Порівняйте сприйняття Хлестакова Осипом з авторською характеристикою персонажа в “Замітках для панів акторів”. (Такий принцип уведення героя в дію створює контраст його сприйняття міськими чиновниками й поміщиками та тим, ким він є насправді, тим важливіше, що його детально характеризує людина, яка знає його найкраще – слуга Осип, розумний, тверезо мислячий пройдисвіт.)
– Як Хлестаков опинився в місті? Скільки часу він там вже перебував? Чому його відмовлялися годувати в трактирі?
Перегляд фрагменту “Голодний Хлестаков” (яви II-VII дії II)
Перегляд фрагменту “Городничий в заїзді у Хлестакова” (у тексті цьому епізоду відповідає ява восьма дії II)
– У якому стані перебувають обидва герої? Чому?
– Хто з них перший оговтався від страху?
– Чому городничий сприймає слова Хлестакова, які є істинним відображенням його становища, як “напущення туману”?
– Доведіть, що Хлестаков йде ва-банк. Чи розуміє він відразу, що його приймають за іншого? Що в характері Хлестакова та поведінці городничого допомагає йому стати господарем ситуації?
– Які нюанси в розуміння образу Хлестакова додає діалог двох слуг, Осипа й Мишка (дія III, ява четверта)?
– Як Хлестакова намагаються задобрити міські чиновники? З чого починається злет псевдоревізора?
Перегляд фрагменту “Сцена брехні” (у тексті ява шоста третьої дії)
– Чому Хлестакова “понесло”? (Він добряче п’яний, а у п’яного на язиці те, що на умі.)
– Простежте, як брехня накручуються як снігова куля. Доведіть, що це дивовижний експромт. Що чи хто його підігріває у брехні? (“Вы, может быть, думаєте, что я только переписываю; нет, начальник отделения со мной на дружеской ноге. Этак ударит по плечу: “Приходи, братец, обедать!”. “Хотели было даже меня коллежским асессором сделать, да, думаю, зачем” (колезький асесор в “Табелі про ранги” з 14 позицій займає восьму позицію, що відповідає військовому чину майора). “Я не люблю церемонии. Напротив, я даже стараюсь всегда проскользнуть незаметно”. “А один раз меня приняли даже за главнокомандующего: солдаты выскочили из гауптвахты и сделали ружьем. После уже офицер, который мне очень знаком, говорит мне: “Ну, братец, мы тебя совершенно приняли за главнокомандующего”. “С хорошенькими актрисами знаком. Я ведь тоже разные водевильчики… Литераторов часто вижу. С Пушкиным на дружеской ноге. Бывало, часто говорю ему: “Ну что, брат Пушкин?” – “Да так, брат, – отвечает, бывало, – так как-то все…” Большой оригинал”. “Моих, впрочем, много есть сочинений: “Женитьба Фигаро”,
“Роберт-Дьявол”, “Норма”. Уж и названий даже не помию. И все случаем: я не хотел писать, но театральная дирекция говорит:
“Пожалуйста, братец, напиши что-нибудь”. Думаю себе:
“Пожалуй, изволь, братец!” И тут же в один вечер, кажется, все написал, всех изумил. У меня легкость необыкновенная в мыслях. Все это, что было под именем барона Брамбеуса, “Фрегат “Надежды” и “Московский телеграф”… все это я написал”, “есть другой “Юрий Милославский”, так тот уж мой”.
“Я ведь тоже балы даю”. “Там у нас и вист свой составился: министр иностранных дел, французский посланник, английский, немецкий посланник и я”.
– Який сенс має репліка “Как взбежишь по лестнице к себе на четвертый этаж – скажешь только кухарке: “На, Маврушка, шинель…” Что ж я вру – я и позабыл, что живу в бельетаже. У меня одна лестница стоит… А любопытно взглянуть ко мне в переднюю, когда я еще не проснувся: графы и князья толкутся и жужжат там, как шмели, только и слышно: ж… ж… ж… Иной раз и министр…”? (Хлестаков забрехався, але міські “грішники” цього не помічають. Вони засліплені нісенітницями Хлестакова, у яких він використовує високі чини й посади. Побачивши реакцію присутніх (вони не можуть всидіти на місці в виду такої поважної столичної штучки!), Хлестаков вигадує історію з керуванням департаментом, де ключовими фразами є “Йван Александрович, ступайте департаментом управлять!” Я, признаюсь, немного смутился, вышел в халате: хотел отказаться, но думаю: дойдет до государя, ну да и послужной список тоже… “Извольте, господа, я принимаю должность, я принимаю, говорю, так и быть, говорю, я принимаю, только уж у меня: ни, ни, ни!.. Уж у меня ухо востро! уж я…” И точно: бывало, как прохожу через департамент, – просто землетрясенье, все дрожит и трясется, как лист. Городничий и прочие трясутся от страха. Хлестаков горячится сильнее.)
– О! я шутить не люблю. Я им всем задал острастку. Меня сам Государственный совет боится. Да что в самом деле? Я такой! я не посмотрю ни на кого… я говорю всем: “Я сам себя знаю, сам”. Я везде, везде. Во дворец всякий день езжу. Меня завтра же произведут сейчас в фельдмарш… (Поскальзывается и чуть-чуть не шлепается на пол, но с почтением поддерживается чиновниками.)”
– Доведіть, спираючись на сцену брехні, що Хлестаков нічого з себе не являє, що він – пустушка.
– Доведіть, що керівним правилом чиновників у спілкуванні з вищою посадовою особою є слова Добчинського “когда вельможа говорит, чувствуешь страх”.
– Як і з якою метою брехню Хлестакова підсилює Осип? У чому комізм різниці запитань городничого про Хлестакова, які він задає Осипу, й запитань його дружини й дочки? Я хитрий слуга переслідує власний інтерес?
– Чому поки п’яний Хлестаков спить, всі персонажі переходять на шепіт? Як це їх характеризує? Чому кожен з них особисто збирається задобрити ревізора?
– Чи розуміє Хлестаков, чому його так добре приймають? Як він використовує цю ситуацію?
Перегляд фрагменту “Хабарі” (яви III-VIII дії четвертої)
– У якій послідовності відбулося давання хабаря псевдоревізорові? (Суддя Ляпкін-Тяпкін, поштмейстер Шпекін, наглядач училищ Хлопов, наглядач богоугодних установ Земляника, поміщики Бобчинський і Добчинський.)
– Яку універсальну формулу отримання хабаря винайшов Хлестаков? (“Дайте их (гроші – О. Г.) мне взаймы”) Як вона спрацьовувала в кожній конкретній ситуації?
– Як ви думаєте, чому всі чиновники одягнені по формі? Хто з них найогидніший? (Земляника. Він крім того, що має “грішки” в своєму відомстві, доносить на всіх інших, маючи намір не давати хабаря.)
– Доведіть, що нахабство Хлестакова все зростає? Чому це відбувається? Простежте, як зі звичайнісінького попрошайки Хлестаков перетворюється на безсоромного вимагача. Особливу увагу зверніть на епізоди із Земляникою та Бобчинським і Добчинським. Поміркуйте, чому міські поміщики Бобчинський і Добчинський теж опинилися серед тих, хто дав хабаря Хлестакову, адже вони не несли ні за що відповідальності? З якими проханнями вони прийшли до Хлестакова, в чому їх абсурдність?
– Як ви думаєте, чому “задобрювання” ревізора грошима розпочинає і завершує городничий?
V. Рефлексія
– Доведіть, що найбільше Гоголь висміяв хабарництво як суспільну ваду. Розкрийте огидність хабарництва з обох сторін в зображенні Гоголя (Із з боку міських чиновників, і з боку Хлестакова).
– Чому Хлестаков не збирався від’їжджати?
– Чому Осип наполягає на необхідності забратися якомога скоріше з містечка? Хто виявився у даній ситуації передбачливішим і розумнішим?
– Як ви думаєте, чому Гоголь не завершив походеньок Хпестакова обдиранням чиновників, а ще й влаштував фарс із заручинами з дочкою городничого? (Городничий має потерпіти повне фіаско.)
– Порівняйте поведінку та мову Хлестакова у сценах з прохачами (купцями, міщанами) і в епізодах з Анною Андріївною та Марією Антонівною (дія IV, яви Х-ХV).
– Визначте риси характеру Хлестакова, що виявляються у сценах з чиновниками, прохачами, дружиною і дочкою городничого.
– Яка риса є домінантною в характері Хлестакова?
– Порівняйте два монологи Хлестакова: з яви V дії II і з яви VIII дії IV. Відзначте різницю в словах, виразах, інтонаціях героя. Чим зумовлена ця зміна?
– Чи розвивається образ Хлестакова впродовж дії твору? Поясніть свою думку.
– Як ви вважаєте, чому ніхто з міських чиновників до ознайомлення з листом Хлестакова до Тряпічкіна так і не зрозумів, що він не ревізор? У чому істинна сутність Хлестакова? (“В том-то и штука, что он не уполномоченный и не особа! (…) Ни се ни то; черт знает что такое!”)
– Чому на роль псевдоревізора Гоголь обрав таку нікчемну людину, як Хлестаков?
– Сучасники дорікали Г оголю тим, що в комедії “Ревізор” немає жодного позитивного героя. На це письменник відповів у замальовці “Театральний роз’їзд після представлення нової комедії” (1842): “Дивно: мені шкода, що ніхто не помітив чесної особи, яка була в моїй п’єсі. Так, була одна чесна, шляхетна особа. Це сміх”. Як ви розумієте слова Гоголя?
Самостійна робота
Письмово порівняйте двох головних брехунів комедії М. В. Гоголя “Ревізор”, городничого і Хлестакова. Головне питання – мотиви брехні персонажів. Хто з них більш небезпечний?
VI. Аргументація й виставлення оцінок за урок
VII. Домашнє завдання:
Завершити написання порівняльної характеристики городничого і Хлестакова. Поміркувати щодо сутності головного конфлікту комедії “Ревізор” та художніх засобів його утілення Гоголем у творі. Створити афішу до комедії “Ревізор”*
(1 votes, average: 5.00 out of 5)