“Людина у футлярі” – короткий зміст
Людина у футлярі – назва оповідання А. П. Чехова давно стало ім’ям прозивним.
Так називають повністю людини, закритого для любові, дружби, звичайних людських почуттів, що живе тільки за інструкціями, циркулярами та параграфами.
Історію цю розповідає вчитель Буркин своєму знайомому ветеринарного лікаря Івану Івановичу під час полювання, як приклад впливу однієї особистості на життя цілого міста.
В повітовий маленьке містечко приїжджає новий учитель грецької мови хтось Бєліков. Людиною він був надзвичайно обережним і акуратним, навіть в сонячну погоду одягав калоші і брав з собою парасольку.
Без пальто ніколи і ніде не з’являвся, страшно побоюючись замерзнути, застудитися і померти. Будь-яка його річ і дрібничка мала свій власний особливий футляр і футляр. Крім усього іншого, Бєліков завжди ходив в темних окулярах і ніхто і ніколи не бачив виразу його очей.
Тобто вчитель цей намагався повністю відгородити себе від світу своїм власним особливим футляром, за який не може проникнути жодне живе почуття.
Все життя його була розписана за параграфами і циркулярів, всяке нетрадиційне дію він розглядав навіть не як проступок, а як ціле злочин. Це скоро відчули на собі не тільки його колеги і всі учні, але всі жителі міста. Всі стали раптом боятися спілкуватися, сміятися, ходити в гості, закохуватися – як би чого не вийшло?
І в цей самий момент в гімназію приїжджає новий учитель з України Коваленко Михайло Савич, а з ним і його сестра Варенька, жива, яскрава і весела дівчина. Своїм легким характером і поводженням вона зачарувала всю повітову публіку без винятку. Навіть і сам Бєліков не залишився байдужим до її чарам.
Під час балу все раптом побачили, що танцює і сміється Варенька подобається людині в футлярі, що десь на хвилинку його футляр трохи відкрився. В ту ж хвилину всі вчителі вирішили, що необхідно одружити Бєлікова на Варенька, після цього він зможе змінитися в кращу сторону і жити так, як живуть усі люди.
У гімназії постійно стали виникати розмови про принади сімейного життя. Варенька, якої давно вже було пора заміж, стала прихильно розмовляти з Беліковим. Він в своїх залицяння пішов вже так далеко, що почав запрошувати дівчину на прогулянки, правда, не забуваючи надіти калоші і прихопивши парасольку.
Ще трохи і Бєліков готовий був зробити Варенька пропозицію, але… сталося щось, що змусило його геть забути про свій намір. Перше – хтось дотепний намалював жартівливу карт інку, де Бєліков, з парасолькою і в калошах, і Варенька прогулюються під ручку. Друге – трапився зовсім потворний, на погляд учителя, випадок.
Він побачив, як дівчина разом зі своїм братом їдуть по яскраво освітленій вулиці міста на велосипедах. А адже Бєліков вважав, що ні вчителям, ні, тим більше, жінкам не личить кататися на таких непристойних механізми як велосипед. Бєліков поспішив висловити Коваленко свою думку з цього приводу. Але той не став навіть розмовляти, а просто спустив нудного набриднуть зі сходів.
Над Беліковим, смішно скотився зі сходів, розсміялася Варенька. Від сорому Бєліков помер через місяць. І в труні у нього було саме задоволений вираз обличчя, наче він нарешті знайшов для себе кращий футляр, що оберігає його від справжнього життя.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)