Лісова промисловість світу

Значення лісової промисловості визначається тією роллю, яку продовжують грати деревина та вироби з неї в господарстві та повсякденному житті людей. Треба враховувати також, що лісові ресурси відносяться до категорії поновлюваних. Однак зосередження їх в основному в двох головних лісових поясах Землі свідчить про велику нерівномірності розміщення, а їх надмірне використання таїть у собі загрозу збезлісення.
Для галузевої структури лісової промисловості характерні не тільки відома складність, а й взаємопов’язаність її підгалузей, тому нерідко говорять про лісовому комплексі.

Справді, всі підгалузі цього комплексу використовують один і той же лісове сировину, але відрізняються один від одного і за технологіями виробництва, і за призначенням випускається. По-перше, це лісозаготівельна промисловість, що забезпечує заготівлю деревини. По-друге, це механічна переробка деревини, що включає в себе лісопиляння, виробництво фанери, деревостружкових (ДСП) і деревно-волокнистих (ДВП) плит, будівельних деталей, з яких потім виготовляють стандартні будинки, меблі та ін По-третє, це хімічна і хіміко-механічна переробка деревини, яку представляє насамперед целюлозно-паперова промисловість.

Всі ці підгалузі лісового комплексу відіграють помітну роль в світовому господарстві. Однак співвідношення їх міняється з часом. Одночасно відбуваються й географічні зрушення в їх розміщенні, які в одних підгалузях більш, а в інших менш істотно виражені.
Головна функція лісозаготівельної промисловості полягає у заготівлі (вивезенні) деревини, або так званих круглих лісоматеріалів. Світова заготівля таких матеріалів в 1965 р. становила 2 млрд м3, в 1985 р. збільшилася до 3,1 млрд, в 1990 р. досягла 3,4 млрд м3, але потім протягом 90-х рр.. залишалася приблизно на тому ж рівні. Однак за такої зовнішньої стабільністю ховаються, мабуть, найпомітніші у всій лісової промисловості географічні зрушення. Сутність їх полягає в зростанні ролі південного лісового поясу (тобто країн, що розвиваються) у світовій заготівлі деревини при відповідному зменшенні ролі північного пояса. Це можна показати і на прикладі першої десятки країн за її заготівлі. Ще не так давно в ній “задавали тон” США, Росія, Канада, Фінляндія, Швеція, а нині до неї входять також Індія і Китай (в результаті дуже високих темпів зростання вони вийшли на друге і третє місця у світі після США), Бразилія, Індонезія, Нігерія; до того ж відразу слідом за ними йдуть ДР Конго, Ефіопія. Одночасно зросла роль країн південного пояса – особливо Бразилії, Індонезії, Малайзії – в експорті круглого лісу.

Звідси, здавалося б, випливає, що тепер і в економічно розвинених, і в країнах, що розвиваються існують сприятливі передумови для розвитку деревообробної промисловості. Насправді ж це не зовсім так, оскільки дуже багато що залежить від співвідношення ділової (промислової) і дров’яної (паливної) деревини. У структурі паливоспоживання розвинених країн частка дров’яної деревини невелика (в Канаді вона становить 3%, у Швеції – 6, у Фінляндії – 8, в США-12, в Росії вона дещо більше – 26%). У той же час в Африці ця частка досягає 78%, а в окремих країнах – ще більше (в Ефіопії – 96, в Нігерії – 95%). Приблизно те ж характерно і для зарубіжної Азії (в Індії-94%, в??Індонезії-70, у Китаї – 65%), та й для Латинської Америки, де на дрова в середньому йде 57% заготовляється деревини.
Про розміри та розміщенні механічної переробки деревини найчастіше судять з виробництва пиломатеріалів, яке на початку XXI в. навіть дещо зменшилася, стабілізувавшись на рівні 410-420 млн м3. Найбільше пиломатеріалів виробляють США (110 млн т), Канада (65 млн т), Китай, Японія, Росія, Бразилія, Індія. Ці ж країни в основному виділяються і з виробництва фанери. Але в першу десятку по випуску ДСП входять вже і деякі країни Західної Європи (ФРН, Франція, Швеція, Фінляндія). Великі експортери пиломатеріалів – США, Канада, Швеція, Фінляндія, Росія. А останнім часом ними стали також Бразилія, Нігерія, країни Південно-Східної Азії.

Коли говорять про хімічної та хіміко-механічної переробки деревини, то мають на увазі перш за все виробництво целюлози, паперу і картону. Географія виробництва целюлози за останній час не зазнала великих змін. Воно як і раніше зосереджена в основному в межах північного лісового поясу, що дає переважно хвойну деревину. При цьому приблизно половина всього світового виробництва припадає тільки на США і Канаду. Однак у першу десятку країн з виробництва целюлози входять вже Китай і Бразилія.

Приблизно те саме можна сказати і про географію виробництва паперової продукції, 40% якої складають писальний та типографська папір, 14 – газетна і 57% – інші сорти паперу і картону, що використовуються для упаковки, технічних і санітарних цілей та ін У світовому виробництві (а воно виросло з 140 млн т в 1970 р. до 360 млн т в 2005 р.) та експорті паперової продукції головна роль продовжує належати економічно розвиненим країнам. Про це свідчить і склад першої десятки, в яку починаючи з 1980-х рр.. входить і одна з країн, що розвиваються – Китай (табл. 115).

З даних таблиці 115 випливає також, що найбільший в світі виробник (додамо – і експортер) газетного паперу – Канада, на яку припадає 1/4 з 36 млн т світового її випуску. Як коментар до таблиці 115 можна вказати також, що в другу десятку країн з виробництва паперової продукції входять Бразилія, Росія, Великобританія, Іспанія, Австрія, Мексика, Індія, Нідерланди, Норвегія, Австралія.

Поряд з відомостями про загальний і душовому виробництві паперу в літературі наводяться аналогічні дані про її споживанні, які не менш, якщо не більш, важливі. У середині 1990-х рр.. приблизно 75% світового споживання паперу припадало на економічно розвинені країни. Подушне споживання її становило там в середньому 160 кг (в США, Канаді – понад 360, у Фінляндії – більше 400 кг), тоді як середній показник для країн, що розвиваються дорівнював лише 4,2 кг.
За оцінками експертів, і на початку XXI в. лісові товари користуються великим попитом, так що виробництво та пиломатеріалів, і папери, і картону, і, на жаль, дров’яної деревини збільшується. Однак вважають, що темпи цього приросту нижче, ніж в останнє двадцятиріччя XX в. Значною мірою це пов’язано з переходом на більш раціональне використання деревини, особливо з урахуванням того, що зростання світової лісосіки означав би наближення до розміром річного її приросту. Особливо важливі прогнози виробництва паперу і картону. Очікується, що до 2010 р. світовий попит на них зросте до 450 млн т, у тому числі в Північній Америці – до 130 млн і в Західній Європі – до 100 млн т. Вважається також, що до цього часу 45% всієї папери в світі вироблятимуть на основі макулатури (у Північній Америці та Західній Європі – по 53%, в??Азії – 43%). Що ж до частки країн у світовому споживанні паперу, то вона збільшиться до 1/3.

Росія, що володіє найбільшою в світі лісосировинній базою, протягом багатьох десятиліть була одним з головних світових виробників і постачальників різноманітних лесобумажной товарів. Однак у 1990-х рр.. спад у цій галузі виявився особливо сильним. Вивезення деревини, наприклад, в 1988 р. становила 354 млн м3, а в 2000 р. – 95 млн. м3, тобто зменшилася майже в 4 рази. Виробництво пиломатеріалів за той же час скоротилося в 4,3 рази, целюлози – в 2,6, папери – в 2,4, картону – в 2,9 рази. У результаті рейтинг Росії у складі провідних країн помітно знизився, вона вибула зі складу першої десятки країн з виробництва паперу і картону. Потужності підприємств в 1990-х рр.. були завантажені наполовину, але при цьому експортні поставки збереглися на рівні 1988 До головних проблем вітчизняної лісової промисловості відносяться: 1) невідповідність деревообробки можливостям сировинної бази; 2) територіальна диспропорція між районами основних лісових ресурсів (Сибір, Далекий Схід) і головними районами їх споживання (європейська частина країни).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Лісова промисловість світу