ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ
ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч.
Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, богослов’я, грецьку та єврейську мови. У 1747 р. запрошений до Петербурга для перегляду слов’янського тексту Біблії та видання її (вийшла 1751 р.). 1753 р. призначено ректором Московської академії. Помер у сані архімандрита Донського монастиря. Автор промов, філософських творів, грецької граматики. Його писана церковнослов’янською мовою трагікомедія “Про нагороду сподіяного в цім світі і в майбутньому вічному житті” (1739 – 1747) є типовим зразком барокової “шкільної” драматургії.
Літ.: Маслов С. І. Етюди з історії стародруків // 36. іст.-філол. від. ВУАН. 1927. № 51; Возняк М. С. Історія української літератури: У 2 кн. Л., 1994. Кн. 2.
О. Хоменко
Related posts:
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст. По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки), синаксиму (1737- 1738), риторику. З грудня 1740 р. – академічний екзаменатор, з 29 січня 1741 р. – ігумен, а згодом […]...
- ЛІНИЦЬКИЙ ВАРЛААМ ЛІНИЦЬКИЙ ВАРЛААМ (р. нар. невід. – 1742) – освітній діяч. Священик при посольстві в Константинополі, пізніше – єпископ. У1712- 1714 рр. здійснив паломництво до Єрусалима, після чого написав твір про християнські святині Близького Сходу “Перегринація”. Загалом дотримуючись схеми жанру ходінь до Святих місць, він іноді відхилявся від неї, вносячи до щоденника подорожі розповіді про все, […]...
- Варлаам і Йоасаф. Фрагменти. Переспів А. Ткаченка – ВІЗАНТІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА III. Варлаамові притчі 1. Птахолов і Соловейко 10. …Із ким порівняти цих людей? Який навести тобі приклад на доказ їх їхнього неуцтва? Ось що: я наведу підтвердження словами одного премудрого чоловіка: він казав мені, що ідолопоклонці подібні до птахолова, що спіймав одну маленьку пташку, меншу від горобчика. Це був соловейко. Схопивши ножа, птахолов приготувався зарізати […]...
- КОНИСЬКИЙ ГРИГОРІЙ КОНИСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (чернече ім’я Георгій; 20.11.1717, м. Ніжин – 13.02.1795, м. Могильов, Білорусь) – письменник, педагог, церковний і громадсько-культурний діяч. В 11 років Григорій став студентом Києво-Могилянської академії й завершив повний курс навчання 1743 р. Учителями Григорія Кониського були Сильвестр Кулябка, Симон Тодорський та ін. За особливі успіхи в навчанні Григорія залишають в Академії. 1744 […]...
- ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру 1667 р. переїхала в Красилівку поблизу Ніжина. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії та єзуїтських школах Любліна, Львова, Познані, Вільно. Для […]...
- КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу “Тератургима, або Чуда”, яка має прозову та віршовану частини. В ній оповідається про чудеса та надзвичайні події, […]...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку […]...
- Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також рукописні (іноді друковані) книги, відомі як “Ізборник Святослава” (1073, 1076), перекладений києво-руською мовою “Златоуст” (ХІ-ХП ст.), книга афоризмів “Пчела” (XIII […]...
- Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
- ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (псєвд. – Плака, Альбов, Василій Київський; 1701, Київ – 07.10.1747, Київ) – мандрівник, вчений – орієнталіст, письменник. Син дрібного крамаря. У 1715 – 1723 рр. навчався в Київській академії. Влітку 1723 р. вирушив до Львова, наступного року помандрував до Італії. Пройшов пішки через Словаччину, Угорщину, Австрію, побував у багатьох містах Італії, описав їх […]...
- Культура епохи Д. Апостола Апостол багато зробив для відновлення свого Alma Mater Києво-Могилянської Академії, зазнала гоніння в кінці правління Петра I. У роки його гетьманства число студентів зросла майже до 400 (зі 161 в 1709 р). Ректор Академії отримав від Синоду звання архімандрита. За часів Апостола в Академії була поставлена українська п’єса “Милість Божа, Україно від образ польських за […]...
- СИНЕКДОХА Синекдохою (грец. συνεκδοχή, від σύν – разом і εκδοχή – переймання) називається різновид метонімії, в якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему частку. Наприклад: “З баталії в ліс не ховався. // В татарина коней в полях віднімав” (Л. Боровиковський), де слово “татарин” вжито в значенні “татари”. Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Якщо […]...
- УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО. РОЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ, ОСТРОЗЬКОЇ ТА КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. І. ВИШЕНСЬКИЙ – МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ, ПОЛЕМІСТ 1. За сприяння братств… А Поширювалося декоративно-ужиткове мистецтво. Б Інтенсивно розвивалася архітектура. В Засновувалися і функціонували школи. Г Будувалися бібліотеки і лікарні. 2. Хто із зазначених осіб був викладачем Острозької академії? А Мелетій Смотрицький. Б Герасим Смотрицький. В Іов Борецький. Г Касіян Сакович. 3. В Острозькій друкарні було видано… А Псалтир. Б Біблію. В Апостол. […]...
- Мова Мова – самобутня система звукових знаків, основа духотворчого життя етносу, нації, людства. Виконує важливі комунікативні, соціативні, пізнавальні, оцінні, волютативні, емотивні, естетичні функції, не зводячись до жодної з них зокрема, оскільки зосереджує в собі універсальні ознаки. М. у процесі мовленнєвого самоздійснення постає у вигляді текстів, характеризується як відносною їх стійкістю (аспект синхронії), так і гнучкістю, змінністю, […]...
- Київські глаголичні листки “Київські глаголичні листки” – одна з найдавніших києво-руських писемних пам’яток, що датується X ст., написана глаголицею – первісним слов’янським алфавітом, створеним у IX ст. Пам’ятка складається із семи пергаментних аркушів. Включає апостольські читання, молитву до Св. Марії, зібрання західнохристиянських мес – місал (книга текстів для проведення меси), а також пісень, благословень, молитов на всі дні […]...
- БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР – (рр. нар. і см. невід.) – поет другої половини XVII ст. Міг навчатися в Києво-Могилянській колегії, викладав у Новгород-Сіверській школі, з 1700 р. – у Чернігівському колегіумі. Належав до літературного осередку, що групувався навколо Лазаря Барановича. Інших відомостей про життя й літературну діяльність О. Бучинського-Яскольда немає. Відомо, що 1678 р. видав польською […]...
- ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ – Література українського романтизму – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Петро Петрович Гулак-Артемовський народився в м. Городищі (нині Черкаська область) у сім’ї священика. Навчався в Києво-Могилянській академії, викладав у приватному пансіоні в Бердичеві, працював домашнім учителем у сім’ях польських поміщиків, з 1817 р. пов’язав свою долю з Харківським університетом. Захистив магістерську дисертацію, викладав польську словесність, історію, географію, статистику, працював деканом словесного факультету, потім його ректором. […]...
- ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ (р. нар. невід. – 12.01. 1688) – письменник, культурно-освітній і церковний діяч. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Працював її викладачем, у 1659- 1664 рр. – ректором. З 1669 р. й до кінця життя був архімандритом Єлецького монастиря в Чернігові. Автор збірки проповідей “Ключь разумннія” (три віщання: IC, 1659; Л., 1663, 1665), збірок оповідань […]...
- Геній Ломоносова – вченого, філолога, поета За походженням Ломоносов був державним селянином. Народився він в Архангельській області, в селі Денисівка. З юності займався рибним промислом, проте завжди прагнув до вчення, швидко навчився читати. У 19 років (1730) він іде з дому продовжувати освіту в Москві. Там Ломоносов надходить у Слов’яно – греко-латинської академії, для це збрехавши, що він – син дворянина, […]...
- Трактат Трактат (лат. tractatus, від tractare – розглядати, досліджувати) – науково-теоретична праця, в якій аналізується складна проблема, всебічно аргументується нова концепція автора, особливо в епоху класицизму і Просвітництва. За строгою послідовністю викладу думок, способом їх аргументації Т. є антиподом есе. Класичними зразками Т., які стосуються проблем мистецтва, в тому числі літератури, можуть бути “Аналіз краси” англійського […]...
- ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – Драматургія – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Григорій Савович Сковорода народився в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім’ї малоземельного козака, помер у с. Пан-Іванівці, що на Харківщині. Навчався в Києво-Могилянській академії. На двадцятому році життя Григорія відрядили до Петербурга співати в придворній капелі. Обдарований багатьма талантами, юнак міг би високо піднятися кар’єрними щаблями, проте вирішив залишити Петербург і в 1750 р. […]...
- Список рекомендованої літератури – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / О. Кониський. – К. : Дніпро, 1991. – 702 с. 2. Зеров М. Тарас Шевченко. Біографічні студії (і далі за змістом) / М. Зеров // Твори : в 2 т. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 2. – 601 с. 3. Франко І. Тарас Шевченко / […]...
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та печерського ченця Полікарпа. Пам’ятка має кілька редакцій (Арсеніївська, Феодосіївська, дві Касіянівські), вперше опублікована 1661 у друкарні Києво-Печерської лаври. К.-П. п. […]...
- КОЗАЧИНСБКИЙ МАНУЇЛ (МИХАЙЛО) КОЗАЧИНСБКИЙ МАНУЇЛ (МИХАЙЛО) (1699, м. Ямпіль, тепер Вінницької обл. – 15.08.1755, м. Слуцьк, тепер Мінської обл., Білорусь) – представник раннього Просвітництва в Україні. Походив із сім’ї шляхтича. Закінчив Київську академію (1733). Разом з іншими магістрами-вихованцями Академії поїхав до Сербії на прохання сербського митрополита Вікентія Іовановича. Там одержав призначення в Карловську словено-латинську школу, працював у ній […]...
- Перемишлянин “Перемишлянин” – календар-альманах, який, починаючи з 1850 до кінця 60-х, майже щорічно видавав директор Перемишльської друкарні Я. Досновський за редакцією А. Добрянського, Б. Дідицького та ін.. Перший випуск “П.” містив кілька уривків з “Истории Малороссии” М. Маркевича, статті М. Костомарова та ряду польських і німецьких авторів. Вважаючи, що видання призначене “для высшой классы русинов”, видавець […]...
- ПОЛОЦЬКИЙ СИМЕОН ПОЛОЦЬКИЙ СИМЕОН (світське ім’я, по батькові та прізвище – Самійло Омелянович (за іншими даними Гаврилович) Петровський-Ситніанович; початок грудня 1629, Полоцьк – 14.09.1680, Москва) – письменник, проповідник, громадський і церковний діяч, педагог. У 40 – 50-х роках XVII ст. навчався в Києво-Могилянській колегії та польській єзуїтській колегії м. Вільно. Війна Речі Посполитої з Московською державою, що […]...
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
- Козацькі літописи – Історично-мемуарна проза – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Історично-мемуарна проза Козацькі літописи Козацькі літописи – умовна назва історичних творів другої половини XVII – початку XVIII століття, присвячених козацьким війнам. Від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються, зокрема виразною авторською позицією. ВІДОМІ три найвизначніші козацькі літописи – Самовидця (про події 1648-1702 років, вірогідний автор – Роман Ракушка-Романовський), Григорія Граб’янки (1710; про події від […]...
- Прокопович Феофан – Зі скарбниці критичної думки Зі скарбниці критичної думки “У 1705 р. в стінах Києво-Могилянської академії силами студентів було поставлено драму Ф. Прокоповича “Владимир”, якій судилося стати видатним явищем в історії давньої української драматургії. Тема твору – запровадження християнства на Русі, показ боротьби проти християнства представників язичництва. Разом з тим автор прагнув показати Володимира, велич якого насамперед вимірювалась тим, що […]...
- СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА СОКОЛОВСЬКИЙ МИКИТА (1769, с. Половецьке, тепер Богуславського р-ну Київської обл. – 04.11.1810, м. Київ) – письменник і культурно-освітній діяч кінця XVIII – початку XIX ст. Родом із священицької родини. У 1782 – 1792 рр. навчався в Київській академії, потім три роки в Московському університеті вивчав російську мову й набував учительську кваліфікацію. З 1797 р. викладав […]...
- ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ (світське ім’я Іван Якимович, 11.06.1762, с. Біло – церківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 12.05.1823, Київ) – учений, письменник, церковний і освітній діяч. Навчався в Київській академії. Потім разом з батьком, якого призначили настоятелем російської церкви в Токаї, перебрався до Угорщини. Там продовжив навчання в пиярській школі. Навчався в Презбурзькій гімназії, цісарсько-королівській […]...
- ВЕЛИЧКО САМІЙЛО (САМОЇЛ) ВЕЛИЧКО САМІЙЛО (САМОЇЛ) (1670, Полтавщина – після 1728, с. Жуки Полтавської обл.) – письменник – історіограф. Відомостей про життя та діяльність С. Величка дійшло до наших днів дуже мало. Народився в козацькій родині. Навчався, ймовірно, в Києво-Могилянській колегії, служив у військовій канцелярії, був писарем В. Кочубея. За власним свідченням, брав участь у військових походах. 1708 […]...
- Історично-мемуарна література – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Літописання було характерне для літератури періоду Київської Русі. Цей вид творчості розвивався й пізніше, зокрема в добу Хмельниччини – героїчний час у житті українського народу. Козацькі літописи – це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. Козацькі літописи належать до історично-мемуарної прози – творів, […]...
- КЛИМЕНТІЙ ЗІНОВІЇВ КЛИМЕНТІЙ ЗІНОВІЇВ (40-ві – 50-ті роки XVII ст. – після 1712, Чернігів) – поет, один із перших українських етнографів. Біографічних відомостей про Климентія Зіновієва майже немає. Очевидно, був вихідцем із незаможної родини. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Постригся в ченці. Життя пройшло у мандрах Україною, Білоруссю, Польщею, Росією, Литвою. Останні роки провів у одному з […]...
- Трагікомедія – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Трагікомедія – драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії. Це відрізняє її від і трагіфарс драми як жанру, що є проміжним між трагедією та комедією. В основі трагікомедії лежить трагікомічне світосприйняття драматурга. Очевидно, що трагічне або комічне як у житті, так і в мистецтві не можуть існувати “паралельно”, не стикаючись одне з […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного читання. Запровадилися у Візантії (Симеон Метафраст, IX ст.), а відтак у Болгарії (“Супрасльський збірник”, X ст.), згодом – у Київській […]...