ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ № 2. ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ НАШОГО НАРОДУ. ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ НАРОДНИХ ЛЕГЕНД ТА ПЕРЕКАЗІВ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ РІДНОГО КРАЮ. ОЛЕКСА РІЗНИКІВ “ШЛЕЙКО, З БОГА ТУРЕЙКО” – Світ фантазії, мудрості (продовження)
Мета:
– поглибити знання учнів про жанр усної народної творчості – думи, їхні жанрові та художні особливості; ознайомити учнів із творчим доробком письменника одещини;
– розвивати творчість та логічне мислення учнів, навички виразного читання, навчити висловлювати власні міркування з приводу прочитаного, розвивати творчі здібності учнів;
– зацікавити історичним минулим українського народу, виховувати національну гордість, самосвідомість, пошану до минулого на зразках духовної спадщини народу.
ТИП уроку: урок літератури рідного краю.
Обладнання: збірка творів Олекси Різникова “Наодинці з Богом”, виставка книжок письменника, публікації про нього, видання народних дум, музичне оформлення, пісня “отака історія власного народу”.
Наша дума, наша ПІСНЯ,
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Тарас Шевченко
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Слово вчителя
Усна народна творчість українського народу є невичерпним джерелом народної мудрості і взірцем високої духовної культури. На сьогоднішньому уроці ми продовжимо працювати над вивченням жанру народних дум. Але урок цей відрізнятиметься від попередніх тим, що нашу увагу буде зосереджено на вивченні літературної думи та її органічного зв’язку з усною народною творчістю. І зупинимося ми на вивченні думи “Іллейко, з Бога Турейко”, написаної нашим одеським поетом, людиною непростої долі, опаленої “терновим вогнем”, великим життєлюбом Олексою Різниківом, який виявив велику повагу до своїх читачів і прийшов на зустріч з нами.
2. Робота з епіграфом
(Учитель читає вголос епіграф уроку, коментує його, залучає до бесіди учнів.)
· Чому, на вашу думку, Тарас Шевченко говорить, що дума і пісня – це слава України? (У них прославляється героїчне минуле нашої країни. Думи та пісні несуть через роки повагу до звитяги та героїзму тих, хто бореться за свою Батьківщину.)
ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
(Учні записують у зошити тему уроку, епіграф.)
IV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя
Дума “Іллейко, з Бога Турейко” увійшла до збірки поета “Наодинці з Богом”, яка побачила світ 1998 р. Цей творчий доробок митця уже отримав належну оцінку читача і літераторів-фахівців. Оскільки ви теж читачі, то ваша думка про цей твір як витвір мистецтва, його актуальність сьогодні та значення для нашої національної культури є важливою. На уроках зарубіжної літератури ви вивчали билину “Про Іллю Муромця”, про історію Київської Русі, і у вас виникло багато запитань: чому серед жанрів усної народної творчості нашого народу не збереглося билин, чому з історією нашого краю та його захисниками маємо знайомитися із курсу зарубіжної літератури. На низку проблемних питань знайдемо відповідь у думі, створеній О. Різниківом, яка є, за висловом Станіслава Конака, “явищем європейського рівня”.
Твір цікавий за формою і змістом. Композиційно містить 15 дум, що є циклом дум, у якому гармонійно поєднано жанрове розмаїття казок, билин, колядок, щедрівок та пісень; багато з них збереглися ще з дохристиянської доби.
Тож полиньмо на крилах казки в сиву давнину разом зі славними героями землі нашої.
2. Робота над змістом твору
(Звучать у запису дзвони. Мелодія стихає поступово, створюючи відповідний настрій піднесеності)
Інсценоване виразне читання напам’ять думи першої (4 учні).
3. Бесіда
· Про що розповіла нам перша дума? Що було закодовано в імені Іллейка, з Бога Турейка? (Щодо імені героя (ЯК ПОЯСНЮЄ автор) “ІЛЛЯ” – ім’я християнське. А слово “богатир” – “З Бога тур”. Тур – уособлення сили і могутності.)
· Так, це був хлопчик, що народився на Волині, на річці Бог. Ріс він веселим, хоча й хворобливим, любив пісню і кобзу, хотів усе на світі знати. У кого навчався мудрості життя Іллейко? (У дідуся)
· Чому річка називалася Богом? (Ще коли люди Христа не знали, / то вони воду Богом вважали. /і був він Богом води, вологи…)
· Яка хвороба мучила Іллейка? (Яка то мука – сиднем сидіти, / на рівних ніжках не походити, / яка то мука – лежнем лежати, / не повернутись, не походжати! / Душа ширяє понад дороги / а ти не годен зігнути ноги, / душа літає понад хатами – / а ти не годен змахнуть руками! / Душа готова світ обійняти – / а кволе тіло не вийде З хати.)
· На якому музичному інструменті постійно грав хлопчик? (На кобзі)
· Про що мріяв Іллейко? (Захищати рідний край. / А якби міг Я на ноги стати – / Я б всього себе зумів оддати / своєму люду, своєму краю, / що понад міру його кохаю! / Мій роде красний, / такий нещасний, / немає сили, щоб тя хистила)
· Розкрийте таємницю дивного зцілення юнака, який тридцять літ не ставав на ноги. Зачитайте ці рядки.
· У чому ж сила української пісні-думи? (У величі та надзвичайній силі животворній).
· Іллейко є часткою народу свого, Бога обранцем, Бога посланцем, який виніс те боління, те терпіння і має право не на ходіння, а – на літання, а на – горіння! Вирушає Іллейко
У край далекий, незнайомий досі, милується мальовничою природою і зустрічається з людиною, яка особливо вражає його. Ким була ця людина? Яка розмова відбулася між ними? (Читання тексту за ролями (автор, Микола Селянин, Іллейко).
· Який висновок можна зробити з розмови між цим поважним чоловіком та недосвідченим Іллейком? (У кожної людини своє призначення.)
· Про що дізнався Іллейко з розмови зі староруським Бог Туром Святогором? (Про славні походи Святогора ще за часів Аскольда та Діра. Про братання. Про Гатила. Про меч Арея. Про різницю між родинцями та ординцями. Про світове зло, яке різноіменне і як би його не ховав, воно вилазить.)
· Що заповів Святогор молодому Іллейкові? (Меч Арея, богатирського коня).
· Де Іллейко випробував меч пращурів наших, і в чому була його сила? (Бій у Чернігові. Зачитати.)
· Що мовив Іллейко царям – горобенятам? (ДО свого роду тепер ходіте, / все, ЩО видали тут, розкажіте. / Хай там узнають, ЩО вже віднині / себе відстоїть Русь-Україна! / Це я, Іллейко, / з Бога Турейко, / кажу вам твердо, царів сімейко! / Русі надалі щоб береглися – / богатирі в ній не вивелися! / Земля родюча ще з антів, з гунів, / старий вмирає, приходить юний… / Такої служби від вас чекаю. / Геть з мого Краю!)
· Яке нове випробування заступило шлях Іллейкові на Київ? (Зустріч із Соловою-розбійником)
· Як сталося так, що Іллейко потрапляє до порубу? (Солова випив і став свистіти, / втягнувши спершу глибоко в себе / здається, навіть і хмари з неба! / Та як він свисне по шпачиному, / та як він рикне по-звіриному, / та як він шикне по-зміїному, / бурхливіш бурі, гучніше грому – / то й захитались хати й палати, / а ближні стали горіть, палати, / бояри впали, / порачкували, / та й дух спустили таки чимало, / і тільки князя Ілля полою / прикрив, як сонце вкрива хмарою. / …Ілля, мов птиця, на злеті збита, / мов кінь, якому втяли копита, / стояв у дворі, / убитий горем / його кияне картали хором. / Заціпли м’язи, затерпли кості, / по вінця повен якоїсь млості, / так розгубився, душа змішалась, / бо став призвідцем того, ЩО сталось. / Оті руїни, сі сльози, крики / Іллю так збили із пантелику… / І він слухняно пішов у поруб, / ЩО не зробив би в іную пору б… / Ані словечка не мовив проти, / пірнувши в горе, в журбу, в скорботу… / ТО не брояки в Бозі гуділи, / то не громищі в небі гриміли, – / то клекотало, ніби у лева / з жалощів-туги серце Іллєве)
· Як розуміти його слова: “А я ще князя і людей виную…”?
(ЯК визнання своєї вини, сорому за зухвальство.)
· Яке нове лихо звалилось на Русь загалом і стольний Київ, зокрема? (Змій Гориня) (Художній прийом – гіпербола, алегорія)
· Хто ж може знищить “прояву вражу”? (Ти знаєш, княже, / всі люде кажуть, / ЩО міг би знищить прояву вражу / отой ІЛлейко, / З Бога Турейко, / кинутий в поруб уже давнейко…)
· Як зустрів Іллейко “провинні річі” князя Володимира та його дружини? (Та я, скоріше, сам винуватий, / бо нащо було везти Солову / сюди, у Київ, на безголов’я, / бо Ж знав я краще, за вас, кияне, / яку надсилу має поганий, / то Ж мав би замість веліть свистати – / голівку тому Солові втяти!) т Опишіть усно картину бою Іллейка з Горинею.
· Як Іллейкові вдалося подолати до цього ніким не переможного Змія Гориню? (Меч не поможе? – Поможе СЛОВО! / Ти так ось кажеш, триклятий Змію, – / я Жпо-другому сказать зумію / БО СЛОВО Богом спосібне стати, / БО суть – у тому, ЩО З ЧОГО тяти: / Я тебе, Змію, інакше згублю – / я не голівку З тулуба зрублю… / Глянь – З голови я тебе рубаю – / хай тулуб З неї новий зростає! / Змій тетеріє, / зовсім чманіє, / роззявив пащу – не розуміє! / Попавсь Гориня в Ількову пастку – / і тне Іллейко ціле від частки. / Мечем Арея змахнув легонько – / і додолоньку / брязь головонька! / Змій остовпіло в голову впіривсь: / і справді – тулуб новий не виріс!)
· Поясніть значення слів, залишених Іллейкові мудрим Святогором: “Меч не поможе – поможе слово”. (СЛОВО – це зброя, ЯКОЮ потрібно вміти володіти. Але хто пізнав цю науку – може перемогти СИЛОЮ розуму.)
· Чому, на вашу думку, автор твору та й герой залишають Гориню живим, хоч і добре обчухраним у бою? (…Гориня, / ще шовковішим став, ніж донині, / так до травиці і приникає, / мовчить, зітхає, / слину пускає. / ІЛЛЯ Миколу просив зробити / вали високі – орду спинити / Воликів своїх той випрягає, / пастись в долину байрак пускає, / свого плужища без колотнечі / кладе на плечі / на молодечі / і йдуть в те місце, де слід кордони / прокласти вічні для оборони. / Запрігши Змія у свого плуга, / взяв бороздоньку орач по лугу. / Перехрестившись до неба тричі, / стає Іллейко за погонича / І потягнули ту борозноньку, / щоб відділити Мир од Війноньки. / Вище від лісу вал підійнявся, / а яр такенний, ЩО й кінь ховався! / О, та робота / була до поту, / але до серця, але в охоту, / не на сьогодні і не на три дні / вали Змійові були потрібні.)
· Як, на вашу думку, чи була гідною богатиря відповідь Іллейка?
(Так, він уміє нести відповідальність).
4. Хвилинка відпочинку
Швидко стали за порядком,
Розпочнем мерщій зарядку.
Покрутили головою,
Стали всі, немов до бою,
Крила в боки розвели
Й полетіли, попливли.
Ліва, права, ліва, права –
Роблять ніжки наші вправи.
Не лінуйтесь, присідайте,
Ви здоров’ячко зміцняйте,
Щоб хвороби оминали,
Смутку й слабкості не знали.
5. Вправа “Ромашка запитань Блума”
(знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез і оцінка)
Суть цієї методики полягає в тому, що для глибшого розуміння матеріалу вчитель пропонує дітям серію із шести типів запитань (прості, уточнювальні, інтерпретаційні (пояснювальні), творчі, оцінювальні, практичні).
Просте запитання
Про що написана поема-дума “Іллейко, з Бога Турейко”? (Казка у п’ятнадцяти думах про Ілька, давньоруського богатиря, переможця татя Солови, про Ілька, що розгромив ординське військо і подужав Змія Гориню триголового, а також про староруського богатиря Святогора і про орача Миколу Селянина, про князя Володимира Ясне Сонечко, про його гриднів, про Волинь і Карпати, про річку Бог і річку Дніпро та про матір городів руських – злотоголовий Київ.)
Практичне запитання
Як виконав Іллейко своє призначення? А як би зробили ви?
Інтерпретуюче запитання
Чому Іллейко, з Бога Турейко пішов боронити рідний край?
Оцінювальне запитання
Яким у думі зображений Іллейко?
Творче запитання
Як ви думаєте, що відбудеться далі з головним героєм думи?
Уточнювальне запитання
Іллейко пройшов славний путь від мальовничого села на Волині, що над річкою Богом, до стольного міста Києва. Багато чого бачив, навчився мудрості у народу свого і при всій громаді визнав, що не він, ні Добриня, ні Олекса Попенко, з Бога Тури руські, – найголовніші, а той, чию пісню чути на весь світ, у кому наша сутність і наше коріння.
· Хто ж то є? (Вічний, як світ, як сонце й земля,- орач Микола, а в його образі – наш рід хліборобський, народ український, земля-мати Україна-Русь. Минають тисячоліття, а народ пам’ятає своїх захисників, у яких і ми вчимося любити Матір-Україну).
· Як, на вашу думку, чи є твір “Іллейко, з Бога Турейко” переспівом або копіюванням російської билини “Про Іллю Муромця”, чи самобутнім твором, у якому передано наш національний дух, нашу вітчизняну історію і наших українських богатирів? (На мою думку, поема-дума “Іллейко, з Бога Турейко” Олекси Різниченка є самобутнім твором, у якому змальовано наше героїчне минуле доби Київської Русі. Іллейко втілює в собі найкращі риси нашого народу: терпіння, велику силу волі і віру у власні сили при подоланні труднощів, сміливість, мужність, розсудливість, уміння слухати й поважати старших, любити свій край і служити вірно народові. Мова твору характеризується багатством художніх засобів: епітети, особливо постійні, порівняння, гіпербола, алегорія, діалоги, монологи – все це допомагає розкрити образ головного героя.
Пісні, особливо колядки, щедрівки, звичаї та обряди, що прийшли до нас ще від аріїв, свідчать про вік нашого народу і його невичерпну духовну скарбницю.)
V. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Рефлексія
(Фрази записані на дошці, учні по черзі продовжують одну фразу за бажанням.)
– Сьогодні на уроці я зрозумів (зрозуміла), що…
– Я думаю, що література…
– Я хотів би (хотіла б) бути схожим (схожою)…
2. Слово вчителя
Безперечно, поява в літературі нового твору – явище важливе. Але коли цей твір дає не тільки естетичну насолоду, а змушує перегорнути сторінки тисячоліть, щоб дати відповідь на питання: “Хто ми?”, “Чиїх батьків діти?”, то це є провісником того, що здійсняться слова Пророка нашого Тараса Шевченка:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Виразно переказати поему-думу “Іллейко, з Бога Турейко”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)