Ліберальні реформи 60-70-х років XIX століття
Ліберальні реформи, які проводилися в 60-70-х роках 19 століття, були логічним продовженням скасування кріпацтва. Нова соціальна структура вимагала змін в адміністративному управлінні і державно ладі.
Курс модернізації держави був підкріплений міської, земської, військової та судової реформами. Завдяки таким перетворенням, російське самодержавство пристосувалося до стрімкого розвитку капіталізму в державі.
Судова реформа
У 1864 році в Російській імперії була введена нова система судочинства, яка регулювалася законом “Про нові судових статутах”. Суд ставав демократичної інстанцією до його складу входили представники всіх станів суспільства, процес ставав гласним, додержівалась процедура обов’язкового судового змагання.
Компетенція судів суворо розмежовувалися цивільні позови розглядалися в світовому суді, кримінальні злочини в окружному. Найвищою судовою інстанцією був Сенат.
Для розгляду політичних злочинів, у тому числі спрямованих проти самодержавства, були організовані особливі суди, в процесі засідання яких виключався принцип гласності.
Військова реформа
Нищівна поразка російських військ у Кримській війні показало те, що армія, заснована на рекрутчини малоефективна і багато в чому програє європейським збройним силам. Імператор Олександр II ініціював створення нової армії із запасом особового складу.
З 1874 року, всі чоловіки, які досягли 20-річного віку, зобов’язувалися проходити загальну військову підготовку, яка тривала 6 років. Громадяни Російської Імперії, що мали вищу освіту, часто звільнялися від служби в армії. До кінця 70-х років була повністю оновлена матеріально технічна база армії – гладкоствольні зброї замінялися нарізними, вводилася система сталевий артилерії, збільшувалися кінні резерви.
Також в цей період активно розвивався паровий флот. У державі відкривалися навчальні заклади, в яких проводилася підготовка військових фахівців. Завдяки тому, що Російська Імперія НЕ учувствовать у військових протистояннях, імперську армію вдалося значно зміцнити й підняти боєздатність.
Земська реформа
Після прийняття Селянської реформи, з’явилася необхідність перетворити органи місцевого самоврядування. У 1864 році в Російській Імперії початку вводитися земська реформа. У повітах і губерніях були сформовані земські установи, які представляли собою виборні органи.
Земства не володіли політичними функціями, переважно в їх компетенцію входило вирішення проблем місцевого значення регулювання роботи шкіл і лікарень, будівництво доріг, контроль над торгівлею і дрібними промисловими об’єктами.
Земства були підконтрольні місцевим і центральним властям, які мали право спростувати рішення цих органів або призупинити їх діяльність. У містах створювалися міські думи, які мали ті ж повноваження, що й земства. Чільна роль у земствах і міських думах належала представникам буржуазного стану.
Незважаючи на те, що реформи мали дуже вузьку структуру і практично не вирішували проблем социално економічного життя, вони стали першим кроком на шляху впровадження в Російській Імперії ліберальної демократії. Подальше введення реформ повністю зупинила смерть імператора. Його син Олександр II бачив для Росії зовсім інший шлях розвитку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)