“Листя трави” новаторський характер – “ПІСНЯ ПРО СЕБЕ” – ВОЛТ ВІТМЕН (1819-1892)

Волт Вітмен стверджував, що “нові люди, нові перспективи потребують нової мови”, тому й почав розробляти свою власну індивідуально-авторську стилістику. Він рішуче відмовився від традиційних поетичних розмірів і рими, оскільки, на його думку, вони занадто штучні, тому й сковують творчу індивідуальність поета. Вважаючи, що його вірш має бути природним, як дихання людини, поет відкинув традиційні поетичні форми й заклав основи нової поетики, що набула надзвичайно інтенсивного розвитку в XX ст., особливо в англомовних країнах. Щоправда, інколи він уживає ямб, але переважно шукає ритми в природі, “у гуркоті хвиль і шелесті вітру між дерев”. Улюблена форма поезій Вітмена – верлібр, вільний вірш без рими, з рядками різної довжини. Цікаво про “вільну творчість” у жанрі “вільного вірша” висловився відомий поет Томас Стернз Еліот: “Автор верлібра вільний у всьому, якщо лише не брати до уваги необхідність створювати гарні вірші”.

Стиль Вітмена – новаторський.

Він використовував такі основні художні засоби:

– оформлення рядка як закінченої думки, речення;

NOta Bene

Верлібр (фр. Vers Libre – вільний вірш) – вірш, який не має метра рими і відрізняється від прози лише наявністю членування на віршові відрізки (відмічені на письмі графічним розташуванням рядків, а в усному мовленні – інтонацією). Відомий з часів середньовіччя, відроджений німецькими преромантиками, Волтом Вітменом і французькими символістами.

М. Гаспаров

Ad Fontes

Загалом творча спадщина Вітмена належить романтизму, однак у ній чітко простежується та нова художня проблематика, яка мала отримати осмислення уже в межах нової естетичної системи – реалізму.

А. Звєрев

– діалог з читачем або собою;

– постійні повтори початку віршового рядка (анафора) чи його закінчення (епіфора);

– перефразування й переосмислення чужих висловів;

– синтаксичний паралелізм (однотипні речення);

– тяжіння до метафори та символу;

– інтенсивне вживання антитези, контрасту;

– ораторські прииоми (звернення, риторичні запитання, наказовий спосіб мовлення);

– детальний перелік предметів і явищ, названий “вітменівським каталогом”.

Розглянемо останній з названих художніх засобів – вітменівський каталог (у цьому американець нагадує Гомера). На перший погляд декому він може видатися чудернацьким малопов’‎язаним переліком того, що оточувало поета. Однак за цією монотонною одноманітністю криється всеосяжність філософської думки, яка прозирає видимі й невидимі зв’‎язки між усім сущим:

Я дивлюся на зорі яскраві й думаю про гармонію всіх світів і про

Майбутнє.

Подібність безмежна все обіймає:

Всі сфери – великі, малі, довершені, недовершені, сонця, місяці

Та планети,

Всі відстані в просторі – які б вони не були великі,

Всі відстані в часі, форми всі неживі,

Всі душі, тіла всі живі, які б не були вони різноманітні, в яких

Світах не жили б, Всі гази, рідини, рослини, каміння, риб і тварин,

Всі нації, всі прапори, варварство, цивілізацію, мови,

Всі особистості, що існували чи існуватимуть на цій планеті чи будь-якій іншій,

Всі смерті і всі життя – в минулому, теперішньому й

Майбутньому, Ця подібність безмежна з’‎єднала і з’‎єднувала одвіку,

І буде довіку з’‎єднувати, купи тримаючи.

“Погляд”. Переклад М. Стріхи

Волт Вітмен повертає поезії її первісну музичність, магічно – заворожуючу функцію. Дійсно, деякі його рядки напрочуд суголосні шелесту хвиль на узбережжі його рідного Лонг-Айленда (пригадайте, що подібну відповідність ми відзначали, коли вели мову про суголосність Гомерового гекзаметра ритму морських хвиль біля Еллади). Домінуюче в його поезії почуття нескінченної широти й розмаїття світобудови сполучається з настільки ж органічним відчуттям вічної динаміки, мінливості, діалектичною контрастністю буття (у цьому відчувається вплив на творчість поета філософії трансценденталізму). Воно не визнає ієрархії цінностей, оскільки справжнє життя – це неперервний цикл, постійний рух у часі та просторі, нескінченні трансформації й метаморфози.

Волт Вітмен віддав своє творче натхнення людям, “щедро себе розкидав для всіх і назавжди” й залишився в пам’‎яті нащадків як поет, який уславив життя в усіх його проявах. Деякі його рядки звучать як заповіт, як довічна обіцянка поета про любов і підтримку всім без винятку прийдешнім поколінням, “на які він чекає”:

…Порохві земній себе я заповідаю, щоб прорости травою любою, Якщо буду вам знову потрібний – шукайте мене під підошвами черевиків своїх. Навряд чи ви зрозумієте, хто я, і що я хочу сказати,

Та все ж я буду для вас добрим здоров’‎ям,

Очищу й зміцню вам кров.

Не знайшовши мене відразу – духом не підупадіть,

Не заставши мене в одному місці, шукайте в іншому,

Десь я стою і чекаю на вас.

Переклад М. Стріхи

Листя трави новаторський характер   ПІСНЯ ПРО СЕБЕ   ВОЛТ ВІТМЕН (1819 1892)

Волт Вітмен. 1887 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Листя трави” новаторський характер – “ПІСНЯ ПРО СЕБЕ” – ВОЛТ ВІТМЕН (1819-1892)