Лос-Анджелес
Головний центр Південної Каліфорнії є світовою столицею з виробництва ілюзій – від кіно до способу життя. Цей самий “одноповерховий” з великих американських міст (його населення з передмістями складає більше 15 млн чоловік) став символом кінематографії та розваг на всі смаки. Голлівуд, Діснейленд, Беверлі-Хіллз, курорти Санта-Моніки – це те, до чого прагнуть і на що орієнтуються американці.
Лос-Анджелес – досить потужний феномен міста, який нікого не залишає байдужим. Для одних він фетиш ідеальною, безхмарним і безбідного середовища існування людини, для інших – величезна міська агломерація, мало пристосована для звичайного життя. У 1949 р. Ральф Хенкок писав: “Ось запорошене маленьке мексиканське пуебло, яке свідомо початок шлях до свого величі через розумну, послідовну, науково забезпечену рекламу, і тепер, шістдесят років по тому, є результат: блискучий як переросла саму себе кінодекорації”. Кому сподобається жити серед декорацій? Навіть актори втомлюються від цього. Але Лос-Анджелес заманив у свої мережі стільки знаменитостей, що фактично став столицею зірок, на життя яких рівняються прості люди. А адже своє існування місто починав без всяких перспектив на процвітання.
У 1871 р. іспанці заклали на березі відкритого всім штормам затоки крихітний селище, населення якого налічувало всього 44 людини. Він отримав гучне ім’я “Місто Богоматері, Цариці Ангелів” (“El Pueblo de Nuestra Senora la Reina de los Angeles”). Коли в 1835 р. містечко стало володінням Мексики, перша частина назви була опущена, і воно стало звучати як Лос Анхелес. Правда, недовго: США напали на свого сусіда і захопили величезну територію від Мексиканської затоки до Тихого океану. Дістався їм і “Місто Ангелів”, і поселення стало називатися Лос-Анджелес (в англійській вимові). Статус міста був йому присвоєно в 1850 році. У той час тут було всього 1600 жителів. Так би і залишитися цьому поселенню глушиною, якби в кінці XIX століття в Південній Каліфорнії була відкрита нафта, видобуток якої послужила поштовхом для розвитку всього регіону. Але й тоді на першість претендували два інших міста, розташованих на узбережжі зручних природних заток: на півночі – Сан-Франциско, на півдні – Сан-Дієго. При стандартному економічному розкладі так і мало статися. Однак комівояжери від Ел Ей (як скорочено називають Лос-Анджелес) зуміли добитися в Конгресі отримання федеральних субсидій для шалено дорогого на ті часи проекту: впродовж 15 років (1899-1914 рр..) У південно-східній частині міста в бухті Сан-Педро був побудований тихоокеанський морський порт, що розмістився в найбільшій штучної гавані в світі.
Важливе значення в перетворенні міста зіграли природні фактори: нескінченне сонце, море, пальми, апельсинові гаї, спокій і тепло. Цей райський куточок в 1908 р. облюбували американські кінопромисловці і створили в передмісті “фабрику мрій” – Голлівуд. Разом з кіно в місто прийшли слава, успіх, розкіш. А відкриття Силіконової долини вивело Лос-Анджелес в “передовики” сучасних технологій. У рекордно короткі терміни місто стало лідером авіаційної промисловості США: тут знаходяться десятки підприємств, що випускають різні типи літаків – від реактивних винищувачів і важких бомбардувальників далекої дії до транспортних і пасажирських лайнерів. Потім Лос-Анджелес став найважливішим центром виробництва ракет, різних частин для них, а також приладів і всілякого електронного обладнання. Але особливо розвинулися тут науково-дослідні і дослідно-конструкторські лабораторії, пов’язані з розробкою нових систем зброї та іншої військової техніки. За вартістю отримуваних урядових військових замовлень місто обійшов інші центри США. Так що сьогодні Лос-Анджелес не тільки центр кіно і розваг, а й найбільша військово-промислова база на Тихому океані. Отже, перший “контраст” в наявності.
Друга “дивність” Лос-Анджелеса полягає в тому, що, по суті, він не зовсім місто, а конгломерат містечок, що розтягнулися з півночі на південь уздовж узбережжя більш ніж на 80 кілометрів. Така безмежність і децентрірованность Лос-Анджелеса пов’язані з історією його розвитку: він виникав внаслідок змикання безлічі разраставшихся, розширювалися містечок. Іноді вони виникали навколо голлівудських кіностудій. Так, “Метро Голдвін Маєр” дала життя Калвер-сіті, в центрі якого височіє будівля гігантської корпорації “Соні пікчерз ентертеймент”, дуже схоже на мавзолей.
Обійти пам’ятки Лос-Анджелеса пішки – справа безнадійна. Якщо ви потрапите хоча б на одну з автострад, то вам відразу стане ясно, що місто – типове породження століття автомобілів. Тут немає ні метро, ні трамваїв, дуже мало автобусних маршрутів. Тільки таксі або особистий автомобіль дають можливість вивчити 10 тисяч квадратних кілометрів мегаполісу, забудованих одноповерховими котеджами, що чергуються з нафтовими вишками і заводськими корпусами або зонами відпочинку. Лос-Анджелес називають “містом доріг”, самим “одноповерховим” з усіх великих міст США, а ще частіше – “не-містом, доведеним до абсолюту”. У чомусь тут є частка істини: на карті існує графство Лос-Анджелес, а вже в ньому знаходяться міста Санта-Моніка, Беверлі-Хіллз, Даунтаун, Пасадена, Лонг-Біч, Санта-Ана. Всі вони, зливаючись в нескінченний Лос-Анджелес, мають муніципальну незалежність, своє обличчя і свої пам’ятки.
Адміністративних, фінансових, торговим та культурним центром міста є Даунтаун. Тільки тут можна побачити величезні хмарочоси, що належать банкам, промисловим корпораціям і фешенебельним готелям. Але не тільки вони привертають увагу туристів. Центр, можна сказати, перенасичений театрами, музеями, кінопалацу, збудованими то в єгипетському, то в китайському стилі – з золотими драконами. Архітектурні стилі Даунтауна відображають історію становлення міста: від колоніальної іспанської до останнього “писку” деструктивізму. Олівер-сквер – місце, звідки бере початок місто: будівлі XVI-XVII століть, мальовничі лавочки з продажу виробів зі шкіри та срібла. Тут можна помилуватися мексиканськими танцями, відвідати національні ресторани і придбати сомбреро або оригінальні сувеніри. Стиль міста починаючи з 1990-х років задає Франк Гері. Цьому архітекторові вдалося перетворити безликі будівлі різночасної забудови в світлі, повні повітря громадські споруди. Деструктивизм потрясає “розірваність” архітектурних форм в Музеї Космосу і в Музеї сучасного мистецтва (МОКА). Основу МОКА складають стали класикою мистецтва роботи Джонса, Розенквіст, Уорхола, Артшвагера, Стелла, Клайна, Ротко, Поллока, Арбус, Горки, де Кунінга та інших. А більша частина павільйонів віддана на відкуп досягненням в області суперсучасних напрямків у мистецтві. Тут можна побачити нескінченно обертаються манекенообразние скульптури, що прославили художника Чарльза Рея. Мало хто відмовить собі в задоволенні відчути себе безпосереднім учасником “дорожніх драм”, стоячи перед увігнутим двостороннім екраном, який залучає глядачів у майже реальний простір швидкісних доріг. Більшість сучасних майстрів при “переписуванні” реальності використовує можливості не тільки живопису і скульптури, але і всі досягнення в галузі комп’ютерних технологій, кіно та фотографії.
Городок Санта-Моніка пишається своїм центром мистецтв “Берегомет-стейшен”. Тут розташувалися кілька десятків галерей різного напрямку: “Перука Пейнтер”, “Роберта Бермана”, “Розамунда Фальзена”, “Шошан Вейн”, “Флауерз Вест”. Крім цього галерейного “гнізда” кілька величезних виставкових залів знаходиться в Беверлі-Хіллз (“Гогозіян”, “Крістіз”, “Латин Амерікен Мастерз”), а в районі Вествуд розмістилися Культурний центр Арманда Хаммера і Центр Гетті, де представлено античне мистецтво, західноєвропейська живопис, скульптура і інтер’єри XVI-XX століть. Втім, у кожному районі Лос-Анджелеса можна відвідати яку-небудь галерею, і так як місто орієнтований в першу чергу на кіно, то левова частка експонатів так чи інакше пов’язана з ці видом мистецтва. Тут роботи художників-оформлювачів змагаються з комп’ютерною графікою, а в Музеї воскових фігур виставлені копії зірок екрану, естради та подіуму: Сінді Кроуфорд, Мерилін Монро, Майкла Джексона… Багато фігури зображають сцени з найвідоміших фільмів.
Величезною популярністю, як це не дивно, користується Юрський музей технологій у Калвер-сіті – не має ніякого відношення до кіно (і тим більше до фільму “Парк Юрського періоду”). Експонати цього музею, створеного Девідом Вілсоном, поєднують всі аспекти знань, ремесел, технологій, мистецтв і їх філософське осмислення. У темних, обшитих оксамитом кімнатах можна не тільки побачити скелети тварин, моделі трейлерів і літаків, кінетичну модель Ноєвого ковчега, мікромініатюри Хагопа Сандалджана, а й почути гавкіт людини-лисиці, голос співачки з синдромом Корсакова, звучання електромагнітного поля Землі. Тут багато загадкових, специфічних і рідкісних експонатів, які в сукупності створюють загальну картину цивілізації.
У Лос-Анджелесі чимало й інших першокласних музеїв, в тому числі Музей природної історії, що розташувався у Виставковому парку, Бібліотека Хантінгтона – третя за розмірами фондів після нью-йоркської та чиказької, Художня галерея в Сан-Марино, де зберігаються рукописи Шекспіра.
Природно, що в “місті зірок” знаходиться величезна кількість театрів, концертних залів і різних сценічних майданчиків, розташованих у престижних ресторанах, казино і барах, де проходять виступи всіляких колективів, поп-зірок, проводяться фестивалі. Щоб все побачити, – тут треба жити. Але будь-яка людина, який прибув до Лос-Анджелес у справах, на відпочинок або на екскурсію, мріє про “випадковій зустрічі” з кумирами екрану, адже це батьківщина американського кінематографа. У Голлівуді знаходиться знаменитий китайський театр “Менна”, з якого почалася історія “фабрики мрій”. На невеликому майданчику перед його входом залишені відбитки рук і ступень найвидатніших акторів. Поруч, на Сансет-бульварі знаходиться алея, на якій вибиті їх імена, облямовані п’ятикутною зіркою з темно-червоного граніту. А вся історія Голлівуду знайшла відображення в Музеї кіно. Мабуть, ніде в світі немає такого району, де успіх, слава, багатство сконцентрувалися б в такій мірі. Тут виробляється дев’ять десятих усієї кіно-та відеопродукції країни і знаходяться всесвітньо відомі “Юніверсал Пікчерс” і “Парамаунт”. Навколо знімальних павільйонів “Юніверсал” ще в 1930-ті роки виріс величезний парк розваг, який завжди сповнений охочих подивитися, як знімається кіно, або отримати задоволення від атракціонів, заснованих на фільмах “Назад в майбутнє”, “Парк Юрського періоду”, “Щелепи”,”Кінг-Конг”,”Землетрус”. До речі, відчути здригання землі можна досить часто і в будь-якому місці міста. Район Лос-Анджелеса досить активний у сейсмічному відношенні, і якщо місцеві жителі спокійно реагують на струс силою в 3-5 балів, то для більшості приїжджих це стає “незабутньою пригодою”.
У Голлівуді розташовані не тільки кіностудії, але і шикарні особняки кінозірок. Але поспілкуватися з кумиром або просто підійти до його будинку практично неможливо: приватні дороги перекриті для сторонніх, обгороджені від настирливих поглядів величезні території (кожна ділянка за законом повинен становити не менше 40 соток, щоб всяке “непотріб” поруч не селилася), охорона, якої можуть позаздрити президенти – адже оплачується вона не з державної скарбниці, а з особистих капіталів… Побачити віллу якої-небудь зірки можна через шикарну огорожу і тільки під’їхавши на екскурсійному автобусі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)