Леся Українка. Життя поетеси, її мужність і сила духу. Потужне ліричне начало, романтичність, волелюбність, оптимізм, мрія і дійсність як провідні мотиви її поезії. “Давня весна”, “Хотіла б я піснею стати…”

Тема. Леся Українка. Життя поетеси, її мужність і сила духу. Потужне ліричне начало, романтичність, волелюбність, оптимізм, мрія і дійсність як провідні мотиви її поезії. “Давня весна”, “Хотіла б я піснею стати…”

Мета: розширити знання учнів по поетесу, допомогти усвідомити красу та силу її поезій; розвивати образне й критичне мислення, навички виразного читання ліричних творів, уміння виділяти основні мотиви у віршах, коментувати та висловлювати свої думки та враження; виховувати повагу до сімейних цінностей, силу духу, цілеспрямованість, прагнення до освіти та самоосвіти.

Теорія літератури: лірика, її різновиди, художні образи, художні засоби.

Обладнання: портрети Лесі Українки різних років, видання творів, ілюстрації до біографії та до творів, фрагменти кінофільмів про письменницю та за її творами.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу (з елементами нетрадиційності).

Хід уроку

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ 0 Бесіда.

– Пригадайте, кого з жінок-письменниць світової (серед них і української) літератури ви знаєте?

– Чому, на ваш погляд, ми не можемо назвати багато імен письменниць ХІХ-ХХ століть?

Що відомо вам із вивченого в попередніх класах про Лесю Українку, її родину? Які її твори ви пам’ятаєте?

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ü Вступне слово вчителя.

Життєве кредо цієї талановитої мужньої жінки сформульоване в її поетичних рядках:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

Леся Українка… Легенда не лише української, але й світової літератури. Про неї, її не менш легендарну родину та її поезію й буде наш урок.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Міні-лекція вчителя.

Колись давньогрецький мудрець Зенон проводив свої заняття біля портика (галереї з колонами) Стоя в Афінах. Він говорив, що людина повинна надавати перевагу розумові, а не почуттям, має мужньо й стійко переносити життєві труднощі, негаразди. Так виник філософський напрям – стоїцизм, а його прибічників почали називати стоїками. Тепер про людину, яка виявляє стійкість і мужність, говорять, що вона має стоїчні риси характеру.

Саме такий характер і мала видатна українська поетеса Леся Українка. Справжнє ім’я її Лариса Петрівна Косач. “Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності”,- писав І. Франко.

Леся Українка народилася на чарівній Волині у дворянській сім’ї. Родина Косачів-Драгоманових була незвичайною, адже дала Україні й світові кількох письменників, учених, громадських діячів. Мати Лесі – відома письменниця, сподвижниця української культури Олена Пчілка. Літераторами, науковцями, громадськими діячами були її дядько (брат по матері) Михайло Драгоманов, тітки по батькові, брат Михайло Обачний, його дружина, сестри. Але найзнаменитішою стала сама Леся Українка.

У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а в дев’ять написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить і те, що всього в 19 років Леся Українка написала підручник “Стародавня історія східних народів” для своїх сестер. Крім того, вона знала до десятка мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську, італійську та ін. Прекрасно грала на фортепіано.

Була відчайдушним дівчиськом, верховодила навіть у хлоп’ячому гурті. Та ось трапилося нещастя – узимку, під час Водохреща, у неї промокли ноги, вона застудилася й отримала важку недугу на все життя. Через це не могла відвідувати школи, але наполегливо вчилася сама та за допомогою батьків.

ü “Лесина світлиця” (за підготовленими учнівськими повідомленнями).

1. У родинному колі Лесі Українки.

Із шістьох дітей, що були в Косачів (два сини й чотири дочки), найбільше в батька вдалася Леся: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою волі. Вони обоє були поблажливі в ставленні до інших, але не до себе. Матір Леся “сприймала… по-своєму, як розумну, але надто вже прискіпливу, часом сувору і категоричну жінку”. (Із серії книжок “Життя видатних дітей” О. Ільченко)

У домі завжди було багато гостей, із дітьми, зазвичай, улаштовували літературні ігри, конкурси. Задається певна тема, і всі присутні пишуть твір – вірш чи прозу; підписують псевдонімом. Потім Ольга Петрівна вголос читає, а присутні ставлять плюси, щоб згодом обрати переможця. І це не завжди була Леся. Мати склала для своєї доньки програму освіти й пунктуально її реалізовувала.

Олена Пчілка, незважаючи на своє дворянське походження, вважала, що її діти повинні добре знати життя простого народу, його звичаї, традиції, любити свій рідний край. Тому вона возила їх у мальовничі місця України, привчала дочок до вишивання, спонукала до вивчення фольклору – разом вони записували слова й ноти народних пісень, замальовували узори вишивок. Ще зовсім малою, боячись хижих звірів, Леся бігала місячної ночі в сусідній ліс, бажаючи побачити там оту мавку, про яку розповідала їй колись у ранньому дитинстві мати й ніжний образ якої вона відтворила пізніше в “Лісовій пісні”.

Через важку хворобу Лесі Українці доводилось їздити на лікування до Болгарії, Єгипту, Криму, Грузії та в інші місця. На це йшло багато коштів. І все ж письменниця, незважаючи на скруту, знаходила можливість допомагати іншим – із ризиком для масного здоров’я мчала за тисячі кілометрів до хворого друга, давала гроші на видання книжок, дбала про збереження культурних пам’яток, зокрема кобзарських пісень і дум (разом із чоловіком Климентом Квіткою запрошувала за свій кошт кобзарів у Крим, де мешкала, записувала їхній спів на фонограф – “прадідуся” нашого магнітофону).

Характер Лесі Українки яскраво розкривається в її поезіях і драматичних поемах. До речі, свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова, яким вона захоплювалася й пишалася. Він підписував свої літературні твори як “Українець”. Псевдонім “Українка” з’явився 1884 року, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде “Лариса” вона замінила на тендітне та ніжне “Леся”.

Цікаво!

У родині поетесу називали по-різному: і Лариса, і Леся, і Зея, і Мишолосія. Зея – це сорт кукурудзи, саме так дівчинку називала мати, порівнюючи її зі стебелиною кукурудзи, тонкою й тендітною. Ім’я Мишолосія складалося з імен Мишко і Леся, брата й сестри – нерозлучних друзів.

2. Родове дерево (огляд).

Літературна династія розпочинається від діда (по матері) Петра та його брата Якова.

Тітки по батькові – письменниця Олена Косач (Є. Ластівка, Є. Зовиця) та Олександра Косач – революційні народниці;

Дядько по матері Михайло Драгоманов (Українець) – громадський діяч, письменник;

Мати Олена Пчілка – письменниця, громадська, культурна діячка;

Михайло Косач (Обачний) – професор Харківського університету, письменник;

Дружина брата Людмила Судовщикова (Грицько Григоренко) – письменниця;

Ольга Косач (Олеся Зірка);

Племінник Лесі, син брата Миколи Юрій Косач – письменник;

Двоюрідний брат Димитр Шишманов – письменник;

Микола Лисенко – композитор, музикант – родич;

Михайло Старицький, драматург – родич;

І. Франко, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, А. Кримський, В. Самійленко, В. Стефаник та ін. – письменники-друзі.

На сьогодні всі живі нащадки Лесі Українки – за межами України. Це Роберто Гааб (внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської), що живе у Швейцарії, та Ольга Лютон-Петрова зі США (внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової).

ü Дискусійний клуб.

– Як ви думаєте, чи впливає родовід на долю людини? У якій мірі?

– Наскільки важливими для дитини є сімейне виховання, стосунки між членами родини?

ü Слово вчителя.

Твори Лесі Українки перекладені багатьма мовами світу й викликають захоплення читачів у всіх куточках нашої землі.

Поетеса цілком і повністю усвідомлювала високу місію митця – давати надію зневіреним, підтримувати в них силу духу, кликати до гідного життя (згадайте її життєве кредо).

Леся Українка допомагала своєму народові, рідним та близьким не лише полум’яним словом, а й справами: у 18 років організувала гурток молоді “Плеяда”, який займався перекладом кращих творів світової літератури українською мовою; у 19 років написала для молодших сестер книжку “Стародавня історія східних народів”, котру 1918 року було видано як підручник для національної школи; матеріально підтримувала революційно-демократичну молодь; записувала від кобзарів народні пісні та думи; брала участь у відкритті в Полтаві пам’ятника Івану Котляревському; допомагала батькам у вихованні молодших сестер і братів.

Лесю Українку як поетесу й людину суспільно активну, хвилювали різні теми – де і природа, і стан людської душі в різних життєвих ситуаціях, і суспільні проблеми. Вона, хоч і любила “космічні” теми, не літала високо в захмарних мріях, а спиралася на те земне, що було їй близьким і дорогим або спричиняло душевний біль.

Із цього приводу переказували таку легенду.

Одного разу після літературного диспуту якийсь пан-віршомаз почав доводити, що лише та поезія вічна, яка “витає над нами і не забруднює свої одежі в болоті життя”.

Леся спалахнула, а потім скептичним поглядом зміряла новоспеченого захисника “мистецтва для мистецтва” з ніг до голови й тихо сказала:

– А ви, пане, замовте ходулі та й витайте собі на здоров’ячко над “болотом”. Може, і не замочите своє вбраннячко.

ü Виразне читання поезії Лесі Українки “Давня весна”.

ü Словникова робота, обмін враженнями про прочитане.

ü Евристична бесіда.

– Із чим у вас асоціюється прихід весни?

– Які зміни відбуваються в природі навесні?

– Як лірична героїня твору ставиться до приходу весни?

– Посилаючись на текст твору, опишіть красуню-весну. Чи можна за допомогою цього опису визначити ставлення поетеси до весни?

– Дослідіть, яким чином самотність і недуга ліричної героїні поезії “Давня весна” контрастує з яскравістю й шумом весняної пори.

– Чому лірична героїня докоряє весні?

– У зв’язку із чим у ліричної героїні змінився настрій, за що вона вдячна весні?

– Чому поетеса згадує про давню весну?

– За допомогою яких художніх засобів Леся Українка відтворила весну як живу істоту?

– Назвіть звуки та кольори (слухові та зорові образи), якими сповнена поезія “Давня весна”.

– Визначте автобіографічні мотиви вірша.

– Яким пафосом пройнятий цей твір?

ü Коментар учителя.

Весна – найжаданіша пора в житті людини, її завжди зустрічають радісно й урочисто. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім хочеться поспілкуватися з живою природою – власними очима побачити, як прокльовується з-під землі травичка, як прилітають птахи, почути їхній дружний спів.

Ту весну Лесі Українці довелося зустрічати в ліжку. Від постійного болю, нерухомості будь-хто може впасти у відчай. Треба мати велику силу волі, щоб це витримувати. Сумно було ліричній героїні поезії, як і письменниці (бо ж зрозуміло, що вірш виразно автобіографічний!), і все ж… Ось зазирнули у вікно квітуючі гілочки яблуні, війнув свіжий вітерець і приніс пахощі, заспівали пташки… Героїня знайшла в собі снагу, точку опори: душевні сили сприяли появі сил фізичних.

Про це – один із найяскравіших автобіографічних творів Лесі Українки – вірш “Давня весна”. Він входить до циклу “Мелодії”, який складається з 12 поезій. Вони писалися протягом 1893 і першої чверті 1894 р., коли поетеса жила в Києві. 1899 року вірші були надруковані в збірнику “Душа і мрії”. У віршах циклу “Мелодії” багато суму, туги, бо сумним було життя поетеси, важким було життя народу, за який так щиро вона вболівала. Проте мрії про краще, потяг до життя, бадьорий настрій, як і завжди, перемагають.

Вірш “Давня весна” умовно складається з двох частин. У першій частині авторка під впливом пробудження природи змальовує привабливий образ весни. За допомогою яскравих, емоційно забарвлених епітетів цей образ набуває рис живої істоти: вона “щедра, мила”. “За нею вслід прилетіли співучі пташки!” Для більшої виразності поетеса використовує метафори: весна “промінням грала, сипала квітки”, “летіла хутко, мов стокрила”; з її приходом “все ожило, усе загомоніло”, “співало все, сміялося, бриніло”, а дівчина “…лежала хвора і сумна”.

У другій частині вірша Леся відтворює гармонію людини і природи. “Радісна весна” не забула дівчини, принесла їй свої, хай скромні, дарунки.

Використання слів із пестливими суфіксами відбиває стан душі дівчини. Цьому ж сприяють образи зорові (гілки від яблуні заглянули у вікно, “посипались білесенькі квітки”, замиготіло листячко зелене) і слухові (“прилинув вітер…”, “пташині пісні”). Переможні вияви життя розігнали сум і тугу.

Які ж головні думки вірша? Мабуть, щоб бути щасливим, треба навчитися цінувати найменші радощі життя. А ще – краса природи сприяє лікуванню людини від недуги та самотності.

ü Виразне читання поезії Лесі Українки “Хотіла б я піснею стати…”.

ü Словникова робота, обмін враженнями про прочитане.

ü Коментар учителя.

Деякі дослідники першим коханням майбутньої великої поетеси називають Максима Славінського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму – 18. Вони разом перекладали Гейне. Друга їхня романтична зустріч відбулася 1892 року. У майбутньому Славінський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він загине у в’язниці. Леся Українка присвятила Славінському такі шедеври любовної лірики, як “Горить моє серце”, “Стояла я і слухала весну”, “Сон літньої ночі”, “Хотіла б я піснею стати…”.

Поетична перлина Лесі Українки “Хотіла б я піснею стати…” ввійшла до циклу “Мелодії” збірки “Душа і мрії”.

ü Евристична бесіда.

– Чому поетеса, на вашу думку, прагнула стати піснею?

– Про яку “хвилину ясну” говорить у вірші Леся Українка?

– Яке значення мала пісня в житті письменниці?

– Чим пояснити прагнення Лесі Українки возвеличити волю (особисто ж вона була завжди вільною)?

– Який епітет повторюється в поезії? Про що він свідчить?

– Як цей твір поетеси пов’язаний з її життям?

– Опишіть море, використовуючи текст поезії.

– Яким настроєм пройнятий твір Лесі Українки? Чим це пояснити?

– Чи можна, на вашу думку, вважати шум моря його піснею? Пофантазуйте, про що воно співає.

– Яке враження на вас справила ця поезія Лесі Українки?

ü Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Визначте провідні мотиви поезії. Порівняйте свої відповіді з матеріалами підручника, доповніть їх.

Цікаво!

Існує гіпотеза, що вірш Лесі Українки “Хотіла б я піснею стати…” може бути вільною трансформацією вірша Г. Гейне “Ich wollt’ meine Schmerzen ergossen” (Книга пісень, № 61). Знавці німецької мови можуть провести своє дослідження.

III. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

ü Виконання завдання.

Прочитайте усмішки-бувальщини й скажіть, що нового додається до образу Лесі Українки.

Леся Українка уміла осаджувати декого однією-двома фразами. Якось багата колись поміщиця-графиня спитала її:

– Чому це ви, Ларисо Петрівно, вживаєте майже завжди мужицьку мову?

– А ось ви, графиня, всміхнувшись, відповіла Леся Українка,- не боїтесь вживати мужицький хліб, і цей хліб не отруює вас?

Іншого разу якийсь панок, дуже маленького зросту (значно нижчий навіть за Лесю Українку) сказав їй:

– Ви, значить, малороска?

– Так, пане, мені теж іноді здається, що я менша за вас зростом. Але, очевидно, ми обоє помиляємось,- пожартувала Лариса Петрівна.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Уміти розповідати про Лесю Українку, її родину; читати та аналізувати вірші; вірш “Хотіла б я піснею стати…” вивчити напам’ять.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

ü Інтерактивна вправа “Займи позицію”.

– Чи можна назвати життя Лесі Українки подвигом?



(2 votes, average: 2.50 out of 5)