Література рідного краю № 4. Гумор у творчості письменників-земляків
Мета: ознайомити учнів з біографіями та творами гумористів Тернопілля; розвивати почуття гумору;
Виховувати любов до літературної спадщини свого краю.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Засоби навчання: бібліотечка-виставка “Митці літератури рідного краю”; портрети гумористів Є. Дударя, А. Боб’юка, П. Сороки, В. Дячука; тексти творів; учнівські малюнки до змісту гумористичних творів.
Перебіг уроку
І. Організаційний етап.
Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.
II. Актуалізація опорних знань учнів.
Міні-круглий стіл. Бесіда.
– За допомогою прийому “Доміно” доберіть епітети до поняття “література рідного краю”. (Література рідного краю – близька, рідна, сокровенна…).
– Які жанри усної народної творчості ви знаєте?
– Чи погоджуєтесь з думкою про те, що гумор характерний для більшості жанрів усної народної творчості?
– Наведіть приклади комічного у казках, приказках, прислів’ях.
– Чим пояснити той факт, що митці художнього слова пишуть про дотепні історії з життя українського народу?
– Згадайте основні жанри гумору.
Розшифруй слово”.
– Розгадавши слова, дізнайтесь, про що далі йтиметься на уроці. Для цього необхідно замість цифр (це порядковий номер літер в абетці) поставити відповідну букву.
І варіант
4 | 24 | 17 | 19 | 21 | 11 | 22 | 23 | 11 |
II варіант
15 | 21 | 1 | 32 |
III. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Вступне слово вчителя.
Гумористичні твори додають людям настрою, допомагають побачити у житті більше світлого, радісного, стати добрішими. Але сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людської душі. Творча натура будь-якого гумориста пильно помічає в житті всі негаразди, вади, а потім знаходить дотепне влучне слово, щоб доброзичливо покепкувати з людини.
Сьогодні ми подорожуватимемо веселим потягом “Смійся, Тернопілля!”.
IV. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу.
ПЕРША СТАНЦІЯ. Село Мізюринці Шумського району Тернопільської області.
8 грудня 1926 року у с. Мізюринці Шумського району народився Андрій Трохимович Боб’юк. Його батько був малоземельним хліборобом, але мав спеціальності бондаря, столяра, теслі, тому родина не бідувала.
До школи Андрій пішов у рідному селі. Ось як про це він згадує у творі “Ямпільський шлях”: “Батько виточив на токарному станку з черешневого дерева цифри, а мама на ярмарку купила шкільну форму: сині штанці й такого ж кольору курточку аж з двома кишенями і блискучими гудзиками. На додачу – ще новенького “Букваря”. Навчання в школі велося на польській мові, українська була лише як предмет п’ять годин на тиждень”. Учився Андрійко неохоче, але дуже любив читати. Швидко перечитав усі книжки в шкільній бібліотеці. Семирічну освіту хлопець здобув у сусідньому селі Великі Загайці, середню – у Великих Дедеркалах.
У березні 1943 року вступив до юнацької секції ОУН “Юнаки”, а взимку – в сотню УПА “Південь”. Мав повстанське псевдо “Кремінь”.
Після розгрому сотні командир відкликав Андрія і сказав на прощання: “Раджу вам переходити на легальне становище. У сотні достатньо тих, хто вміє стріляти, але ніхто не напише вірша чи фейлетона. У вас талант”.
Отож Боб’юк почав кочове життя з області в область, з району в район, аж поки чекісти перестали ним цікавитися. Працював пекарем, лісорубом сторожем, радистом-телеграфістом.
Писати почав ще у школі в жанрі сатири та гумору. Його твори публікували журнали “Дніпро”, “Україна”, “Вітчизна”, “Перець”, “Людина і світ”.
1969 р. вийшла перша збірка “Крізь осикову борону”. 1973 р. – “Веселим пером”.
У 1991-1992 рр. було надруковано гумористичні збірки “Молоді перегони”, “Веселий букет”, “Усміх фортуни”. Крім гумору, А. Боб’юк написав ще дві п’єси, одна з яких має назву “Мої сусіди – диваки”, документальні повісті “Ямпільський шлях”, “В шумських лісах”, “Яворенко”. За внесок у розвиток української літератури А. Боб’юк удостоєний Премії імені Уласа Самчука.
Виразне читання гуморески “Заявлєніє директору школи”.
Бесіда за питаннями.
– Яка тема твору?
– Які проблеми порушено у гуморесці?
– Чому для свого героя автор вибрав прізвище Безродний, а сина позбавив імені?
– Чому в тексті твору використано росіянізми та слова, що зазнали впливу місцевої говірки?
“Розфарбуй образ словами”.
– Доберіть власний мовний матеріал для характеристики героя твору.
Іван Безродний: Обмежений, неграмотний…
Робота в парах “Поміркуй, обгрунтуй”.
– Стисло висловіть свої міркування щодо того, яких успіхів може досягнути син Івана Безродного в майбутньому.
Рефлексія.
– Закінчіть наведенні нижче прислів’я, користуючись довідковим матеріалом.
1. Грамоти вчиться – завжди…
2. Вченому світ, а невченому…
3. Наука в ліс не веде, а з лісу…
4. Учись змолоду – пригодиться на…
Довідка: виводить, тьма, пригодиться, старість.
Виразне читання гуморески “Ми – природолюби”.
Бесіда за питаннями.
– Чи справжні природолюби зображені у гуморесці?
– Чи можна вважати природолюбом ту людину, яка лише викрикує гасла про те, що любить навколишнє середовище?
Складання сенкану на тему “Природа”.
ДРУГА СТАНЦІЯ. Село Кримне Старовижівського району Волинської області
24 квітня 1944 року в с. Кримне народився Дячук Василь Єфремович. Після закінчення місцевої десятирічки працював на Володимир-Волинському цукровому заводі, Київському мотоциклетному заводі, на будовах. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Викладав українську мову та літературу в школах Волинської області, а з 1976 року працював учителем української мови і літератури Верещаківської школи на Лановеччині. Окрім лірики, Василь Дячук писав гумористичні твори. За висловом А. Боб’юка, В. Дячук писав “…не ради гонорарів чи марнослав’я, а за потребою душі, природним обдаруванням і покликом серця”.
У 1996 році побачила світ “Гальба сміху” – скромна книжечка, в якій було трохи більше півсотні сторінок. Але скільки в ній іскрометного гумору, яке вболівання за людей, бажання зробити їх кращими!
Робота над гуморескою “На екзамені”.
“Розфарбуй образ словами”.
– Доберіть мовний матеріал для характеристики героя твору. Результати роботи оформіть у вигляді інформаційного грона.
(Студент – лінивий, не поважає самого себе, має низький рівень знань…)
Рубрика “Поміркуй, обгрунтуй”.
– Про що більше думав студент: про те, щоб запам’ятати навчальний матеріал, чи про те, щоб запам’ятати, де і яку шпаргалку поклав?
– Чому студент підготував шпаргалки? Як довго він їх готував?
– Якого результату може сподіватись такий студент? Чому?
– Які за будовою речення переважають у творі? Чому?
Робота над гуморескою “Що таке атшоп?”.
Робота в парах “Шукачі пригод”.
– Знайдіть цікаві варіанти нових “слів” і запитайте про їхнє значення один в одного. (Нофелет, авом, кору…)
ТРЕТЯ СТАНЦІЯ. Село Озерна Зборівського району Тернопільської області.
Народився Євген Дудар 24.01.1933 р. в с. Озерна Зборівського району на Тернопільщині. Його батько багато читав, чимало творів із “Кобзаря” знав напам’ять, любив розповідати про січових стрільців. Мати теж була письменна, учила грамоти і своїх дітей, тому, коли син пішов у перший клас, то він добре читав українською, трохи польською. У 1957 році вступив на факультет журналістики Львівського університету, після закінчення якого працював у Хмельницькій газеті “Прапор юності”, Львівському університетському видавництві, редакції журналу “Перець”. Нині відомий письменник-гуморист, автор понад 20 книг мешкає в Києві.
Збірки сатири та гумору Є. Дударя: “Прошу слова”, “Сусіди не дрімають”, “Коза напрокат”, “Дисертація”, “Сеанс гіпнозу” та інші.
Виразне читання гуморески “Дрова рубають – тріски летять”.
Бесіда за питаннями.
– Від чийого імені ведеться розповідь у гуморесці? Чому саме такий вибір зробив автор?
– У якому стані перебуває учень, з погляду автора, вивчаючи основи різних наук?
– Чому автор звертається до казкового образу Змія-Горинича?
– Скільки часу, на думку батька Петі, діти проводять у школі?
– Чим займаються в школі учні, крім уроків?
– Яка головна думка гуморески?
– Наскільки актуальними є порушені у творі проблеми?
V. Узагальнення і систематизація знань.
Складання сенкану на тему “Гумор”.
VI. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.
Рубрика “Вдячність”.
– Які слова вдячності ви сказали б гумористам Тернопілля за їхню творчу діяльність?
“Ланцюжок думок”.
– Чим вас збагатили гумористичні твори?
VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.
– Написати гумореску про шкільне життя.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)