Лібералізм

Історія лібералізму, що є першою політичною ідеологією, налічує близько двох з половиною століть. Родоначальниками її були Дж. Локк. Т. Гоббс і А. Сміт. Лібералізм обгрунтував процес становлення і розвитку самостійного індивіда – представника зароджувалась буржуазії. Економічно активна, але політично безправна буржуазія висловила свої права на владу в ліберальній політико-ідеологічної доктрини.

Сьогодні лібералізм являє собою сукупність розрізняються між собою концепцій, які, однак, неодмінно включають весь базовий набір ліберальний цінностей. Вихідним тезою ліберальної ідеології є положення про священність і недоторканності прав і свобод особистості (право на життя, свободу, приватну власність і т. Д.), Про їх пріоритеті над інтересами суспільства і держави. Головний принцип лібералізму – свобода людини. Ця умова реалізації ним своїх невід’ємних життєвих прав. Економічна доктрина класичного лібералізму базується на кількох положеннях: право людини на власність, вільний ринок, конкуренція, незалежність економічної діяльності від держави.

Умовами самореалізації особистості лібералізм вважає зріле громадянське суспільство, правова рівність громадян, політичний плюралізм як принцип організації життя суспільства на засадах багатоманітності, правова держава з обмеженими можливостями втручання в життя громадянського суспільства. Політичний лібералізм сприймає свободу людини як абсолютну цінність, обмежену тільки однією умовою – законом, що виражає справедливість і захист від посягань іншої людини на невід’ємні права особистості. Ліберальний світогляд можна в цілому охарактеризувати як негативно відноситься до втручання держави в суспільне життя. Держава відіграє роль нічного сторожа, який охороняє законні інтереси громадян.

Глибока криза першої третини XX в. виявив обмежені можливості лібералізму стримувати процеси наростання соціального розшарування, що зажадало модернізації ліберальної політичної доктрини. Був прийнятий тезу про необхідність розширення низки соціальних функцій держави і повноважень його втручання в економічну та соціальну сфери – держава загального благоденства. Також положення про жорсткий розподіл політичних ролей керуючих і керованих змінилося тезою про єднання всіх політичних сил як сутності політики. Найважливішими достоїнствами політичної системи були визнані справедливість, обмеженість держави правом, орієнтація уряду на моральні цінності та принципи, участь мас в політичному процесі, конкуренція еліт. Після цієї модернізації класичний лібералізм був перетворений в неолібералізм, основний зміст якого можна виразити формулою: держава має захищати особистість від зловживань і негативних наслідків функціонування ринкової системи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Лібералізм