Лимоні суль Гарда
Лимоні суль Гарда – назва цього невеликого містечка, розташованого на Брешианский березі озера Гарда всього в 10 км від курорту Ріва дель Гарда, відбувається або від кельтського слова “лимон”, що означає “в’яз”, або від латинського “лимен” – “кордон” . Цікаво, що колись ця, по суті, маленька рибальське село називалася просто Комун Пікколо – маленька комуна. Дістатися сюди можна по західній дорозі Гардезана. Населення Лімоне суль Гарда становить близько 1,5 тисяч осіб. Житлова зона сконцентрована навколо старовинної парафіяльній церкві, а над усім містом височить пік Мугера, з якого відкриваються чудові види на озеро та околиці.
Давним-давно Лімоне був ареною жорсткої битви між місцевими жителями і армією Фрідріха II Барбаросси, який, незважаючи на всю міць своїх військ, був начисто розбитий саме тут. Це місто було останнім на Брешианский стороні озера на самому кордоні між Австрією та Італійським королівством. Таке стратегічно важливе географічне положення зробило його предметом постійних чвар між Брешией і графами Арко, але в 15 столітті Лімоне виявився у владі могутнього сімейства Вісконті, а пізніше – Венеціанської Республіки. Аж до середини 20-го століття місто залишалося практично ізольованим – доступ в нього був відкритий тільки після будівництва шосе Гардезана. А до цього сюди можна було потрапити тільки по воді. Поява шосе спровокувало бурхливий розвиток Лімоне, і в першу чергу – туристичній галузі. Сюди потягнулися тисячі відпочиваючих, яких залучали відносно незаймані пам’ятники старовини і приголомшливо красива природа. Жителі колись рибальського села стали перетворювати свої будинки в готелі та пансіони, і сьогодні це – один з найпопулярніших курортів озера Гарда.
Всесвітню популярність Лімоне суль Гарда отримав в 1970-х роках, коли в результаті медичних досліджень було виявлено, що в крові корінних жителів містечка міститься апопротеїн – білкова частина складних білків, що захищає організм від усіх видів атеросклерозу і попереджає розвиток інфарктів.
Сьогодні економіка Лімоне суль Гарда базується на вирощуванні цитрусових, в першу чергу лимонів і цитронов, оливок, з яких роблять оливкову олію екстра-класу, рибальстві і, як було сказано вище, туризмі. Це містечко є популярним місцем для проведення вихідних – з березня по жовтень його вулиці зазвичай бувають заповнені приїжджими.
Увага туристів, звичайно, привертають численні оранжереї: перші з’явилися ще в 17-му столітті, однак тільки сто років по тому були побудовані самі видовищні теплиці, які привели в захват самого Гете під час його італійського подорожі в кінці 18-го століття. Сьогодні ці оранжереї можна побачити в містечках Реамоль і Гарбера.
Старовинна вулиця Віа Фонтані веде до церкви Сан Бенедетто, перебудованої у 1691 році. А якщо звідти вирушити у напрямку до маленької гавані, буквально затиснутою між будинками, можна вийти до церкви Сан Рокко, зведеної в 16-му столітті. У самому центрі міста, на площі Пьяцца Гарібальді, стоять Каза делла Фінанц 17-го століття з прекрасним критим балконом із темного каменю і Палаццо гепард 18-го століття. Особливе задоволення туристам може доставити неспішна прогулянка по мощених вуличках, які в теплу пору року прикрашені квітучими Бугенвіль.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)