КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК (65-8 рр. до н. е.) – “ЗОЛОТА ДОБА” ДАВНЬОРИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Горацій – один із найвідоміших поетів не лише римської, а й світової літератури. Отримавши блискучу освіту у двох тодішніх столицях – Римі й Афінах, він чудово знав еллінську та римську літератури й філософію. У житті та творчості йому допоміг Вергілій, увівши нікому не відомого молодого поета до вищих кіл Риму – гуртка Мецената (ім’‎я якого стало символом сприяння митцям) і кола друзів Октавіана. Горацій – поет інтелектуальний. Його твори так само художньо довершені, як і філософічні. Так, в елегійному вірші “До Манлія Торквата” він розмірковує про швидкоплинність людського життя, порівнюючи вічний кругообіг пір року зі змінами людського життя, яке дається лише раз. Це порівняння традиційне для світової міфології та літератури.

Горацій був новатором. Він започаткував традицію повчання поетичного мистецтва (послання “До Пізонів”) і підбиття поетами підсумку свого творчого життя (ода “До Мельпомени”, яку часто називають просто “Пам’‎ятником”).Особливо уславився останній твір. Слова Горація “Звів я пам’‎ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, вищий од пірамід царських, простоїть він…” викликали, без перебільшення, всесвітнє відлуння. Їх нагадують рядки і англійця Вільяма Шекспіра (“Державців монументи мармурові переживе могутній мій рядок…”), і росіянина Олександра Пушкіна (“Я памятник себе воздвиг нерукотворний…”), і українця Максима Рильського (“Я пам’‎ятник собі поставив нетривалий не з міді гордої, не з мармурових брил…”). Саме в творчості Горація ода, яка в еллінів була урочистим ліричним віршем для хору, хвалебною піснею, присвяченою видатній події чи особі, була відокремлена від музики, що розширює її жанрово-тематичні можливості: в оді “До Мельпомени” мотив творчого підсумку життя підноситься до рівня важливої та урочистої теми. Горацій обрав чіткий і вишуканий класичний стиль, спираючись на творчість давньогрецьких поетів – Архілоха, Алкея, Сапфо. Особливо двох останніх, які писали на мелодійному еолійському діалекті. Тож не дивно, що, підбиваючи підсумок свого творчого життя, Горацій особливо підкреслював, що зумів піднести римську поезію до рівня еллінської, яку до того вважали неперевершеною (“…вперше скласти зумів по-італійському еолійські пісні…”) і перед якою схилялися римляни. Звичайно, з огляду на художню довершеність еллінської літератури, це було величним творчим звершенням.

КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК (65 8 рр. до н. е.)   ЗОЛОТА ДОБА ДАВНЬОРИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Горацій і справді “смерті весь не скорився”. В Україні його твори вивчали у братських школах. Цікаво, що герой повісті М. Гоголя Тарас Бульба, перевіряючи, чого навчили в Києві його синів, згадує саме Горація, “що латинські вірші писав”. Пам’‎ять про римського поета пережила віки й житиме, поки й віку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК (65-8 рр. до н. е.) – “ЗОЛОТА ДОБА” ДАВНЬОРИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ