Лінеарна функція
Лінеарна функція – 1) значення звукового елемента в його безпосередніх і опосередкованих лінеарних відносинах з іншим звуковим елементом у складі якої-небудь, зосередженої або розосередженої линеарно-гармонійної одиниці, у тому числі лінеарного елемента або лінеарного комплексу (= лінеара *). Прикладом опосередкованих лінеарних відносин може, зокрема, служити зв’язок віддалено розташованих тональних центрів, порядок появи яких нагадує якогось роду лінію (скажімо: висхідну, спадну або хвилеподібну). До числа основних лінеарних функцій відносяться: функції проходить елемента (тони, інтервалу, акорду), допоміжного, затримання (у тому числі опевающего, тобто подвійного, двостороннього), Скачкова елемента, що заповнює елемента (ця функція зазвичай поєднується з функцією проходить елемента або допоміжного); 2) значення звукових елементів, які полягають у поступовому, зазвичай, плавному їх переході один в одного, а також у збереженні своєї позиції, внаслідок чого можуть утворюватися різноманітні звукові одноголосі, багатоголосні і пластові линеарно-гармонійні побудови. Див. Лінеарна гармонія, Лінеарність, лінеарна комплекси, Лінія.
Лінеарна хроматіка – див. Хроматіка.
Лінеарність (= лінеарний) – 1) особливе конструктивне стан, властивість звуковий тканини, яке виникає в процесі її вибудовування на основі тих чи інших лінеарних елементів; 2) принцип організації гармонійної структури музичного твору, який вказує на її лінеарним основу, як один із засобів реалізації експресивно-драматургічних функцій, об’єктивізації різних художніх цілей, різнохарактерних стілей.39; 3) “<…> незалежність голосу або мелодійної лінії від яких би то не було гармонійних постулатів, не скасує / ющая / проте їх” 3.201. Термін линеарность застосовний і в линеарной гармонії, і в поліфонічної композиції, де “в цілому утвержда / ет / кінцеву обумовленість її фактури сплетінням голосів, а не последованием окремих акордів і не однієї тільки тональної зв’язком” 3.201. Див. Також 36.332-356, 443-450.
Лінеарність співзвуч односпрямована – здатність співзвуч в їх відносинах один з одним тільки до одновекторної линеарности, тобто такого руху від окремих своїх тонів до відповідних тонам сусіднього однокачественностью акорду, внаслідок якого утворюються завжди одновекторності або, інакше, односпрямовані голосові лінії, причому не володіють ніякої мелодійної самостійністю.
Лінеарність співзвуч різноспрямована – здатність співзвуч в їх відносинах один з одним до Полівекторність линеарности, тобто такого руху від окремих своїх тонів до відповідних тонам сусіднього однокачественностью акорду, внаслідок якого утворюється якась “голосова мережа” або, інакше, комплекс різноспрямованих голосових ліній, кожна з яких при цьому не знаходить тієї мелодійної самостійності, яка притаманна окремим голосам поліфонічної тканини.
Линеарно-аккордовая фактура – те ж, що линеарно-акордові склад.
Линеарно-акордові склад – 1) склад музичної тканини, що утворюється переважно на основі моновекторних ліній з синхронною зміною входять до них звуків, внаслідок чого в якості його характерних конструктивних ознак виступають акорди особливої гармонійної природи. (Слід враховувати, що названі закономірності самі по собі, не виключають їх незначних порушень. Напр., Як це відбувається в “Шибениця” М. Равеля). Зовнішній вигляд такого “линеарно-аккордового склада” близький (але не обов’язково рівнозначний) того фактурному явищу, яке визначалося у вітчизняному музикознавстві в різний час такими термінами, як стрічкове багатоголосся і многоголосная мелодія, дублюючі акорди (= акорди-дубліровка) і ковзаючі акорди; 2) те ж, що лінеарна-аккордовая фактура.
Линеарно-поліфонічна фактура – те ж, що линеарно-поліфонічний склад.
Линеарно-поліфонічний склад – 1) склад музичної тканини, в утворенні якого в якості ведучих конструктивних елементів виступають різновекторні лінеарні голосу, а в якості супутніх моновекторние. Частина цих голосів або всі вони зазвичай виявляються переважно асинхронними на різних ділянках музичного твору або навіть на всьому його протязі, що, само по собі, не виключає незначних відхилень від цієї закономірності. У линеарно-поліфонічному складі утворюються вертикальні співзвуччя іншої гармонійної природи, в порівнянні з співзвуччями линеарно-аккордового складу, вони практично вже не сприймаються як відносно автономні вертикальні комплекси або сприймаються такими зі значно меншою визначеністю (що, зокрема, властиво, як відомо, і акордам, що утворюється в традиційній поліфонічної тканини); 2) те ж, що лінеарна-поліфонічна фактура.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)