ЛІКАР ВСЕЗНАЙ – Грімм Якоб і Вільгельм
Німецька народна казка
Колись давно жив на світі один бідний селянин. І прозивали його Рак. Якось він запріг пару волів, одвіз до міста хуру дров і продав одному лікареві за два таляри.
Скинув дрова на подвір’ї й зайшов до світлиці по гроші, а лікар якраз сидить обідає. Селянин побачив, як він смачно їсть та солодко п’є. І йому самому закортіло стати лікарем. Отож постояв він трохи та й питає, чи не можна б і йому лікарем зробитися.
– Чом ні! – відказав лікар. – Це не таке хитре діло.
– А що ж для цього потрібно? – спитав селянин.
– Насамперед купи букваря, що в ньому намальовано півника, тоді продай воза з волами й на ті гроші купи лікарське вбрання і все, що належить мати для лікарювання, а наостанку замов собі вивіску, щоб написали там: “Я лікар Всезнай” – і прибий її на воротях.
Селянин зробив усе так, як порадив йому лікар, і почав лікарювати. І трапилось так, що в одного багатого вельможного пана вкрали гроші. Йому сказали, що в такому й такому селі живе лікар Всезнай, то він, певне, і про вкрадені гроші знає, де вони.
Наказав пан запрягати коні, приїхав просто до селянина й питає, чи це він лікар Всезнай.
Селянин відповів, що це він і є. Пан сказав йому, щоб ішов за ним і знайшов украдені гроші.
– Гаразд, пане,- відповів той, – але нехай зі мною їде й моя жінка Грета.
Панові байдуже – хай їде й жінка. Посадив обох у карету, і поїхали. А як приїхали до пана, то там на них чекав уже накритий стіл, і пан запросив лікаря пообідати разом.
– Гаразд, – сказав селянин, – але жінка моя також нехай сідає. – І вони сіли їсти.
Коли перший слуга вніс смачну страву, селянин штовхнув жінку під бік і сказав:
– Грето, це перший.
Він хотів сказати, що це перший приніс їжу, а слуга подумав, що лікар хотів сказати: “Це перший злодій”. Воно й справді було так, отож слуга страшенно злякався і сказав своїм приятелям, із якими разом украв гроші:
– Лікар усе знає, кепська справа, він сказав, що я був перший.
Другий зовсім не хотів нести їжу, але мусив. Щойно він увійшов із таріллю, селянин знову штовх свою жінку й каже:
– Грето, це вже другий.
І цей слуга неабияк злякався та хутчій вийшов з кімнати.
І з третім вийшло те саме. Селянин знову сказав:
– Грето, це третій.
Четвертий уніс накриту покришкою миску. Пан тоді обернувся до лікаря й мовить:
– Ану покажи тепер своє мистецтво і вгадай, що лежить в цій мисці.
Звідкіль же сердешному було знати, що в тій накритій мисці? Він подивився на миску і скрушно вигукнув:
– Ох, бідний Раче, попався нарешті! А в мисці якраз і справді були раки. Пан скрикнув у подиві:
– Ти ба! Та він же знає все! І де мої гроші, також знає!
Слугу взяв великий страх. Він моргнув лікареві, мовляв, вийди на хвилинку, і коли той вийшов, усі четверо слуг признались йому, що це вони вкрали гроші, й пообіцяли показати, де вони сховані, а його добре винагородять, тільки хай їх не виказує, бо вони тоді пропащі. І вони справді повели його туди, де були сховані гроші.
Лікар, радісінький, вернувся до пана, сів за стіл і сказав:
– Пане, тепер я хочу попитатися в своєї книги, де саме заховано гроші.
Тим часом п’ятий слуга заліз у піч, щоб підслухати, чи справді лікар ще щось знає. А той сів собі, гортає буквар, шукаючи півника, і ніяк не може його знайти. Нарешті каже:
– Чого ще й ти ховаєшся, все одно вилізеш! А слуга в печі подумав, що це про нього, з переляку вискочив і кричить:
– Він знає все!
Ну, тоді лікар показав панові, де його гроші, але не сказав, хто їх украв, отримав і від пана й від злодіїв чималу винагороду і прославився на весь край.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)