Луїс де Гонгора-і-Арготе (1561-1627) – БАРОКО – БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ
Індійські Веди – одна з найдавніших книг світу, пам’ятка індоєвропейської словесності. Ведичні тексти народжувалися і формувалися протягом тривалого і складного історичного періоду (приблизно XV – VI ст. до н. е.), який починається з приходом індоєвропейських аріїв в Індію, їх поступовим заселенням країни і завершується виникненням перших державних утворень, які об’єднують великі території.
Назва Вед походить від санскритського слова vuda – “знання”, точніше, “вище духовне знання”, “священне знання”. За легендою, Веди були спущені богом Брахмою і “яснопочутими” святими мудрецями далекого минулого.
Спочатку ведичні тексти існували в усній формі. Згодом їх записали жерці, структурували і оформили весь матеріал в чотири книги-збірки: “Рігведа” (книга гімнів богам), “Самаведа” (книга пісень), “Яджурведа” (книга жертовних висловів), “Атхарваведа” (книга заклинань).
Ведичні тексти – перші спроби формувати філософські погляди на світ і місце людини в ньому, у них відбиваються уявлення давніх індійців про навколишнє середовище, космос, етичні цінності і мораль. Вони містять духовні знання, норми права, релігійні ритуали, що регулюють щоденне життя людини (народження, шлюб, смерть тощо). Цивілізація Давньої Індії грунтувалася на Ведах, і тому її називають ще ведичною цивілізацією.
Міфологія, філософія і мораль Вед знайшли своє втілення у яскравих художніх образах, багатій поетичній мові. Тому Веди вважають не тільки пам’яткою релігійної культури, а й літератури. До їх складу входять твори різних жанрів: міфи, гімни, фольклорні пісні, легенди, притчі, історичні хроніки, героїчні епоси, філософські коментарі, які були створені на так званій “мові батьків” – давньому санскриті, що вирізняється жвавістю і багатством граматичних форм. Тексти Вед написані в основному віршами, найбільш розроблений жанр – гімн.
У “Ригведі” – найдавнішій з ведичних книг – налічується 1028 гімнів різного об’єму і змісту, які розділені на 10 мандал (кіл). Створення “Ригведи” приписується п’ятнадцяти легендарним мудрецям. Авторами гімнів були багато поколінь індійських ріши (обдарованих людей племені), співців та поетів. Кожен новий автор щось відкидав, або додавав до творів своїх попередників. Ведійська поезія відображає почуття та уявлення спільноти. Основний зміст “Ригведи” складають викладені у високохудожній формі звернення до богів, вихваляння сил Природи, наділених людськими властивостями, явища навколишнього світу глибоко опоетизовані, підкреслена їхня зовнішня краса та розкрита глибока філософська
Космогонія (гроц. Kosmogonia, від kosmos – світ, Всесвіт і gone, ganeia – народження) – галузь науки, що вивчає доходження небесних тіл та їх систем; у давніх міфах не спроба осягнути і зобразити шлях створення світу.
Суть. Давньоіндійська збірка гімнів використовує космогонічні міфи про Єдиного Творця, походження світу, золоте яйце творіння, Пурушу – Вселенську Людину, ієрархію богів. Прославляються бог Вогню Агні, посланий на землю просвіщати людей, бог Грому Індра, бог-Сонце Сур’я, надзвичайно шанується Вішну – бог, який періодично втілюється у великих Вчителів людства у критичні моменти земної історії. Особливе місце займає бог Вогню – Агні, йому присвячено найбільше гімнів у збірці.
Веди приваблюють красою й багатозначністю художніх образів, ліризмом, пишністю художньо-зображувальних засобів. Саме тому до образів Вед звертаються митці різних країн світу. Відомо, наприклад, що видатний учений Альберт Ейнштейн дуже шанобливо ставився до Вед і використовував їх матеріал у своїх працях.
Священні тексти давніх індійців допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень, у тому числі індуїзму і буддизму.
Приклад тексту Вод
Космогонія
Буття і небуття тоді не було –
Повітря не було й склепіння неба.
Що покриваю? Де? Що захищало?
Була вода? Глибокая безодня?
І смерті не було, безсмертя – також,
Між днем і ніччю не було відміни,
Те дихало саме, одне, без вітру.
І більш нічого не було, крім Того.
Вкривача пітьма пітьму споконвіку,
Цей Всесвіт ввесь – мов океан без світла,
Той зародок, що хаосом був вкритий,
Один від сили спеки народився.
Любов спочатку виникла від нього,
Що стала першим для думок насінням;
Знайшли зв’язок між сущим і несущим,
У серці стежачи думками, мудрі.
Думок тих промінь наскрізь простягнувся.
Що нагорі було? І що зісподу?
Там сім’яносці, тут же – їх сприймання.
Зусилля знизу, зверху поривання.
І хто це знає, н хто про це повода?
Звідкіль цей Всесвіт народивсь та виник?
Боги пізніш за нього народились?
А як Оце створилося, хто знає?
Світобудова ця звідкіль взялася?
Чи створено її було, чи йнакше?
В найвищім небі Хто її пильнує,
Той, певно, зна чи, може, й Він не знає?
Переклад П. Ріттера
Працюємо з текстом
1. Про що йдеться в гімні?
2. Яку картину викликав у вашій уяві давній ведичний текст?
3. Що хвилює автора гімну?
4. Чи можна назвати цей гімн космогонічним?
5. Що, за текстом гімну, виникло в світі найпершим?
6. За допомогою яких художньо-зображувальних засобів передається настрій гімну?
7. Чи є в тексті “Космогонії” відповіді на поставлені питання? Відповідь аргументуйте.
8. Порівняйте, як пояснюється виникнення світу в тексті давнього індійського гімну з міфологічними уявленнями давніх слов’ян про народження світу.
Український контекст
Павло Григорович Ріттер (1872-1939)
Павло Григорович Ріттер (1872- 1939) – видатний український індолог, мовознавець, літературознавець, педагог, сходознавець, санскритолог та перекладач. Народився в с. Путовому на Полтавщині, звідки виніс добре знання української мови. Навчався на історико-філологічному факультеті Харківського університету, де вивчав санскрит та порівняльне мовознавство. Перебуваючи на посаді професора Харківського університету (1921-1937), проводив активну наукову й перекладацьку діяльність у галузі давньоіндійської та новоіндійської мов. Крім наукових праць, він опублікував у цей час переклади українською мовою давньоіндійських поетів Дандіна, Калідаси, Бхартріхарі, прози й поезії Р. Тагора, поеми Калідаси “Хмара-вістун”, підготував до друку “Антологію індійської літератури”. У 1930-х роках його заарештовано та звинувачено в шпигунстві. За свідченням сучасників, не витримавши ув’язнення, учений збожеволів І помер. Обсяг творчого внеску П. Г. Ріттера став основою фундаменту української національної інфології.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)