ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА – Скринька українських народних казок – НАРОДНІ КАЗКИ
(Уривки)
Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить вона, біжить, коли ж ніч уже близько.
1 Шуліка – великий хижий птах; коршак, яструб.
2 Довбня – велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці.
Бачить лисичка хатку, заходить туди, вклонилася низенько та й каже:
– Добривечір, люди добрі!
– Доброго здоров’я!
– Пустіть переночувати!
– Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти.
– Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.
Хазяї й кажуть:
– Добре, ночуй!
– А де ж я свою курочку подіну?
– Пусти її під піч.
Лисичка так і зробила. А вночі нишком устала, курочку з’їла й пір’ячко загребла.
Другого дня прокинулася раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала.
– Ой, де ж моя курочка?
– А під піччю.
– Я дивилася, там нема.
Сіла лисичка та й плаче:
– Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за курочку качечку!
Нема що робити – треба давати.
Взяла лисичка качечку в мішок та й пішла. Біжить вона, біжить, аж застала її на дорозі ніч…
– Далі, як і в попередніх казках, усе повторюється.
Зауваж: такий художній прийом називається повтором. Продовж розповідь за малюнками, вміщеними на першому форзаці підручника.
– За нібито вкрадене ягня хитра лисичка випросила в хазяїна невістку. Однак дорогою з’ясувалося, що в мішку сидів… Як ти вважаєш, хто б це міг бути?
Сидить лисичка в норі, а собака над норою – не може влізти. Лисичка і давай питатися ушей:
– Ушечки мої любі, що ви думали-гадали, як від того проклятого собачища втікали?
– Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, щоб собака не догнав, золотої кожушини не порвав.
– Спасибі ж вам, мої любі ушечки, я вам сережки золоті куплю.
Тоді до очей:
– Що ви, оченьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого собачища втікали?
– Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, туди-сюди розглядали, щоб собака не догнав, золотої кожушини не порвав.
– Спасибі ж вам, мої оченьки любі, я вам золоті окуляри куплю.
Потім до ніг:
– Що ви, ніженьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого собачища втікали?
– Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, швидше втікали, щоб собака не догнав, золотої кожушини не порвав.
– О, спасибі ж вам, мої ніженьки, я вам куплю червоненькі черевички зі срібними підківками.
– А що ти, хвостище-помелище, думало-гадало, як від того проклятого собачища втікало?
А хвіст розсердився, що лисичка до нього так неласкаво заговорила, та й каже:
– Те я думав-гадав, поміж ногами плутав, щоб собака догнав, золоту кожушину зняв.
Розсердилася лисиця на хвоста та й вистромила його з нори.
– На тобі, собачище, хвоста, відкуси!
А собака як ухопив, так увесь хвіст і відкусив…
– Назви персонажів казки. Хто є її головним героєм?
– Поділи казку на дві частини і стисло перекажи зміст кожної з них. Придумай до частин назви.
– Порівняй, із чого почала лисичка обмін і чим закінчила. Чим частина твору, у якій описано обмін, подібна до казки “Горобець та билина”? А чим відрізняється?
– Чи подобаються тобі вчинки лисиці? Як ти їх оцінюєш?
– Чи відповідає змісту казки приказка Міняв тихо – виміняв лихо? Поясни свою відповідь.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)