Локалізація джерела звуку

Наявність двох вух дозволяє людині точно визначати джерело звуку, але вплив його на обидва вуха неодночасно. Звук, джерело якого розташований праворуч від голови, доходить до правого вуха приблизно на 0,0005 секунди раніше, ніж до лівого. Якщо ж джерело знаходиться попереду або позаду на 5 градусів правіше серединної площини голови, то звук дійде до правого вуха всього лише на 0,00004 секунди раніше. Під час Першої світової війни питання про те, чи можливо для людини визначити настільки малі відмінності в часі, вирішувалося у Франції та Німеччині у зв’язку з розробкою звукових локаторів для виявлення літаків. Як показали експерименти, відмінності в часі порядку 0,0001 секунди дійсно дозволяють локалізувати джерело звуку, хоча вухо і не сприймає кожен зі звуків окремо.
М. Розенцвейг, стимулюючи одночасно обидва вуха у кішки, показав, що при надзвичайно короткому інтервалі між звуками, при якому, однак, можна роздільно виявити дві електричні реакції нейронів, перша з них, викликана більш раннім стимулом, частково гальмувала іншу. При більш коротких інтервалах обидві електричні реакції зливалися в одну, амплітуда якої залежала від першої стимулу. Якщо спочатку дратували одне вухо, більш сильна реакція реєструвалася в контралатеральной півкулі мозку, і навпаки. Така картина зберігалася при зменшенні інтервалів приблизно до 0,00001 секунди, хоча в міру їх скорочення ставало все важче виявляти різницю між реакціями на обох сторонах мозку (Розенцвейг, 1974).
Взаємопов’язаність слухових шляхів пояснюється тим, що для аналізу джерела звуку необхідна участь вищих мозкових рівнів. Для нервових імпульсів від одного вуха в міру наближення до кори зростає ймовірність зустрічі з імпульсами від іншого. Залежно від умов стимуляції, які визначаються положенням голови і джерелом звуку, конвергірующіе імпульси посилюють активність одних нейронів і зменшують діяльність інших (рис. 6.13). Неоднаковий характер активності, виникає при цьому в слуховий корі, відповідає різної локалізації звукових стимулів (Розенцвейг, 1974).

Електрична активність в нервовій системі відображає всі відмінності в характері впливу: тимчасову послідовність стимулів, інтервал між ними та їх відносну інтенсивність на лівому і правому вусі. Відмінності в інтенсивності і часу підсилюють один одного, оскільки вухо на стороні, протилежній джерела звуку, отримує сигнал не тільки пізніше, а й меншою інтенсивності через “екрануючого” впливу голови.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Локалізація джерела звуку