Home ⇒ 👍Конспекти уроків ⇒ Літературний процес. Основні літературні епохи, напрями, течії, специфіка їхнього розвитку в різних країнах

Літературний процес. Основні літературні епохи, напрями, течії, специфіка їхнього розвитку в різних країнах

Мета: ознайомити учнів з поняттям “літературний процес”, розкрити основні позиції розвитку літератури в контексті різних культурно-історичних епох, показати специфіку виникнення і функціонування літературних напрямів і течій у різних країнах; сприяти формуванню в учнів цілісного діалектичного сприйняття і розуміння літературного процесу як духовного центру культури людства.

Обладнання: схеми-таблиці “Світоглядно-естетичні моделі культурно-історичних епох”.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань Фронтальне бліц-опитування

– Що ми розуміємо під поняттям “культура”?

– Які сфери людського буття входять до понять “матеріальна культура” і “духовна культура”?

– Що таке “художня культура”?

– Які види мистецтва розвиваються з найдавніших часів до сьогодення?

– Чому художню літературу вважають центром культури?

– Яка країна вважається батьківщиною західноєвропейської культури? (Давня Греція.)

– Назвіть основні роди літератури.

– Назвіть головні ознаки епосу, лірики й драми.

– Що таке літературний жанр?

ІІІ. Оголошення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Ми розпочинаємо системне вивчення літературного процесу від найдавніших часів до сьогодення. Тому наша перша розмова буде присвячена з’‎ясуванню надзвичайно важливих культурологічних та літературознавчих понять, які мають стати для вас науковим підгрунтям як до розуміння поступального й невпинного розвитку всесвітнього літературного процесу в цілому, так і до опанування окремих творів, що є шедеврами різних культурно – історичних епох та національних культур. Як тільки людський розум почав здійснювати спробу опанувати сутність світобудови й визначати в ній місце людини, стали виникати різноманітні культурно-історичні моделі, що відповідали рівневі розвитку певних суспільно-економічних формацій. Філософи, історики, культурологи дійшли висновку, що людство у своєму розвитку пройшло певні цикли. Зміна культурно-історичних епох бачиться нам як постійні діалоги єднання та заперечення. Проте це неперервний органічний процес, який прийнято називати “всесвітнім літературним процесом”.

Літературний процес – історичний розвиток як світової, так і національних літератур.

Літературний процес відбиває зв’‎язки художньої літератури з іншими видами мистецтв – живописом, музикою, скульптурою, театром, кіно. Як відомо, давньогрецькі поети не читали свої вірші, а співали їх, акомпануючи собі на лірі і кіфарі – знаменитих попередниках сучасної арфи. В історію літератури увійшли імена відомих художників і композиторів, що ілюстрували літературні твори різних часів і народів і створювали музику до них. І нині зв’‎язок літератури з іншими видами мистецтв залишається нерозривним: художники створюють ілюстрації до класичних і сучасних літературних творів, малюють декорації для театру; композитори пишуть музику до театральних постановок, теле – і кінофільмів, які є екранізацією відомих книжок. Що ж об’‎єднує різних митців – будь то письменник, художник чи музикант? З цього приводу відомий англійський письменник Джон Голсуорсі (1867-1933) сказав: “На питання, заради чого ми віддаємося мистецтву, є тільки одна відповідь: заради більшого блага і величі людини”.

Літературний процес у світовому масштабі невіддільний від суспільно-історичного процесу, тобто від тих змін, які відбувалися в різний часу житті і суспільстві різних країн і народів (в давнину, середньовіччя, новий і новітній час).Важливим складником літературного процесу є вивчення міжнародних літературних зв’‎язків, встановлення подібностей і відмінностей у творчості письменників різних народів. Національні літератури, що мають багато спільних рис (загальнолюдські ідеали, теми, проблеми, ідеї тощо), і водночас самобутні, не схожі одна на одну, складають неоціненне багатство світової культури. Завдяки літературним взаємозв’‎язкам і, зокрема, перекладам художньої літератури з однієї мови на іншу, мільйони читачів усього світу мають можливість познайомитися з чудовими творами письменників різних країн.

Літературний процес. Основні літературні епохи, напрями, течії, специфіка їхнього розвитку в різних країнах

З давніх часів відомі способи, або роди літературного зображення: епічний, ліричний і драматичний.

У творах, що відносяться до епічного роду, розповідається про події та людей (героїв). Епічна розповідь ведеться від імені автора-розповідача, який є посередником між зображуваним у творі і читачами (слухачами). Відомості про його долю, стосунки з персонажами зазвичай відсутні. Про свої думки і переживання автор епічного твору замовчує, або говорить мало. Водночас розповідач може стати конкретною особою, тобто оповідачем. Наприклад, від імені оповідача ведеться розповідь у відомому вам оповіданні Е. По “Золотий жук”. Вдумливий читач не тільки засвоює сюжет епічного твору, але й розуміє ставлення автора до зображуваного, помічаючи його засудження або співчуття, заперечення або ствердження. Епічні твори – це казка, билина, байка, балада, оповідання, поема, повість, роман.

У творах, що належать до ліричного роду, автор основну увагу приділяє зображенню власних почуттів, настроїв, роздумів, викликаних навколишнім світом. До ліричних творів відносять вірш, пісню, хайку та ін. Знайомлячись у цьому навчальному році з античною і середньовічною літературою, з видатними поетами Сходу і Китаю, ви дізнаєтеся й про інші ліричні літературні жанри – оду, елегію, сонет, рубаї тощо. Ліричні твори відрізняються не тільки за жанрами, а й за темами. З попередніх класів ви добре знайомі з пейзажною, любовною, громадянською, філософською лірикою. Особливості індивідуального, глибоко особистого сприйняття кожним поетом навколишнього світу і визначають його звернення до тієї чи іншої теми в своєму ліричному творі. Є твори, в яких автор (або оповідач), розповідаючи про певні події або людей, передає свої власні думки і почуття. Такі твори називаються ліро-епічними. До них відносять, наприклад, балади; з цим жанром ви ознайомилися в 7 класі.

У творах, що відносяться до драматичного роду мова автора відсутня, крім зауважень для акторів (ремарок). Характери героїв в драматичному творі не описуються, а проявляються безпосередньо в дії, у вчинках, висловлюваннях. У п’‎єсах важливі монолог і діалог – мова героїв, за допомогою якої розгортається драматична дія. Події, відтворені на сцені, сприймаються нами як такі, що відбуваються в даний час, “зараз”. Тому так хвилює нас постановка драматичного твору на сцені. До основних драматичних творів належать трагедія, драма, комедія.

Рід літератури

Епос

Лірика

Драма

Основні характеристики

– розподільний характер:

– усебічне змалювання героїв (портрет, вчинки, дії мовні партії);

– сюжетність.

– відтворення людських емоцій, переживань, думок;

– ліричний герой:

– безсюжетність.

– дія (призначена для постановки на сцені);

– монологи та діалоги героїв;

– сюжетність.

Основні жанри

Малі форми:

– оповідання;

– новела;

– нарис;

– казка;

– легенда тощо.

Середні форми:

– повість.

Великі форми:

– роман

– гімн;

– сонет;

– елегія;

– ода;

– пісня;

– епітафія;

– ідилія;

– курйозні вірші (акровірш, азбучний вірш, фігурний вірш тощо);

– лірична поема;

– послання тощо.

– трагедія;

– комедія;

– власне драма.

IV. Рефлексія.

V. Домашнє завдання:

Опрацювати конспект, підручник С. 7-9.

Повторити поняття “міф”, “фольклор”.

Виконати завдання 11, С. 9*

(1 votes, average: 5.00 out of 5)

Літературний процес. Основні літературні епохи, напрями, течії, специфіка їхнього розвитку в різних країнах

« Світ казковий, світ квітковий… – ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ

Вивчення індивідуального і мовного стилю письменника »

Related posts: