Лєсков Микола Семенович

Російський письменник і публіцист 19 століття. Він народився в родині засідателя Орловської міської кримінальної палати. Лєсков дуже пишався тим, що його дід був священиком. Його батько отримав дворянський титул, купив маєток в Кромском повіті і вивіз туди свою сім’ю. Лєсков був письменником і публіцистом від бога. Він навчався спершу в Орловській гімназії, але не витримав іспитів і був змушений залишити навчальний заклад. Він став працювати писарем в Орловській палаті кримінального суду.

Біографія письменника

Незабаром його батько помер. Лєсков переїхав до Києва до родичів – до свому дядькові, який був професором університету. У цей час Лєсков став багато читати твори А. І. Герцена, Л. Фейєрбаха, Л. Бюхнера і інші. Це стало фундаментом для становлення його таланту літератора. З 1857 року він зайнявся комерцією і здійснював багато поїздок по Росії. Враження від поїздок були настільки великі, що він став писати замітки в газету “Сучасна медицина” і журнали “Вітчизняні записки”, “Покажчик економічний”. Так він став проявляти себе як помітний і скандальний публіцист.

З 1864 року Лєсков починає писати романи. Перший роман називався “Нікуди”. Він розповідав про необхідність реформування Росії і безперспективності революції. Після були написані роман “На ножах”, розповіді “Леді Макбет Мценського повіту”, “Амазонка”, хроніки “Старі роки в селі Плодомасове”, “зубожілий рід”, “Соборяне”.

Творчість Лєскова

Найвідомішими творами письменника є оповідання “Зображений ангел”, повість “Зачарований мандрівник”, по якій знято художній фільм, “Лівша”, “Тупейний художник”.

З 1860 років Лєсков став близький до старообрядців і критикував християнство як релігію російського суспільства. Він став близький толстовці, які проповідували ідею відмови від конфесій в релігії. У 1870-х -1880-х роках з’являються його оповідання “На краю світу”, нариси “Дрібниці архієрейської життя”, “Синодальні персони”, повість “Полунощнікі”, легенди “Повість про богоугодну дроворуби”, “Скоморох Памфалон”, “Зенон – златокузнец “. Особливо відзначають манеру неповторну викладу Лєскова, яка отримала назву лесковского оповіді. Йому вдавалося блискуче наслідувати мови, якою говорили в 18 столітті. На такій мові написаний цикл оповідань “Нотатки невідомого” (1884). Езоповський стиль представлений у творі “Заячий ремез” (1894). В кінці 1880-х з’являються твори “Прекрасна Аза”, “Під Різдво скривдили”.

Пильний інтерес дослідників-літературознавців твори Лєскова викликали лише в 20 столітті після виходу статей М. Горького про Лєскова, а також після досліджень Б. М. Ейхенбіума і прем’єри опери Д. Д. Шостаковича “Катерина Ізмайлова”, написаної за твором “Леді Макбет Мценського повіту”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Лєсков Микола Семенович