Лемурія
Лемурія… Це ще одна загадка. Є чимало людей, переконаних у тому, що окрім Атлантиди з поверхні нашої планети зникла і ця земля (також в результаті природної катастрофи), приблизний опис якої можна знайти в книзі дослідниці східних традицій О. Блаватської “Таємна доктрина”. Автор спиралася на вже наявні відомості, зібрані вченими. Блаватська привела уривок з книги французького вченого Л. Жаколио “Історія Дев: народи і зниклі континенти”. Цей учений довгий час займався вивченням культури Індії та Полінезії. Він дізнався цікаве переказ про колись існував материку.
“Одна з найдавніших легенд Індії, сохраняемая в храмах в усному та письмовому переказах, розповідає, що кілька сот років тому в Тихому океані існував величезний материк, який був зруйнований геологічними переворотами і залишки якого слід шукати на Мадагаскарі, Цейлоні, Суматрі, Яві, Борнео і на найголовніших островах Полінезії”.
Вчений ретельно вивчив вірування, мови і міфи народів Полінезії. На це пішло багато років. Нарешті він прийшов до висновку, що Сандвічеві острови, Нова Зеландія і острів Пасхи – це три вцілілі “вершини” колись існував материка. Залишками цього материка є і острова Віті, Самоа, Тонга, Футуна, Увеа, Маркізькі, Таїті, Пумуту, Гамбіери. Але всі вони знаходяться один від одного на великій відстані! На легких човнах, які є у тубільців, що населяють ці острови, поплисти далеко неможливо, тим більше без компаса і великого запасу провізії – адже подорож, скажімо, від Сандвічевих островів до острова Пасхи в пирозі зайняло б кілька місяців! Навряд чи жителі цих островів могли спілкуватися між собою.
Однак дослідник зіткнувся з дивовижним фактом:
“… Тубільці Сандвічевих островів, Віті і Нової Зеландії та центральної групи, Самоа, Таїті і ін, ніколи не знали один одного, ніколи не чули один про одного до приїзду європейців. І проте кожне з цих племен стверджувало, що їх острів колись становив частину суші величезного протягу, що простягалася на захід з боку Азії. І коли вони були поставлені обличчям до обличчя, то виявилося, що вони говорили на одній мові, мали ті ж звичаї, ті ж вдачі і ті ж релігійні вірування. І на питання: де колиска вашої раси? – У відповідь всі вони лише простягали руку по напрямку на захід сонця”.
Сандвічеві острови – це стара назва Гавайських островів, яке дав їм англійський мореплавець Дж. Кук. Віті – стародавнє ім’я архіпелагу Фіджі. Один з його островів і зараз називається Віті-Леву. Архіпелаг Фіджі знаходиться в Тихому океані на схід від Австралії і на північ від Нової Зеландії. Нова Зеландія – це теж група островів. Самоа – загальне найменування групи невеликих островів у Тихому океані. Їх нерідко об’єднують з іншими тихоокеанськими островами – і тоді вже використовують топонім Полінезія.
Блаватська стверджує, що був “величезний Материк, що царював і підносився колись над Індійським, Атлантичним і Тихим океанами”. Опис Лемурії у неї досить приблизне, однак загальні контури материка воно дозволяє уявити. Є й вказівки на те, які з сучасних територій були частинами цього материка:
“Лемурія, як назвали ми Материк Третьої Раси, була тоді гігантською країною. Вона покривала всю область від підніжжя Гімалаїв, відділяли її від внутрішнього моря, яке котило свої хвилі через те, що ми знаємо як нинішній Тибет, Монголію і велику пустелю Шамо (Гобі); від Чіттагонга в західному напрямку до Хардваре і в східному – до Ассам”.
Чіттагонг – це місто в Бангладеш, що розкинувся неподалік від Бенгальської затоки. Хардвар, або Харідвар, – невелике місто на півночі Індії, розташований вниз за течією річки Ганг від міста Рішікеш. Ассам – один зі штатів Індії, на північному сході країни. На цій території, коли вона була частиною Лемурії, знаходилася велика внутрішнє море: його межі можна приблизно уявити, враховуючи розташування гірських хребтів.
Територія Лемурії складалася не лише з уже згаданих областей. Від внутрішнього моря на південь теж тяглися величезні землі. Південна Індія, Цейлон і Суматра, а також Мадагаскар і Тасманія були частинами цього материка. На півночі Лемурия трохи не доходила до полярного кола. Австралія була внутрішньою областю Лемурії. Материк простягався досить далеко в Тихий океан, набагато далі острова Рапа-Нуї (Теапа, або острова Пасхи). Острів Пасхи знаходиться в східній частині Тихого океану. Острів Цейлон (нині це територія держави Шрі-Ланка) – в Індійському океані, недалеко від південного узбережжя Індії. Острів Суматра потрібно шукати в Малайському архіпелазі, в Індонезії. На схід Африки в Індійському океані лежить острів Мадагаскар, а у південно-східних берегів Австралії розташований острів Тасманія.
Отже, територія Лемурії охоплювала дуже великий простір. До речі, частиною Лемурії був не тільки острів Пасхи, але і територія сучасного Перу. Учені прийшли до такого висновку, коли знайшли тут руїни споруд, які були зведені нібито лемурійцамі. На острові Пасхи також збереглися своєрідні статуї, можливо, виготовлені лемурійцамі, і розвалини величезних споруд, дуже схожих на перуанські. Блаватська у своїй книзі зазначає, що останні покоління стародавніх лемурійцев будували споруди з каменю і лави. Їх міста чимось були схожі на скелі. Таке місто, збудований з лави, колись стояв на острові Пасхи, але потім він був зруйнований численними виверженнями вулканів. Руїни цих древніх споруд дуже схожі на будови в стародавньому місті Тиауанако і на храм Пачакамак в Перу. Такі споруди вчені називають циклопічними – через їх великих розмірів.
Блаватська пише, що острів Пасхи був затоплений разом із значною частиною Лемурії, а потім знову піднявся над океаном. На острові Пасхи збереглися споруди, що відносяться до раннього етапу розвитку лемурійськой цивілізації. Письменниця вважала, що острів Пасхи один час перебував у руках атлантів, які врятувалися після загибелі рідного материка. Однак згодом вони загинули в результаті виверження вулкана.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)