Львів
Ті, хто не бачив Львова, не мають права говорити про те, що знають Україну. Це місто, заснований в середині XIII в., Століттями збирав все краще, що з’являлося на українських землях. Він вважається одним з найпрекрасніших міст Європи і в той же час не схожий ні на один з європейських міст. Львівський вокзал нагадує палац, на його центральній вулиці знаходиться статуя Свободи (на відміну від американської – сидяча), а на стінах будинків можна прочитати цитати з Вергілія і Гіппократа. Це місто, де проживає близько 900 тис. чоловік, славиться не стільки архітектурою (хоча вона і чудова), скільки особливою атмосферою.
Перша літописна згадка про Львів зустрічається у 1256 р. в Галицько-Волинських хроніках. Знаменитий князь Данило Романович (Галицький) назвав його на честь свого сина Лева. Ім’я міста зробило великий вплив на його подальшу долю: жителі Львова захищалися до останнього, даючи відсіч численним загарбникам. Стіни львівських храмів зберегли сліди обстрілів. Деякі з ядер вмуровано туди і забезпечені написами, які нагадують про безліч облог, перенесених містом. Найстрашніша з них сталася в 1672 р., коли Капудан-паша разом з Петром Дорошенком привели до стін Львова 230-тисячне військо. Регулярні польські війська, прислані в допомогу городянам, розбіглися. За ними пішли багатющі громадяни. Проте місто, в якому залишилося трохи більше тисячі захисників, вистояв. Капудан-паша погодився на викуп у 80 тис. талерів, місто міг заплатити тільки п’ять. Тоді львів’яни виділили десятьох заручників – гарантів того, що борг буде виплачений сповна. І через сім років стримали своє слово.
Про славне військове минуле нагадують ще дві будови – Порохова вежа та міської Арсенал. Порохова вежа, побудована 450 років тому, була частиною не збереглося оборонного комплексу Львова. Товщина її стін сягає трьох метрів. Зараз тут розташований Будинок архітектора. Арсенал, побудований в XVI ст. на кошти львів’ян, розташовувався між оборонними стінами в південно-східній частині старого міста. Колись тут жив міський кат з родиною. Тут же розташовувалася міська в’язниця. З 1582 р. при міському Арсеналі існувала майстерня, де відливали гармати. Зараз ця будівля належить Львівському історичному музею. У 1981 р. тут був заснований єдиний в Україні Музей зброї.
Охочих оволодіти містом, через який проходило більшість торгових шляхів, за історію Львова було чимало. Він входив до складу Речі Посполитої, потім – Австрійської імперії, був центром Західно-Української Республіки, пережив німецьку окупацію. Проте всі ці події – лише канва внутрішньої історії міста, яка і сьогодні читається в його зовнішності.
Вулиці та площі стародавнього міста виникали не хаотично – його містобудування відповідало нормам, закріпленим в так званих Керманичів книгах, відомих ще з X століття. Княжий Львів був поділений на дві частини – укріплений Дитинець (Замок) і Посад, захищені валом і стіною. Замкова гора – це святе місце для всіх городян. Саме тут Данило Галицький прийняв рішення про заснування Львова і побудував першу фортецю. Піднявшись на її вершину, починаєш розуміти, чому саме тут колись зберігалися найбільші князівські святині – дві золоті корони, золоті хрести і позолочений трон, і чому король Казимир, захопивши Львів, побудував на Замковій горі фортецю (її не вдавалося захопити протягом трьох століть). Проте з часом Високий Замок спіткала сумна доля. Він постраждав від землетрусу, потім, після безлічі битв, став руйнуватися. У руїнах колись великої фортеці поселилися бродяги й розбійники, сюди стали зганяти хворих на чуму. Австрійці розібрали залишки стін для будівництва нових будівель, зруйнувавши заодно і мальовничі скелі. Зрештою гора почала поступово руйнуватися, і було вирішено заснувати на ній парк. Зараз Високий Замок весь покритий деревами. І тільки назва нагадує про те, що колись тут знаходилася фортеця, що дала життя місту.
В архітектурі Львова гармонійно поєднані старовина та сучасність, перемішалися стилі всіх епох – готика і бароко, класицизм і романський стиль, рококо та ампір, еклектика, модернізм і конструктивізм. Пам’ятки міста (а їх більше двох тисяч) зовсім не виглядають музейними експонатами. Деякі з них продовжують виконувати свої функції, інші придбали з часом нове призначення і нові імена. Тут знаходиться більше 280 церков (значно більше, ніж в будь-якому іншому українському місті), велика частина з них – діючі. До речі, на початку XX в. Львів був єдиним місцем у світі, де знаходились резиденції відразу трьох католицьких архієпископів: римо-католицького, греко-католицького і вірмено-католицького. Кожен з львівських храмів в чомусь унікальний. Миколаївська церква – найдавніша. Перша письмова згадка про неї датується 1292 роком. Вона служила родинною усипальницею львівських князів. У первозданному вигляді церква не збереглася, вона неодноразово перебудовувалася і реставрувалася після пожеж. Успенська церква – ренесансна споруда. У свій час вона була освітнім центром Львова – при ній знаходилися школа, бібліотека, музей і друкарня. Саме тут в 1918 р. відбулося засідання Української Національної Ради і було вперше піднято український прапор.
Домініканський костел розташований на Ставропігійської площі. Вважається, що на цьому місці стояв терем князя Льва Даниловича. Всередині костел прикрашений вісімнадцятьма дерев’яними скульптурами, що зображають святих домініканського ордену. Домініканці, члени одного з найбільш войовничих католицьких орденів, зміцнилися у Львові ще в княжі часи, але костел побудували тільки наприкінці XIV століття. Саме тут, в келії настоятеля монастиря, Петром I в 1707 р. був підписаний договір про військовий союз Росії та Польщі в Північній війні. А переказ свідчить, що колись українська княгиня Острозька, яка втекла з-під вінця, попросила тут притулку. Щоб зловити втікачку і повернути її нареченому, польському шляхтичу, військам довелося штурмувати костел. З 1970 р. в будівлі розташовується Львівський музей релігії. Тут можна побачити шибеницю з колишнього костелу єзуїтів або “Індекс заборонених книг”, виданий у Ватикані в 1783 році.
Собор Святого Юра – головна святиня Української католицької церкви. Перші будівлі собору датувалися ще згодом Галицько-Волинського князівства. З тих пір він неодноразово був зруйнований, але кожен раз відновлювався – нинішня споруда збереглася з XVIII століття.
Про походження собору є кілька легенд. Одна з них говорить про те, що він був зведений в XIII столітті князем Левом на прохання якогось розкаявся “благородного походження чоловіка”, який в старості зважився замолювати гріхи. Інша легенда розповідає, що насправді собор був побудований князем Юрієм і якийсь час служив оборонної фортецею міста. Дійсно, при облозі Львова князем Казимиром саме біля стін собору Св. Юра польські війська зазнавали довгі й важкі ураження. Згодом Казимир наказав повністю спалити собор… На згадку про цю подію в 1341 р. був відлитий великий дзвін, який зберігся донині. Головний скарб Собору – Чудотворна Ікона Пречистої Діви Марії, привезена до Львова ще в 1674 році.
Готичний стиль представлений Кафедральним костелом, будівництво якого було розпочато в 60-х роках XIV ст., Тривало близько 140 років і завершилося тільки в 1493 році. Перший камінь у його фундамент заклав король Казимир. З боку вулиці Галицької на стіні костелу можна побачити образ Діви Марії (“Maтepi Божо? Ласкаво?). Його історія сягає в глиб століть. Чотири століття тому львів’янин Войцех Домагалича, уболіваючи про померлу маленької внучці, поставив цей пам’ятник на стіні собору, а пізніше поруч спорудили невелику капличку. Коли наприкінці XVIII в. за указом австрійського імператора католицьке кладовище, розташоване навколо костелу, переносили на околицю міста, каплиця була зруйнована.
Бернардинський монастирський комплекс, що складається з костелу, житлових будов, дзвінниці, ротонди-колодязя, оборонних валів та декоративної колони, зводився багато років не одним архітектором, і кожен з них привніс в будову свій особливий стиль. Оборонна стіна свідчить про те, що перш монастир служив фортецею міста. Фасад костелу прикрашений статуями апостолів Св. Петра і Св. Андрія. Глинянська вежа знаменита своїми годинами XVIII в., А ротонда – статуєю легендарного монаха-бернардинів Св. Яна з Дуклі, який був захисником монастиря під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького.
Бернардинський ордену належав і костел кларисок, розташований неподалік, на Митній площі. У ньому з 1978 р. знаходиться виставковий зал Львівської картинної галереї. Галерея починалася в 1907 р. з декількох приватних колекцій. Зараз багатотисячна експозиція представляє твори образотворчого та прикладного мистецтва майстрів більш ніж 40 держав. Тут знаходяться шедеври П. Рубенса, Ф. Гойї, В. Тиціана, І. Рєпіна, В. Васнецова, І. Айвазовського, В. Перова, І. Левітана та інших всесвітньо відомих живописців. Ще однієї великої художньої колекцією володіє Музей українського мистецтва, заснований в 1905 р. з ініціативи прогресивних діячів української культури України І. Франко, М. Павлика, В. Гнатюка, І. Свєнціцького. Тут представлені твори мистецтва починаючи з XIV століття.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)