ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕТЕКТИВ – БИЛИНИ І БАЛАДИ – Хрестоматія 7 клас

ДЕТЕКТИВНА ЛІТЕРАТУРА

Детективна література – вид літератури, що включає художні твори, сюжет яких присвячений розкриттю загадкового злочину, зазвичай за допомогою логічного аналізу фактів. Основою конфлікту найчастіше є зіткнення справедливості з беззаконням, що завершується перемогою справедливості. Родоначальником власне детективної літератури вважають американського письменника Едгара По (“Вбивство на вулиці Морг”, “Золотий жук” тощо). Основні межі детективної літератури складаються вже в другій половині XIX – початку XX ст. у творчості У. Коллінза (Англія), Е. Габоріо, Г. Перу (Франція) й особливо А. Конан Дойла (Англія), що створив популярний образ Шерлока Холмса, приватного детектива. Оформляються два сюжетні типи детективної літератури: інтелектуальний, такий, що походить від Е. По (основний інтерес зосереджений на процесі розслідування), і пригодницький, такий, що йде від У. Коллінза (побудований на нагнітанні нових драматичних епізодів, часто нових злочинів).

Неабияку роль в подальшому розвитку детективної літератури відіграли твори англійських письменників Е. Уоллеса, Д. Л. Сейєрс та ін., а також Г. Честертона, що створив образ “інтуїтивного детектива” – патера Брауна. Для більшості творів першої чверті XX ст. притаманна, проте, штучність ситуацій, стандартність сюжетної схеми.

Реалістичними елементами, літературною майстерністю відзначені повісті про сищиків-любителів Еркюля Пуаро і міс Марпл А. Крісті (Англія) і про інспектора Мегре Ж. Сіменона (Франція). Реалістичні мотиви в американській детективній літературі відродив Д. Хамметт, а за ним – Р. Чандлер, Ф. Макдональд (так звана жорстка школа). Під їх впливом в детективній літературі 20-30-х рр. склався тип “динамічної повісті”, що компромісно поєднує реалістичні моменти з сюжетними шаблонами: Е. С. Гарднер, Р. Стаут, Е. Куїн у США; Дж. Тей, М. Іннес (Англія); Н. Марш (Нова Зеландія). Після II світової війни зріс потік антиінтелектуальної детективної літератури, позбавленої соціальної проблематики: так звана чорна школа – М. Спіллейн, С. Адамс (США), серія про шпигуна-супермена Джеймса Бонда І. Флемінга (Англія), яка оспівувала жорстокість. У середині XX ст. поширилися модифікації детективної літератури: кримінальний (Ф. Айлс, Д. Сімсон, Англія; П. Хайсміт, США), шпигунський (Е. Емблер, Ле Карре, Англія) і поліцейський (Е. Макбейн, США) романи, а також детективні сюжети, засновані на науково – фантастичній ідеї (А. Азімов, США).

Для кращих зразків детективної літератури притаманні реалістичність зображення побуту і психології, суспільних зв’язків і конфліктів, романтична загостреність подій і характерів, захопливість інтелектуальної гри. Вони засновані на раціоналістичному переконанні в силі розуму й утверджують торжество правопорядку над соціальним злом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕТЕКТИВ – БИЛИНИ І БАЛАДИ – Хрестоматія 7 клас