Література рідного краю. Гумористи Тернопілля. Є. Дудар, А. Боб’юк, П. Сорока, В. Савчук
Мета: ознайомити учнів з життєвими і творчими шляхами гумористів Тернопілля, визначити основні думки їхніх творів, вчити висловлювати власні думки щодо іронічного і критичного ставлення до життя; розвивати почуття гумору як основу духовного здоров’я людини, логічне мислення, зв’язне мовлення; виховувати повагу до культурної та літературної спадщини рідного краю.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: портрети гумористів, збірки творів, учнівські малюнки, підручник-хрестоматія.
Сміх заради життя,
А не життя заради сміху.
Євген Дудар
ХІД УРОКУ
I. Організація початку уроку.
Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.
II. Перевірка домашнього завдання.
1. Виразне читання учнями гуморесок П. Ребра.
2. Презентація складених окремими учнями кросвордів за творами П. Ребра.
III. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.
Інтелектуальна розминка.
– Дайте визначення гумору.
– Чим гумор відрізняється від сатири?
– Назвіть основні гумористичні жанри.
– Які з вивчених вами творів є гумористичними?
– Які з них мають сатиричне спрямування?
IV. Повідомлення теми, мети та очікуваних результатів уроку.
1. Слово вчителя.
Літературне Тернопілля славиться майстрами дотепного, веселого слова. їх небагато, бо, за словами Джека Лондона, “Гумор твориться найважче… Писати гумор можуть лише нечисленні автори”. Сьогодні ми поговоримо про Євгена Дударя, Андрія Боб’юка, Петра Сороку, Василя Савчука.
2. Учні записують тему уроку в зошити.
V. Мотивація учіння.
Методичний прийом “ЗХД” (“Знаю – хочу дізнатися – дізнався”). Учні у формі таблиці з трьох стовпчиків записують інформацію з даної теми: 1 стовпчик – що їм відоме з теми, 2 – мотивація навчальних досягнень (що очікують дізнатися), 3 – запис у кінці уроку узагальнень з даної теми.
Знаю | Хочу дізнатися | Дізнався |
VI. Сприйняття та усвідомлення учнями нового матеріалу.
1. Ознайомлення з творчістю Є. Дударя.
1.1. Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про життя і творчість гумориста.
Євген Дудар – один із найвідоміших сучасних українських гумористів. Народився Євген Михайлович 24 січня 1933 року в селі Озерна Зборівського району на Тернопільщині в селянській родині. Гумористичні здібності перейняв від батька, звичайного кравця, який був великим жартівником і свою любов до дотепів передав синові. Про перші свої враження від батьківської сім’ї Євген Дудар пише з гумором: “Звісно, як і всі, я, очевидно, народився. Хоча батьки переконували, що мене “загубили цигани”… Батько шив. Був добрим кравцем. Зимовими вечорами засиджувалися довго. В хаті збиралися сусіди. Брат Богдан читав уголос. Ці вечори були першими моїми студіями. Освітянськими, літературними, акторськими і навіть політичними… Батьків батько, себто мій дід – Теодор Дудар, був кушніром, вичиняв шкіри і шив кожухи. Мамин батько, а мій дід, Іван Мороз, походив із села Цеброва. Мав багато землі, велику пасіку… У п’ять років я вже добре читав газету, співав пісні, знав Шевченків “Кавказ”, “Гамалію”, “Мені однаково…”, Руданського – “Народився я на світ…”. Книжки читав запоєм”.
Виховувався Євген у патріотичному дусі, особливо зворушливо для батьків і сусідів звучала у його дитячому виконанні козацька пісня “Гей, брати-козаки!”. А ще сатирик з гумором писав, що умови життя в його батьківській родині не передбачали ні розкошів, ні потурань дітям, як і не допускали до брунькування в незміцнілих душах й тілах ні найменших проявів ледарства: “Стимулятором мого фізичного росту, як в усіх нормальних дітей, була пшоняна каша, яку я ненавидів. Тому зостався… таким тендітним. Стимулятором мого інтелектуального росту була “березова каша”, яка й не допускала до того, щоб я став “дубом” . Як бачимо, син працелюбного українського роду Євгенко з дитинства бачив, як високо народ цінував чесність і порядність, спрагло вбирав у душу веселі жарти батька й матері, доброзичливі кепкування сусідів з недолугих вчинків земляків або знайомих.
З дитинства Євген захоплювався читанням гумористичних творів Степана Руданського та Остапа Вишні. Закінчив Євген Дудар факультет журналістики Львівського університету в 1962 році. Працював редактором видавництва Львівського держуніверситету, друкував гуморески й фейлетони у пресі. Згодом переїхав до Києва і влаштувався на роботу до редакції журналу “Перець”. Про перші літературні спроби Євген Дудар з гумором згадував: “Писати почав змалечку. І одразу смішно. Плакала тільки вчителька. За перші спроби били по руках. Про наступні спроби мовчали…”
Євген Дудар переконаний, що “сміх врятує світ” і що українське суспільство можна оздоровити через гумор і сатиру. Він – заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературної премії імені Остапа Вишні.
1.2. Виразне читання вчителем гуморески “Дрова рубають – тріски летять” (Література рідного краю, 5-11 класи. Хрестоматія. – Тернопіль: Мандрівець, 2011).
1.3. Обмін враженнями від прочитаного твору.
– Яке явище осуджує автор у гуморесці?
– У яких рядках криється головна думка твору?
– Як ви вважаєте, чи має твір “Дрова рубають – тріски летять” сатиричне спрямування?
– Наскільки актуальними є проблеми, порушені в гуморесці?
– Що, на вашу думку, варто змінити в сучасній школі?
2. Ознайомлення з творчістю П. Сороки.
2.1. Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про життя і творчість гумориста.
Петро Іванович Сорока народився 6 січня 1956 року в селі Гриці яці Збаразького району на Тернопільщині. Закінчив Кременецьке медичне училище та Тернопільський педагогічний університет. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Прозаїк, літературний критик. Автор книг “Секрет довгожителя”, “Крона роду”, “Сповідь сльозою”, “Пам’яті навперейми”, “Рік подвійних райдуг”, “Найкраще помирати в понеділок”, “Голос із притвору”, “Емма Андієвська. Літературний портрет”, “Однокрилий янгол, або Роман Бабовал”, “Слідами жар-птиці” та інших. Автор численних наукових монографій про майстрів слова і пензля, серії “Денників”, а також поетичних збірок. Лауреат кількох міжнародних премій і Всеукраїнської премії ім. Володимира Сосюри. Член Міжнародного ПЕН-клубу.
Все своє життя автор вмістив в одне речення: “Я звідав терни, звідав сум, учився, писав, страждав, любив, горів, трудився, словом, жив”.
2.2. Вивчення теорії літератури.
Пародія – сатиричний або гумористичний твір, який наслідує, імітує творчу манеру письменника або напряму з метою його висміяти.
Петро Сорока – автор пародій “Навколо ріпки”. У цих творах автор не намагається висміяти недоліки окремих творів, а лише робить спробу імітувати стиль того чи іншого письменника.
2.3. Виразне читання пародій “Навколо ріпки” П. Сороки (Література рідного краю, 5-11 класи. Хрестоматія. – Тернопіль: Мандрівець, 2011).
2.4. Обмін враженнями від прочитаних творів.
– Які ознаки казки “Ріпка” ви помітили в пародіях П. Сороки?
– Визначте основну думку прочитаних творів.
– Чого в пародіях П. Сороки більше – гумору чи сатири?
2.5. Методичний прийом “Художники слова”.
Учитель. Прочитайте іронізми П. Сороки. Розкрийте своє розуміння змісту одного з них (Література рідного краю, 5-11 класи. Хрестоматія. – Тернопіль: Мандрівець, 2011).
Визначення поняття “іронія” знайдіть у хрестоматії (Література рідного краю, 5-11 класи. Хрестоматія. – Тернопіль: Мандрівець, 2011) і запишіть у зошити.
3. Ознайомлення з творчістю А. Боб’юка.
3.1. Робота з хрестоматією (Література рідного краю, 5-11 класи. Хрестоматія. – Тернопіль: Мандрівець, 2011).
Учитель. Прочитайте про життєвий шлях А. Боб’юка.
– Що вас найбільше вразило, запам’яталося з прочитаного?
3.2. Виразне читання вчителем поезії А. Боб’юка “Ми – природолюби”.
3.3. Бесіда за змістом прочитаного твору.
– Про що йдеться у вірші?
– Які проблеми порушує автор?
– Чи є ці проблеми актуальними?
– Які рядки вірша адресовані кожному з нас?
– Доведіть, що твір має сатиричне спрямування.
3.4. Виразне читання вчителем поезії А. Боб’юка “Заявлєніє директору школи”.
3.5. Бесіда за змістом прочитаного твору.
– Яке враження справив на вас вірш?
– Чому, на вашу думку, автор наділив героя твору прізвищем Безрідний?
– Якими ви уявляєте собі сина і батька Безрідних?
– Як називають таке мовлення, ознакою якого є змішування українських і російських слів? (Суржик.)
– Чи існує на даний час проблема збереження української мови?
– Що кожен українець має робити для збереження рідної мови?
4. Ознайомлення з творчістю В. Савчука (Можна провести зустріч з письменником).
4.1. Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про життя і творчість гумориста.
Василь Дмитрович Савчук – поет, публіцист, член Національної спілки письменників України.
Народився 15 квітня 1944 року в селі Надрічне Бережанського району. Закінчив Львівський університет. Працював у районній газеті “Нове життя”, редактором районної газети “Бережанське віче”.
В. Савчук – автор прозових творів, поетичної драми “Кривавий тан”, поетичних збірок, сатиричних творів, зокрема поеми “Триєсірний Геньо з Трої”.
4.2. Читання гумористичних творів із розділу “Лісові байки” збірки “Блудні будні” (2008 рік).
ВОРОНЯЧИЙ СУД
Ворона кляузу нашкрябала на Солов’я:
“Який же він соліст?
Та ж голосніша – я!
Супроти мого каркання безсилі
Усі його і тьохкання, і трелі.
Прошу, найвищий арбітраж, –
По-справедливому розваж!”
І пальму першості Вороні віддали,
Бо… Ворони арбітрами були.
ГОРДИЙ СОЛОВЕЙ
Кар-кра! – Ворона Солов’ю,
Сприйми-но краще за свою
“Круту” кра-краківку мою,
То закрасуєшся в гаю
Співцем – у краї кращим!
А Соловей: – Тьох-тьох, фіть-фіть!
Мені, допоки сяє світ,
В гніздечку ріднім поміж віт
Твоє кар-кар – нінащо!
Гай-гай, а наші співаки
Частенько каркають-таки.
За мідяки? За срібняки!
ОХ, ТА “ЗЕЛЕНЬ”
(байка)
Заєць виріс на роздоллі –
Паном – в лісі, лузі, полі.
Мав усього аж загусто,
Та жалівсь на брак капусти.
Як на те, хитрун Ловець,
Замість пасток та сілець
В тих місцях розставив клітку,
Невидимку з дроту-сітки,
Та поклав усередину
Здоровецьку капустину.
Запах зелені-капусти
Вуханя цілком ошустив –
Вліз у кліть, капусту хрумав…
Сталось, як Ловець задумав.
Зайко нині в зоопарку.
У безпеці?
Ні! Крізь шпарку
Кожен день Удава бачить.
Зелень згадує… і плаче.
* * *
Є у байки ще й мораль:
На чужу “капусту” ласих Жаль.
Не знаєте їх часом?
4.3. Обмін враженнями від прочитаних творів.
– Які ознаки байки притаманні цим творам?
– Які проблеми порушені в байках В. Савчука?
– У чому актуальність цих проблем?
VII. Узагальнення та систематизація знань.
“Методика одного речення “.
Учні зачитують і коментують епіграф уроку.
VIII. Підбиття підсумків уроку.
1. Другий етап роботи з таблицею “ЗХД”.
Учитель. Заповніть останню колонку таблиці, узагальнивши отриману інформацію на уроці.
Після повідомлення учнів про те, що вони дізналися нового на уроці, учитель з’ясовує, на які запитання діти не отримали відповіді, і або скеровує учнів до джерела інформації, або сам відповідає на запитання.
“Методика одного речення”.
Учні зачитують і коментують епіграф уроку.
2. Оцінювання роботи учнів на уроці.
IX. Повідомлення домашнього завдання.
Підготувати повідомлення про життя і творчість одного з письменників рідного краю.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)