Людина – вінець природи?
Наука довела, що весь сучасний органічний світ, рослини і тварини, а отже, і людина є продуктами процесу розвитку, що тривав мільйони років.
Яке ж місце зайняв з’явився чоловік у світі природи? Стародавні китайці мали всі живі істоти у вигляді сходів: рослини внизу, риби вище, звірі ще вище і людина, звичайно, на верхній сходинці. З тих пір наука пішла далеко вперед. Проте загальні уявлення людей про еволюцію як сходах, що ведуть нагору, на останньому щаблі якої стоїть людина, змінилися мало. Людина – цар природи, її вінець. Так самі люди визначили своє місце під сонцем. І довгий час ніщо не могло похитнути ці подання. Навпаки, наводилися все нові і нові підтвердження.
По-перше, людина наділена розумом. Це дозволило йому зробити гігантський стрибок в освоєнні світу. На уроках історії ви вже дізналися, як багато вмів навіть первісна людина в порівнянні з іншими живими істотами на Землі: колективно полював, користувався вогнем, створював штучні знаряддя з дерева, кременю, кістки.
По-друге, вміння накопичувати інформацію про багатьох конкретних явищах, узагальнювати її відкрило людині можливість створювати щось неіснуюче в природі. Ця створена знаннями і працею людей “друга природа”, на думку М. Горького, є “культура в точному і повному розумінні слова”.
По-третє, що виникло людське суспільство стало підкорятися своїм власним законам, серед яких на перше місце вийшли вимоги моралі. Це був величезний крок у розвитку людства. Як і чому він був зроблений? Ось як відповідає на це питання відомий вчений академік М. М. Моісеєв: “Спочатку людина розвивався як все живе: важкі умови існування й природний відбір були причиною швидкого індивідуального вдосконалення прачеловека. Але потім швидке індивідуальний розвиток сповільнилося і, нарешті, зовсім припинилося: десятки тисяч років людина практично не змінюється *. Далі вчений зазначає, що причиною цьому була праця, завдяки якому австралопитек (представник виду наземних приматів) зумів перетворитися в людини сучасного фізичного вигляду – homo sapiens (з латів.- людина розумна). Знання та праця – ось що поступово ставало гарантією життя первісних племен. Їхній представник – носій знань, умінь, володіє таємницями ремесла, опинявся зазвичай далеко не найсміливішим і найсильнішим. І навряд чи він був здатний відстояти себе в жорстокій боротьбі за виживання. Але саме цей представник первісного суспільства найбільшою мірою сприяв процвітанню цього товариства. І воно повинно було брати його під свою опіку. Принцип “не убий” стає поступово загальним забороною в тих первісних племенах, чиї нащадки зараз населяють планету. А ті, які його не прийняли, були безжально стерті історією з лиця Землі.
Норми моралі стали регулювати відносини людей. Це означає, що людство піднялося на новий щабель розвитку – від первісного стада до громадської організації людей.
Таким чином, могутність людського розуму, позбавлення від законів дикої природи, створення грандіозного будівлі культури привели багатьох до висновку, що людина – істота вища і живе за власними законами, а природа – це джерело ресурсів для життєдіяльності людини.
Значить, питання, поставлене в кінці заголовка цього тексту, можна цілком замінити на знак оклику.
Однак не будемо поспішати. Людині властиво сумніватися. І це теж один із проявів його розумності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)