Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431 – 1432 – 1463) “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади – ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ Й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ – I семестр
Мета: дати визначення поняття “літературна балада”; розкрити особливості жанру; дати поняття про антитезу як засіб створення образу; працювати над виразним читанням балади, вдосконаленням навичок аналізу тексту, розкрити глибокий філософський сенс твору, відчуття складності, суперечливості людської індивідуальності; виховувати культуру зв’язного мовлення, культуру відповіді: логічність, послідовність, доведеність, культуру виразного читання.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань учнів
Перевірка домашнього завдання
Учитель. За якими критеріями ви визначали різницю між фольклорним і літературним твором?
Критерії | Фольклорний твір | Літературний твір |
1. Наявність певного автора | Немає | Є |
2. Постійність, незмінність тексту (канонічність) | Текст має варіанти за обсягом і змістом | Текст незмінний |
3. Різний ступінь художньої умовності | Пов’язаний із країною і часом описуваної у творі події | Виходить за межі певного часу і країни |
ІІ. Формування нових знань, умінь і навичок
1. Бесіда, визначення поняття “літературна балада”
– Як ви вважаєте, у чому все ж таки найголовніша різниця між фольклорним і літературним твором? (Головна різниця – в наявності автора, від якого залежить і ставлення до відтворюваних проблем, і відчуття структури твору, й оцінка героїв.)
– Якщо розглядати баладу як ліро-епічний жанр поезії, розповідь про якісь події, то де ми зустрінемо більше ліричних почуттів, емоційної оцінки персонажів – у фольклорному чи літературному творі? (У літературній баладі чітко чути голос оповідача, його ліричну оцінку подій.)
2. Повідомлення підготовлених учнів про Франсуа Війона
Учитель. Уівіть собі поета Війона – молодого, відчайдушного, який усвідомлює значення свого яскравого поетичного таланту і пишається ним. І він живе бурхливим життям.
Уявіть його на одному з поетичних змагань.
3. Читання вчителем “Баллады поэтического состязания в Блуа” (пер. и. Эренбурга) (текст додається)
4. Бесіда за змістом балади
– Що кидається у вічі з першого ж сприйняття? Яку форму розмови обрав Війон?
Монолог?.. Тому що “я”? А може, це просто довга репліка у діалозі, і людина все ж таки чекає на відповідь?
– Чому у творі так багато протиставлень? (Життя різнобарвне і різноманітне. Людина не може рухатися життям в одному напрямі. Світ розмаїтий у своїй суперечливості.) Як зветься такий засіб зображення? (Антитеза)
5. Робота над текстологічним аналізом “Балади прикмет”
(переклад л. Первомайського)
– Що можна сказати про настрій цього твору і про вдачу зображуваної людини?
– Чим цікава форма балади? Чого досягає цим поет? (Усі 24 рядки балади мають однаковий початок, крім того, спостерігається рефрен кожної з 4 строф. Цим стверджується впевненість, життєрадісність, активна роль людини у житті.)
– Яким зображено світ, суспільство у цій баладі? Якими є основні “прикмети” життя? (Різнобарвність, суперечливість, непередбачуваність, не тільки кольори, а й відтінки)
– Чи можна сказати, що, створюючи цей образ, поет використовує антитезу? Наведіть приклади з балади.
(Добра і лиха година,
Шляхи і манівці,
Небо щастя і сліз долина,
Коні та їздці,
Сон і пробудження.)
– А як ви поясните рядки: “Я знаю по голках сосну і ялину”; “Я знаю чорне, біле і рябе”; “Я знаю все й не знаю лиш себе”?
6. Аналіз перекладу балади, зробленим і. Еренбургом
– На що ви звернули увагу?
– Чим можна пояснити, що обидва перекладачі одного й того самого твору використовують різні образи і слова? Хто з них має рацію?
– Що вони відтворили для нас у перекладі? (Ідею, дух балади, внутрішнє “я” ліричного героя)
7. Робота над виразним читанням балади учнями завдання: спробувати передати задерикуватий оптимістичний настрій Франсуа Війона.
III. Підбиття підсумків уроку
Що нового ми дізналися сьогодні про жанр балади?
IV. Домашнє завдання
Чи має сенс перекладати один і той самий поетичний твір кілька разів? індивідуальне завдання: повідомлення про Ф. Шіллера.
Додаток
Франсуа Війон
БАЛАДА ПРИКМЕТ
Я знаю – мухи гинуть в молоці,
Я знаю добру і лиху годину,
Я знаю – є співці, сліпці й скопці,
Я знаю по голках сосну й ялину,
Я знаю, як кохають до загину,
Я знаю чорне, біле і рябе,
Я знаю, як Господь створив людину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю всі шляхи й всі манівці,
Я знаю небо щастя й сліз долину,
Я знаю, як на смерть ідуть бійці,
Я знаю і чернички спідничину,
Я знаю гріх, але грішить не кину,
Я знаю, хто під течею гребе,
Я знаю, як в бочках скисають вина,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю – коні є і є їздці,
Я знаю, скільки мул бере на спину,
Я знаю, хто працює без упину,
Я знаю сну й пробудження хвилину,
Я знаю Рим і як він всіх скубе,
Я знаю і гуситську всю провину,
Я знаю все й не знаю лиш себе!
Я знаю палац – знаю і хатину
Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе,
Я знаю смерть і знаю домовину,
Я знаю все й не знаю лиш себе!
(Пер. Л. Первомайського)
Франсуа Вийон (1431 – п. 1463)
БАЛЛАДА ПРИМЕТ
Я знаю, кто по-щегольски одет,
Я знаю, весел кто и кто не в духе,
Я знаю тьму кромешную и свет,
Я знаю – у монаха крест на брюхе,
Я знаю, как трезвонят завирухи,
Я знаю, врут они, в трубу трубя,
Я знаю, свахи кто, кто – повитухи,
Я знаю все, но только не себя.
Я знаю летопись далеких лет,
Я знаю, сколько крох в сухой краюхе,
Я знаю, что у принца на обед,
Я знаю – богачи в тепле и в сухе,
Я знаю, что они бывают глухи,
Я знаю – нет им дела до тебя,
Я знаю все затрещины, все плюхи,
Я знаю все, но только не себя.
Я знаю, кто работает, кто нет,
Я знаю, как румянятся старухи,
Я знаю много всяческих примет,
Я знаю, как смеются потаскухи,
Я знаю – пропадешь с такой любя,
Я знаю – пропадают с голодухи,
Я знаю все, но только не себя.
Я знаю, как на мед садятся мухи,
Я знаю смерть, что рыщет, все губя,
Я знаю книги, истины и слухи,
Я знаю все, но только не себя!
Франсуа Вийон
БАЛЛАДА ПОЭТИЧЕСКОГО СОСТЯЗАНИЯ В БЛУА
От жажды умираю под ручьем.
Смеюсь сквозь слезы и тружусь играя.
Куда бы ни пошел, везде мой дом.
Чужбина мне – страна моя родная.
Я знаю все и ничего не знаю.
Мне из людей всего понятней тот,
Кто лебедицу вороном зовет.
Я сомневаюсь в явном, верю чуду
Нагой, как червь, пышнее всех господ.
Я всеми принят, изгнан отовсюду.
Я скуп и расточителен во всем.
Я жду и ничего не ожидаю.
Я нищ, и я кичусь своим добром.
Трещит мороз – я вижу розы мая.
Долина слез мне радостнее рая.
Зажгут костер – и дрожь меня берет,
Мне сердце отогреет только лед.
Запомню шутку я и вдруг ее забуду,
И для меня презрение – почет.
Я всеми принят, изгнан отовсюду.
Не вижу я, кто бродит под окном,
Но звезды в небе ясно различаю.
Я ночью бодр и засыпаю днем.
Я по земле с опаскою ступаю.
Не вехам, а туману доверяю.
Глухой меня услышит и поймет.
И для меня полыни горше мед.
Но как понять, где правда, где причуда?
И сколько истин? Потерял им счет.
Я всеми принят, изгнан отовсюду.
Не знаю, что длиннее – час иль год,
Ручей иль море переходят вброд?
Из рая я уйду, в аду побуду
Отчаянье мне веру придает.
Я всеми принят, изгнан отовсюду
(Пер. И. Эренбурга)