Людина, суспільство, культура
Культура є комплексом різних видів людської діяльності і суспільства в цілому і результатів такої діяльності.
Гегель говорив про культуру, що вона служить ключем до розуміння мудрості народів, оскільки є найбільш підвищеній сферою діяльності особистості і спрямована на утвердження істинно людського в людині. Розвиток культури пов’язано з поступальним рухом цивілізації.
Поняття “культура” може застосовуватися в різних аспектах. Зокрема, культуру розуміють як розвивається систему духовних цінностей і процес людської творчості. А. Ф. Лосєв вважав, що культура – граничне узагальнення всього, постає як постійно еволюціонує соціальний організм, який, будучи внутрішньо динамічним і розвиваються відповідно до власної логікою, за своїми внутрішніми законами може “жити”, “дихати”, “рости” і “видозмінюватися”.
У культурі проявляє і усвідомлює себе суспільство. Культура є неодмінною умовою і результатом існування. Тільки стаючи цивілізованим, суспільство надає людині вільне право на культуру і можливість володіти їй, відчувати себе творцем і господарем культури, самостверджується і розкривати себе.
Для сприйняття культури необхідно випробувати певну напругу, оскільки сприймати високі і складні духовні цінності непросто.
Таким чином, для формування багатогранної, розвиненої особистості, що володіє професіоналізмом, свідомої дисципліною, високою моральністю, необхідне включення особистості в культуру, що є неодмінною умовою культурного прогресу.
За Гегелем, в культурі “завжди звучать ідеї про діалогічність її творчості і поліфонії її цінностей”. Відповідно багатство суспільства прямо пропорційно кількості нових ідей і думок. Діалектика культури полягає у вільному змаганні вільних розумів.
Суперечлива єдність минулого і майбутнього, спрямованість у майбутнє, здатність випереджати події є відмінною особливістю культури. До основних рис культури відносять значення культурних основ сучасної цивілізації, охоплення всіх верств населення, соціальна масштабність.
У тому випадку, якщо долаються протиріччя між культурою і соціальними відносинами, суспільство виявляє здатність існувати і плідно розвиватися, постійно відновлюючи єдність культури і соціальних відносин.
Прогрес культури нерозривний з змінами, що відбуваються в соціальному і економічному житті країни. Культура завжди виступає як специфічна концентрація соціального досвіду людей і належить суспільству, соціальній групі, людині. Пріоритетність культури виступає в якості основного закону життя всієї людської цивілізації.
Культура може бути представлена як форма одночасного буття і спілкування людей минулих, нинішніх і майбутніх культур, як діалог і взаємопородження цих культур. Культура постає як форми самодетермінації індивіда в горизонті особистості, свідомості, мислення.
Сама людина являє собою культурну цінність. На думку В. С. Біблера, розуміння людини в контексті культури являє собою розуміння індивіда у всій його неповторності, єдиності і загальності.
Культура виявляється в таких життєвих сферах, як внутрішня, спонтанна культура, інформаційна система, зберігання, створення і передача знань, і функціональна культура (поведінка людини в суспільстві).
Е. Дюркгейм, М. Вебер та ін. Вважали, що культура виконує визначальну функцію в житті суспільства, забезпечує його цінність і розвиток, робить істотний вплив на всі сфери життя і, насамперед, на економіку. Таким чином, культура акумулює, зберігає і передає людський досвід, виконуючи освітньо-виховну, інтегративну і регулюючу функції.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)