Література рідного краю. Олександр Олесь. Поезії

Мета (формувати компетентності): Предметні (знати про письменників рідного краю, виразно читати твори, коментувати їхній зміст, композиційні особливості, художні засоби); Ключові(усвідомлювати роль читання для власного зростання впродовж життя, визначати проблеми, порушені у творі, розуміти їх актуальність; висловлювати судження про сенс людського життя); Загальнокультурні (виховувати почуття шанобливого ставлення до митців свого краю як до особливо обдарованих людей, співців рідної землі).

Обладнання: підручник, портрет О. Олеся, музика Бетховена.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ ЗАНЯТТЯ

ІІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

IV. ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Вступне слово вчителя

Ще на початку ХХ ст. С. Єфремов назвав О. Олеся сином свого суперечливого часу – динамічної епохи, сповненої водночас великих сподівань і гіркої зневіри. Справді, довелося поетові творити в складних умовах піднесення визвольних змагань рідного народу, що завершилось у 1917 р. проголошенням державності, і їхнього трагічного краху. Йому судились еміграційні злигодні, болісна ностальгія за рідним краєм, утрата улюбленого сина – поета й ученого Олега Ольжича. Протягом життя поет проніс безмежну любов до рідної землі, всотував найкраще: красу природи, почуттів. Залишивши духовне коріння на Батьківщині, жив і згас у полоні своїх страждань.

Літературний диктант

1. Де й коли народився О. Олесь? 2. У скільки років навчився читати? 3. У якому віці написав перший вірш? 4. У яких закладах навчався? 5. За яким фахом працював О. Олесь? 6. Як називався перший рукописний журнал, редагований О. Олесем? 7. Хто з оточення юного Олеся вперше пробудив у ньому національну свідомість? 8. Яка подія визначила шлях Олеся в українській поезії? 9. З яких мов і які твори перекладав О. Олесь? 10. У яких роках О. Олесь емігрує за кордон? 11.Як звали сина О. Олеся, відомого поета й ученого? 12. Які збірки поезій ви запам’ятали? 13. Назвіть справжнє прізвище поета.

Повідомлення учня

У ранній творчості поета виведено образи Сокола, Орла, Лебедя, що були притаманні поетам-символістам, звучать ліричні мотиви. Він увійшов у свідомість поколінь як незрівнянний майстер інтимної лірики. Його вірші декламували на літературних вечірках гімназисти й студенти. Вони полонили всіх своєю безпосередністю, щирістю, теплотою, свіжістю, музикальністю, легкістю. Не випадково українська поетеса Христя Алчевська зіставляла його лірику з творчістю німецького поета Генріха Гейне. Дійсно, тільки справжній талант може помітити, як “дихають тихо акації ніжні”, “дивляться мовчки на місяць, на зорі, дивляться в світ, ним, ясним, зачаровані…”. Образ коханої асоціюється в поета з ранком, з блиском сонця золотого, з радісним днем, коли все співає гімни сонцю, з вечором, коли вона проходить мимо.

Послухайте кілька поезій (на фоні музики “Місячної сонати” Бетховена)

Постій – не йди! Нащо питати,

Чи можу стати я твоїм…

Синіє ніч, і ночі шати

Горять в розводі золотім.

Постій: душа моя розквітла,

Як пташка, крилами тремтить,

А ніч пливе на хвилях світла,

І день назустріч їй летить.

Постій! Нап’юся – надивлюся…

Навіщо згадувать когось…

Сьогодні я тобі молюся,

А завтра ще не зайнялось!

***

Люблю! Як в перший раз люблю,

Хоч це любов моя остання.

Але вона – як день в маю,

Як пташки перше щебетання.

Люблю.

Люблю для сліз, для мук, жалю.

Але коли б, коли б ти знала,-

Як квітне серце, як люблю,

Ти б на устах моїх сказала:

“Люблю!”

Повідомлення учнів

Людина й природа в О. Олеся разом. Окремим віршам властива алегоричність. У поезії “Айстри” події 1905-1907 років навіяли образ квіток, що в темну північ, умившись росою, розквітли, аби дочекатися ранку, і красою своєю в райдугу барвів життя вбирають. В образі айстр змальовано людей, котрі після поразки несли у своєму серці розпач та зневіру. Ліричний герой відчуває смуток за тих, чиї мрії й надії справджуються надто пізно, але обов’язково збуваються. Послухайте цей вірш.

Опівночі айстри в саду розцвіли…

Умились росою, вінки одягли,

І стали рожевого ранку чекають,

І в райдугу барвів життя убирать…

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, про сонячні дні.

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в’януть, де вічна весна…

Так марили айстри в саду восени,

Так марили айстри і ждали весни…

А ранок стрічав їх холодним дощем,

І плакав десь вітер в саду за кущем…

І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…

І вгледіли айстри, що жити дарма,-

Схилились і вмерли…

І тут, як на сміх, Засяяло сонце над трупами їх!..

Повідомлення учня

Прожив поет в еміграції 25 років. Створив 5 збірок. Серед них “Чужина” (1919 р.), “Перезва” (1921 р.). А книга “Ніч на полонині” (1941 р.) – це лебедина його пісня, напоєна найніжнішою любов’ю до рідної землі, до свого народу, до історії. У ній звучить і біль розлуки, і каяття за вчинену втечу з України. У багатьох із них – розпач, жаль, тривога, душевні муки, любов до рідного краю.

Кожен рядок вибухав цими почуттями.

О принесіть як не надію,

То крихту рідної землі:

Я притулю до уст її

І так застигну, так зомлію…

Хочу кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

До уст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогняною.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Література рідного краю. Олександр Олесь. Поезії