Лірика за доби психологічного роману – ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ ПИШУТЬ І ЧИТАЮТЬ ВІРШІ? – ПРОЗА І ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ ст

Ви це знаєте

1. Про яких європейських поетів ви дізналися в минулому навчальному році? На які роки (десятиліття) припадає розквіт творчості кожного із цих митців?

2. Які жанри характерні для творчості поетів першої половини XIX ст.?

3. Пригадайте вірші згаданих вами митців про роль поета та поезії. Як вони оцінювали свій вплив на сучасників, як визначали своє місце в суспільному житті? Чи відповідала дійсності така самооцінка поетів першої половини XIX ст.?

Лірика за доби психологічного роману

Центральне місце в красному письменстві першої половини XIX ст. посідав епічний рід літератури. Безпрецедентного значення за доби романтизму набула й ліро-епіка – поеми та балади. Залишаючись собою, не приховуючи суб’‎єктивності, поет-романтик сміливо втручався в хід подій, відверто висловлюючи власний погляд на них (пригадайте ліро – епічні твори Байрона, Пушкіна, Шевченка).

Аж ось романтизм поступається місцем реалізму, і поети-лірики майже відмовляються від “завоювання” епічної території. У творчості митців другої половини XIX ст. поеми не часто стають основним жанром, а до жанру роману у віршах звертаються зазвичай для створення пародій. У поезії дедалі більшої цінності набуває власне лірика.

Аби зрозуміти причину цього явища, звернімося до історії фотографії. У середині XIX ст. цей революційний винахід докорінно змінив долю живопису як мистецтва, порушивши цілком виправдане питання: навіщо геніальному художнику малювати “як насправді”, коли пересічний фотограф може скопіювати дійсність набагато точніше?

Так само як живопис із появою фотографії, лірика внаслідок виникнення психологічного роману стає передусім мистецтвом суб’‎єктивного погляду. Наприклад, у пейзажній ліриці другої половини XIX ст. читачів цікавить уже не достовірність “картини природи”, а психологічні переживання людини, що її споглядає. Ця людина (поет) ніби стає одним з героїв психологічного роману, але при цьому не діє. Та й сама природа, космос майже статичні. Іноді лірику цієї доби навіть не потрібні дієслова, як-от видатному російському поету-пейзажисту Афанасію Фету у вірші “Шепіт… Ніжний звук зітхання…”1:

Шепіт… Ніжний звук зітхання.

Солов’‎їний спів…

Срібна гра і колихання

Сонних ручаїв… –

Це пейзаж.

Ночі блиск… Тремтіння тіней…

Тіні без кінця…

Ненастанні, дивні зміни

Милого лиця… –

А це портрет.

Досі, говорячи про епічну прозу XIX ст., ми знали тільки два художніх напрями – романтизм і реалізм. Проте наведені рядки Фета вочевидь суперечать основним ідейним засадам і художнім функціям їх обох. Річ у тім, що під час вивчення європейської лірики другої половини XIX ст. перед нами постане таке різноманіття художніх напрямів, яке з усіх видів тогочасного мистецтва знав хіба що живопис, революціонізований винаходом фотографії.

Однак був поет, вірші якого, написані ще в 1920-1930-х роках, стали передвісниками “лірико-живописної революції” середини XIX ст. Ознайомившись із життям і творчістю цього видатного лірика в наступному підрозділі, ми зможемо зрозуміти, для чого люди писали й читали вірші в другій половині XIX ст. Адже ця мета великою мірою актуальна й у наш час.

1 Цитату з вірша наведено в перекладі М. Рильського.

Перевірте себе

1. Які зміни відбулися у світовій поезії в середині XIX ст.?

2. Знайдіть і прочитайте повний текст (в оригіналі чи в перекладі) поезії А. Фета “Шепіт… Ніжний звук зітхання…” (“Шепот, робкое дыханье…”).

3. Прочитайте визначення поняття “імпресіонізм”, уміщене в словнику на форзаці підручника. Спробуйте знайти ознаки цього напряму в поезії “Шепіт… Ніжний звук зітхання…”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Лірика за доби психологічного роману – ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ ПИШУТЬ І ЧИТАЮТЬ ВІРШІ? – ПРОЗА І ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ ТА ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ ст