ЛЕВАНДА ІОАНН
ЛЕВАНДА ІОАНН (спр. ім’я – Іван Сікачка; березень 1734, Київ – 06.07.1814, Київ) – церковний діяч і проповідник.
Народився в сім’ї шевця. 1748 р. вступив до Київської академії за рахунок священика Воскресенської церкви у Києві Іоанна Леванди, на честь якого й прийняв нове прізвище. По закінченні навчання (1759) два роки вчителював у Переяславській колегії, викладаючи риторику. З 1763 р. – священик Успенського собору в Києві. Там дуже швидко прославився своїм ораторським мистецтвом. 7 серпня 1786 р. його призначено кафедральним протоієреєм у Софійський собор. Вирізнявся своїми повчаннями, промовами з нагоди різних свят, прибуття високих гостей, похорон, вінчань тощо.
Іоанн Леванда – останній представник ораторсько-учительної прози в Україні. Автор більш як 200 проповідей, писаних спочатку під польським впливом. Та згодом він змінив свою манеру, роблячи її більш оригінальною і раціоналістичною. Секрет популярності проповідей криється, очевидно, в їхній простоті, живій оповідній мові, пересипаній доречними оповідками. У його проповідях сконцентрувалися всі риси барокової гомілетики – як високого, так і низького бароко. За свідченням очевидців, успіх проповідницького мистецтва Іоанна Леванди забезпечувався не лише формою та змістом казань, а й особливою виразністю вимови і тембром голосу. Його глибоко шанували як прості кияни, так і можновладці. Був удостоєний Хреста (1787), ордена св. Анни (1806). Багато з його повчань і вітальних промов надруковано ще за життя в Києві та Москві. Частина з них, очевидно, втрачена, оскільки якийсь шанувальник, отримавши від Іоанна Леванди повне зібрання творів для видання, залишив їх у Москві під час нашестя французів, де вони й загинули. Цікавився Іоанн Леванда і історією України, зокрема мав цінну й велику збірку історичних документів. Мав також і багато знайомих серед українських діячів, із багатьма з них листувався, був близький до діячів Новгород-Сіверського патріотичного гуртка (О. Лобисевич, В. Капніст), відповідно й до кола українських автономістів.
Літ.: Терновский Ф., Голубев С. Киево – Софийский протоиерей Иоанн Леванда // Тр. Киев. дух. акад. 1873. № 10 – 12.
М. Шевчук
Related posts:
- Церква св. Іоанна Хрестителя Церква св. Іоанна Хрестителя є невеликим храмом, розташованим в старій частині стародавнього болгарського міста Несебр, пов’язаної із сушею вузьким перешийком четирехсотметровой довжини. Будівля храму була зведена в кінці X століття і становить скромне будова з бутових і річкових каменів розміром всього 10 на 12 метрів. Колись давно на фасаді будівлі була гладка штукатурка, але тепер […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- “Джерело знання” Дамаскіна: опис твору і аналіз “Джерело знання” – релігійно-філософська праця Іоанна Дамаскіна. Являє собою перший систематичний підручник християнського богослов’я. У ньому зібрані основні знання і поняття того часу, підводиться підсумок кількох століть діяльності отців церкви і вселенських соборів. Завдяки величезній популярності “Джерела знань” серед богословів як християнства Сходу, так і Заходу збереглася велика кількість середньовічних списків, на підставі кращих з […]...
- Хто така Богородиця-Троєручиця? З цією іконою пов’язана легенда про Івана Дамаскін, жителі міста Дамаска. За захист шанування святих ікон йому відрубали праву руку. Взявши відрубану руку, Іоанн пішов у свою хатину і став молитися Пресвятій Богородиці. Уві сні йому явилася Богоматір, яка зцілила його. У подяку Іоанн виготовив зображення срібної руки і прикріпив його до ікони Пресвятої Богородиці. […]...
- ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. – архімандрит у Києво-Печерській лаврі. Літературна спадщина Єлисея Плетенецького – це передмови до “Часослова” (1616), “Анфологіона” (1619), “Божественної літургії” (1620), до книги […]...
- КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ (бл. 1130 – 1134, м. Туров, тепер смт. Гомельської обл., Білорусь – 1182) – представник ораторського мистецтва другої половини XII ст. Народився в родині заможних батьків. “Житіє Кирила” повідомляє, що майбутній письменник рано став ченцем і присвятив себе читанню та тлумаченню “божественних писаній”. Князь і міщани столиці Туровської землі умовили його посісти єпископальну […]...
- ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ у Києві (Археографічна Київська комісія) – наукова установа, створена 1843 р. при Київському військовому, Подільському і Волинському генерал-губернаторі для збирання й видання історичних документальних матеріалів. Містилася в будинку Київського університету. З ліквідацією в 1845 р. Тимчасового комітету для дослідження старожитностей у Києві (існував з 1835 р.) на комісію було […]...
- Молода Україна “Молода Україна” – громадсько-політичний рух у Галичині 1870-90, ініційований І. Франком. Протистояв “москвофільству” та “народовству”. Представники “М. У.” репрезентували свої радикальні погляди на сторінках часописів “Друг”, “Громадський друг”, “Молот”, “Світ”, “Житє і слово”, “Народ”, прагнули європеїзації української культури, дотримувалися позитивістських поглядів на мистецтво, обстоювали міметичні принципи художньої творчості. Під такою назвою впродовж 1900-26 виходили періодичні […]...
- Рафаель. Мадонна в зелені (Мадонна Бельведерська) Дерево, олія. 113 х 88 см. Музей історії мистецтв Відень Картина “Мадонна в зелені”, іменована також “Мадонною в луках” (що ближче до її оригінальному італійському назвою – Madonna del Prato) і “Мадонною Бельведерської”, є першою з серії крупнофігурних композицій Рафаеля, які зображують апокрифічну зустріч між немовлятами Ісусом і Іоанном Хрестителем. У апокрифах говориться, що Іоанн, […]...
- НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР (19.07.1852, м. Новгород-Сіверський, тепер Чернігівської обл. – 03.07.1919, Київ) – громадсько-політичний діяч, педагог, науковець. Народився у сім’ї вчителя, яка походила з козацького роду, що осів за часів Гетьманщини на Лубенщині. Юність В. Науменка припала на роки національно-культурного піднесення в Україні. Визначною подією в його житті стало близьке знайомство з українським енциклопедистом М. Максимовичем, […]...
- Шлях “Шлях” – місячник літератури, мистецтва та громадського життя. Виходив у Москві (1917) та Києві (1918-19) за редакцією Ф. Коломийченка. Містив твори українських письменників, критиків, літературознавців, істориків, публіцистів. Висвітлював шляхи розвитку української літератури, мистецтва, порушував проблеми громадсько-культурного життя. Виник у березні 1917 на хвилі революційного піднесення в Україні, коли вже хитався царат, коли, як наголошувалося у […]...
- Творчість Луки Кранаха Старшого – коротко Курфюрсти саксонські Фрідріх Мудрий, брат його Іоанн і син Іоанна Фрідріх протегували мистецтву. Лука Кранах Старший (нар. Тисячу чотиреста сімдесят два, розум. +1553) Був у них придворним живописцем. Він супроводжував курфюрста Іоанна Фрідріха, відданого під варту, добровільно ділив з ним в’язничну життя і повернувся на свободу тільки разом з ним. У Кранаха Старшого не було […]...
- Іван Вишенський Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й “власть мирскую”, польсько-шляхетських і українських гнобителів. Народився І. Вишенський десь між 1545 – 1550 pp. у містечку Судова Вишня в Галичині (теперішня Львівська область) у міщанській родині. З творів письменника […]...
- Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило Дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
- ВАЛЕНТИН ЧЕМЕРИС Народився 1936 р. – УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 193 в р. в с. Заїчинці на Полтавщині. Після школи багато років жив у Дніпропетровську, працював у радгоспі, на металургійному заводі. Вів відділ літератури, гумору та сатири в дніпропетровській обласній молодіжній газеті, редагував книжки у видавництві “Промінь”. 1971 р. В. Чемерис закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті в […]...
- Досвітні вогні “Досвітні вогні” – літературно-художній збірник творів українських письменників, упорядкований Б. Грінченком, виданий 1906 у Києві М. Череповським. Відкривався однойменним віршем Лесі Українки. Тут були надруковані поезії Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, П. Грабовського, О. Маковея, М, Чернявського, М. Вороного та ін., прозові твори Г. Квітки-Основ’яненка (“Підбрехач”), І. Нечуя-Левицького (“Благосло-віть бабі Палажці скоропостижно вмерти”), Ольги […]...
- АНДРЕЛЛА МИХАЙЛО АНДРЕЛЛА МИХАЙЛО (псевд. – Оросвиговський; 1637, с. Росвигове, тепер передмістя Мукачева Закарпатської обл. – 1710, с. Іза, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл.) – письменник, автор полемічних трактатів проти унії та католицизму. Освіту здобував у навчальних закладах Відня, Братислави, Тернави. Спочатку був уніатським священиком, одночасно знайомився з православними книжками, творами українських полемістів. 1699 р. прийняв православну […]...
- Збірник афоризмів “Пчола” – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру прийшли на Русь разом зі збірником “Стословець” Геннадія. […]...
- Гроно “Гроно” – літературно-мистецький збірник, виданий 1920 у Києві однойменною групою молодих українських письменників, утворена за ініціативою В. Поліщука (1920) при редакції газети “Більшовик” – органу Київського губкому, КП(б)У (П. Филипович, Д. Загул, Г. Косинка, Гео Шкурупій, А. Петрицький, Г. Нарбут та ін.). У збірнику декларувалося “Credo” цієї групи, де визначався її метод (“спіралізм”), як щось […]...
- ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ (р. нар. невід. – 12.01. 1688) – письменник, культурно-освітній і церковний діяч. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Працював її викладачем, у 1659- 1664 рр. – ректором. З 1669 р. й до кінця життя був архімандритом Єлецького монастиря в Чернігові. Автор збірки проповідей “Ключь разумннія” (три віщання: IC, 1659; Л., 1663, 1665), збірок оповідань […]...
- Літературна Україна “Літературна Україна” – щотижнева газета, орган правління СПУ. Заснована 1927 у Києві (в різні часи виходила у Харкові, Луганську, Уфі, Москві) як орган ВУСППУ (до 1934). Мала назву “Літературна газета” (до 1962), друкувалася також під назвою “Література і мистецтво” (1941-45). Обов’язки головного редактора “Л. У.” виконували Б. Коваленко, І. Ле, П. Усенко, І. Кочерга, Л. […]...
- Музагет “Музагет” – місячник літератури й мистецтва, орган однойменного Товариства українських письменників і митців, покликаний стати вільною трибуною мистецької думки, мистецького життя у всіх його напрямах. Головним завданням було ознайомлення читача з новими здобутками, зокрема символістського напряму. Перший номер, театральний, вийшов у 1919 у Києві, “М.” мав розділи: поезія, проза, мистецька хроніка, критика і бібліографія. Містив […]...
- ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід., с. Тустань, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл. або с. Потелич, тепер Жовківського р-ну Львівської обл. – не раніше лютого 1634 р., м. Корець, тепер Рівненської обл.) – письменник, перекладач, мовознавець, педагог – просвітник, церковний діяч. Брат Стефана Зизанія. Походив із простого роду. Справжнім прізвищем могло бути Кукіль, що означає […]...
- Історія русів “Історія русів” – найвизначніша пам’ятка української політичної думки кінця XVIII ст. (за іншими версіями – початку XIX ст.), своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII ст. Авторство не встановлено: приписувалося Г. Кониському, О. Безбородьку, Г. Полетиці та ін. Існує в кількох копіях, оригінал не зберігся. Написана російською мовою. Серед описаних […]...
- 11 вересня. Усікновення глави Іоанна Предтечі Православна церква згадує мученицьку кончину пророка Іоанна. Трагедія сталася в 32 році по Різдву Христову, коли Галілеєю правив Ірод Антипа. У Ірода була законна дружина, дочка аравійського царя Арефа, але він жив??разом з Іродіадою, дружиною свого рідного брата. Предтеча не один раз викривав царя, але той до пори до часу не смів заподіяти зла пророку. […]...
- Наша пісня “Наша пісня” – збірка популярних українських пісень, видана 1916 у Вецлярі заходом “Союзу визволення України” за участю Б. Лепкого. Відкривається гімном “Ще не вмерла Україна”, далі друкуються історично-маршова пісня “Гей, не дивуйте!” (музика М. Лисенка), “Січова пісня” І. Франка, “Марш гайдамаків” (під цією назвою вміщено вірш 0. Маковея, приписаний М. Бачинському), “Ми гайдамаки”, “Січовий марш” […]...
- МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ (1895-1964) – РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ НА ВСЕ ДИВИВСЯ ВЛАСНИМИ ОЧИМА Максим Тадейович Рильський народився 1895 року в Києві в родині громадського діяча Тадея Рильського та селянки Меланії Федорівни. У сім’ї завжди панувала любов і злагода, повага до національних традицій і людини праці. Максим виростав у благодатному культурному середовищі: Рильські спілкувалися з родинами Лесі Українки, композитора Миколи Лисенка, драматурга Панаса Саксаганського, […]...
- Літературний архів Літературний архів (гр. archaithos – стародавній) – зібрання документів з історії літератури, що зберігаються у спеціальних сховищах, музеях чи бібліотеках. Цим терміном називаються також відповідні установи, спеціально створені для збирання, зберігання та опрацювання матеріалів з історії літератури (Центральний державний архів-музей літератури І мистецтва м. Києва, відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, відділ […]...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- Зарайський кремль Зарайський кремль був закладений за наказом великого князя Василя Темного. Прямокутна в плані фортеця з цегли має два яруси бою і сім веж, з яких чотири 12-Тігран – глухі, три чотирикутні – проїжджі. У північно-східній Кутовий башті зберігалися зброя, порох і боєприпаси. У 1681 році за наказом царя Федора Олексійовича в місті був побудований кам’яний […]...
- БІБЛІЯ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ Біблія (від гр. bіbІіа, букв. книга) – зібрання стародавніх текстів, що є священними для юдеїв і християн. Складається з двох великих частин: Старого Завіту (визнається юдеями і християнами) та Нового Завіту (визнається лише християнами). Старий Завіт створювався протягом ХІІ-ІІ ст. до н. е. давньоєврейською й арамейською мовами і складається з трьох великих […]...
- Що це означає термін “гуманізм”? У певний момент часу, історії людства, діячів культури стали називати “гуманісти”. І це питання до сих пір періодично цікавить багатьох людей. Саме тому ми пропонуємо розібратися, чому діячів нової культури називають гуманістами. Для початку дуже важливо розібратися в самому походження назви “Гуманісти”. Цілком очевидно, що це похідна від слова “Гуманізм”. Чи знаєте ви, що означає […]...
- З вокзалу в станцію метро – Платон Воронько * * * З вокзалу в станцію метро Я ескалатором спускаюсь І їду глянуть на Дніпро, Коли у Київ повертаюсь. Підземний шлях! Яке добро! Й забути можна, де ти є – В Москві? У Лондоні? В Парижі? Але у Києві своє Дихання у підземній тиші, Воно свої нитки снує. Снує з легенького проміння Від мідних […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- БАРАНОВИЧ ЛАЗАР БАРАНОВИЧ ЛАЗАР (світське ім’я – Лука; 1593, за іншими даними 1620 – 11.09.1693, похований у Борисоглібському соборі в Чернігові) – політичний, церковний, культурний діяч, письменник, меценат. Навчався у Київській братській школі, згодом був посланий П. Могилою до латинсько-польських шкіл Вільно й Каліша. З 1642 р. чигав курс граматики в молодших класах Києво-Могилянської колегії, пізніше як […]...
- В борні “В борні” – підпільно видана збірка пісень УПА. Вийшла у середині 40-х (час і місце видання не зазначено), як відбиток машинописного тексту. На титульній сторінці – геральдика організації ОУН та прапор з тризубом. Містить вірші-пісні “Гімн українських націоналістів” (“Ми зродились із крові народу”), “Марш українських націоналістів” (“Родились ми великої години”), “Юнацький марш” (“Чуєш, сурми грають”), […]...
- Скорочено – І СВІТЛА АЛЕЯ… ЗИМОВИЙ МОТИВ З ВІЗИТОМ ПІЧНИКА ЗА ЗОЛОТИМИ ВІКНАМИ ЗІРОК – ІРИНА ЖИЛЕНКО – 11 КЛАС В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя! В земному Києві – безмірність самоти. Куди […]...
- Хронограф Хронограф (грецьк. chrоnos – час і grаpho – пишу) – жанр історичного повістування в давній літературі, зведений огляд історії. Раніші X. викладали історію країн Сходу, держави Олександра Македонського, Риму, Візантії, Київської Русі. У писемності Київської Русі прижилися три перекладні візантійські X.: хроніки Іоанна Малали (VI ст.), Георгія Синкелна (VIII-IX ст.), Георгія Амартола (IX ст.). Вони […]...
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру 1667 р. переїхала в Красилівку поблизу Ніжина. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії та єзуїтських школах Любліна, Львова, Познані, Вільно. Для […]...