ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – Хрестоматія
Одного загальновизначеного погляду на історичні межі доби Середньовіччя нема, оскільки в різних країнах Європи цей період мав різну тривалість. Однак традиційно початок Середньовіччя в Західній Європі визначають V століттям, а його завершення XIV століттям.
Термін середні віки стали використовувати в XV столітті італійські письменники, а пізніше й історики, щоб позначити історичний період від загибелі Західної Римської імперії до епохи Відродження.
Література, започаткована в епоху Середньовіччя, це перша література, яку можна вважати в сучасному розумінні слова європейською. Її творили вже не давні греки та римляни, а нові європейські народи.
ІСТОРИЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ФЕОДАЛІЗМ І ХРИСТИЯНСТВО В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ
Доба Середньовіччя розпочалася з катастрофи – Західна Римська імперія впала під навалою варварських1 племен (476 рік), здебільшого германців. За рівнем економічного, суспільного та політичного життя вони стояли на значно нижчому щаблі розвитку, аніж римляни.
У ході завоювання майже всі античні міста були зруйновані, Ті ж, що залишилися, перетворилися на укріплені фортеці варварських королів і втратили своє значення осередків економічного та культурного життя.
Практично відразу після цього занепали ремесла і торгівля – господарські потреби завойовників зводилися до примітивного обробітку землі. Мешканці зруйнованих міст, щоб вижити, бралися до сільськогосподарської праці. Навіть на площах і вулицях колишньої розкішної імперської столиці – Рима – сіяли хліб та і випасали худобу.
Проте найбільшого удару зазнала антична культура. Безцінні пам’ятки давньогрецькі та давньоримські храми, скульптури, рукописи варвари знищували, не усвідомлюючи їхнього справжнього значення. Антична література і театр, які в попередні віки дарували естетичну насолоду, тепер були втрачені, тому що не викликали зацікавлення у завойовників.
У VIII столітті період хаосу завершився виникненням нового суспільного устрою феодалізму (згадайте вивчене на уроках історії в 7 класі). Елітою в новопосталих королівствах стали воїни-феодали, які все своє життя присвячували захисту та примноженню земель. А ось на здобуття навіть елементарної освіти ні часу, ні бажання вже не залишалося. Тому практично всі феодали були неписьменними. Люди шляхетного походження, які в Римській імперії становили найосвіченіший прошарок населення, в середньовічній Європі перетворилися на ватагу солдафонів. Вони визнавали для себе гідним заняттям лише війну, а гідною розвагою – турніри і полювання.
Визначальну роль у житті тогочасних людей почала відігравати релігія, а саме християнство, яке поступово прийняли всі європейські варвари. Християнське духівництво – священики та ченці – виявилися єдиним освіченим прошарком населення.
Середньовічні богослови відмовилися від античного захоплення людиною і не вірили в її досконалість. Адже гріховні предки людини, згідно зі Старим Заповітом, були вигнані Богом із раю, а згідно з Новим Заповітом принизили і розіп’яли на хресті свого Спасителя. Тому церква проповідувала необхідність каяття та спокути гріхів від народження і до самої смерті.
Богослови вважали, що мистецтво має спрямовувати людину до Бога та його церкви. Так у Європі виникає християнське мистецтво, визначальною рисою якого став тісний зв’язок із релігією.
У цей період в образотворчому мистецтві активно розвивається іконографія, в архітектурі – будівництво храмів, а в літературі – твори релігійного змісту. Церква в середні віки утвердила уявлення про людину як про істоту слабку і від природи грішну, нездатну протистояти спокусам, яка потребує постійних настанов.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)