Квінт Горацій Флакк (65 – 8 рр. до н. е.) – ЛІТЕРАТУРНИЙ МОНУМЕНТ ГОРАЦІЯ – Античність
Квінт Горацій Флакк (65 – 8 рр. до н. е.)
Літературний багаж. У яких вивчених вами творах розкрито тему мистецтва і призначення митця?
Видатний класик римської літератури Квінт Горацій Флакк народився 65 р. до н. е. в сім’ї вільновідпущеного раба, власника скромного маєтку в римській колонії Венузії. Батько майбутнього поета цілком присвятив себе його вихованню. Прагнучи дати синові гідну освіту, він переїхав до Рима, де влаштувався на посаду збирача податків на аукціонах. Протягом усього життя Горацій згадував батька з гордістю, теплотою і вдячністю.
Горацій подолав усі сходинки тогочасної освіти: від початкового навчання в Римі до опанування філософії в Афінській академії, заснованій Платоном. Юнак цікавився історичним минулим, захоплювався ідеями республіки та національного відродження, яке, на його думку, мало стати порятунком від усіх негараздів сучасності. В Афінах Горацій став прихильником убивці Цезаря Брута, який прибув до Греції вербувати молодь для боротьби проти Марка Антонія і Октавіана. Звання військового трибуна (командира легіону) неабияк лестило синові колишнього раба, тож захоплений незвичністю своєї ролі Горацій приєднався до армії Брута. Утім, поразка при Філіппах 42 р. до н. е. вгамувала запал юнака, якому були чужі війни й політичні розбрати. Його ілюзії розвіялися, залишивши гірку згадку про небезпечну авантюру.
Горацій повернувся до Рима. Його родовий маєток було конфісковано на користь ветеранів Цезаря. Аби заробити на хліб, усебічно освіченому юнакові довелося переписувати папери в установі. Саме в той час він і розпочав літературну діяльність. А невдовзі його творчість привернула увагу поціновувачів поезії та придворних кіл. У 38 р. до н. е. за сприяння Вергілія Горацій познайомився з Меценатом. Поет пишався прихильністю сподвижника імператора, адже той не зважав на його низьке походження, цінуючи за шляхетність почуттів і думок. Горацій ніколи не зловживав дружбою з Меценатом і не користувався нею на шкоду іншим. Він навіть не звернувся до свого впливого заступника з проханням повернути батьківський маєток.
Позбувшись честолюбних намірів юності, Горацій намагався триматися осторонь від політичних подій, уникав офіційних посад, відмовився навіть стати секретарем Августа. Метушлива столиця не приваблювала поета, тому він охоче перебрався в маєток у Сабінських горах, подарований Меценатом. Тихе, неквапливе життя в селі символізувало для Горація свободу. І незважаючи на це, він був передусім придворним поетом. Меценат ввів його в коло наближених Августа. Вдячний імператору за мир в Італії, Горацій з повагою ставився до його реформ.
Щодо дружби митця з Меценатом, то вона тривала тридцять років. Покровитель поета помер у вересні 8 року до н. е., а 27 листопада того ж таки року пішов із життя й сам Горацій. Так справдилося поетове пророцтво про те, що він ненадовго переживе найліпшого друга.
Твори Горація щирі й відверті. Автор відкриває душу, розповідає про своє життя так природно й правдиво, що читач ніби стає його довіреною особою. Горація багато читали не лише в давнину, а й у Новий час. Тому до нас дійшли всі його твори: збірка віршів “Ямби”, або “Еподи”, дві книги сатир “Бесіди”, ювілейний гімн “Пісня століття”, дві книги послань та чотири книги ліричних віршів, відомих під назвою “Оди”.
Ф. Вронніков. Горацій читає свої сатири Меценату. 1863 р.
Літературознавча довідка
Ода – вірш, що висловлює високі почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. Оді притаманні урочистість і піднесеність.
Коментар філолога
Ода народилася в Давній Греції як вірш, присвячений уславленню могутніх сил природи, а згодом важливих історичних подій або видатних осіб, переможців спортивних змагань. Оди Горація звеличували імператора Августа, оспівуючи його політичні й культурні перетворення в країні. Горацієві належить вислів “Поезія – це картина”. І його власна творчість – найкращий доказ слушності такого порівняння. Горацій розширив тематику давньогрецького жанру. Серед його од є дружні послання, гімни богам, відгуки на політичні події, любовна лірика, лірика роздумів. Відмовившись від надмірної пишномовності, митець шукав красу в зваженості й точності кожного слова, містких епітетах, у пейзажах, що передають найтонші почуття й настрої ліричного героя, у вишуканому вірші.
В одах Горацій завжди звертається до певного адресата, спонукаючи його міркувати, допомагаючи знайти мудре рішення. Так, в оді “До Ліцинія Мурени” поет проголошує правило “золотої середини”, народжене розсудливістю, життєвим досвідом, прагненням до моральної врівноваженості й уникнення крайнощів. Полководця Мурену такі поради не переконали – його стратили за участь у змові проти Августа. Для самого ж Горація “золота середина” була основним життєвим принципом.
Третю книгу од Горація завершує знаменита ода “До Мельпомени1”. У цьому творі на повну силу лунає думка про те, що поезія, яка, за Горацієм, є вершинним виявом творчого людського духу, здатна жити у віках. Вона піднімається і над людиною, яка її творить, і над найвеличнішими пам’ятниками, створеними з міді й каменю. Цією одою митець започаткував новий поетичний жанр – “пам’ятник”. У ньому автори (найчастіше взявши за основу композицію оди Горація та її перший рядок) розповідають про свій внесок у поезію, про безсмертя імені поета. Думку Горація “Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, вищий од пірамід царських, простоїть він…” підхоплюють В. Шекспір (“Державців монументи мармурові переживе могутній мій рядок…”), М. Ломоносов (“Я знак безсмертя собі воздвигнув…”), О. Пушкін (“Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…”), М. Рильський (“Я пам’ятник собі поставив нетривалий…” та інші).
Український мотив
Поезію Горація завжди високо цінували в Україні. Його твори вивчали у братських школах, Києво-Могилянській академії. Великим шанувальником Горація був Г. Сковорода. У його збірці “Сад божественних пісень” звучить думка античного поета про те, що щастя полягає не в багатстві й шані, а в радості буття і щиросердності.
Українською Горація переспівували та перекладали П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, І. Франко, М. Зеров, Борис Тен, А. Содомора.
Корифей української поезії М. Рильський у вірші “Пам’ятник” вступає у творчу полеміку з Горацієм, створюючи своєрідну антитезу уславленим рядкам оди “До Мельпомени”.
Перевірте себе
1. Які події в житті Горація стали визначальними?
2. Яку роль у житті й творчості Горація відіграла дружба з Меценатом?
3. За якої доби творив Горацій? Яку цінність мали його поезії для сучасників?
4. В оді “До Помпея Гросфа” звучить найвідоміший афоризм Горація “Carpe diem” (“Дневі радий будь”, буквально – “Лови день”). Чи можна вважати цей вислів життєвим принципом поета? Поясніть свою думку прикладами з біографії поета.
5. Як ви розумієте правило “золотої середини”, проголошене Горацієм? Чи дотримувався сам поет цього життєвого принципу? Поясніть свою думку.
6. Що спільного в долях Горація і Вергілія як поетів “золотої доби” давньоримської поезії?
1Мельпомена – одна з дев’яти античних муз. Спочатку була музою пісні взагалі, згодом – дифірамбів, з яких виникла трагедія. Відтоді Мельпомену почали вважати музою трагедії. Горацій звертається до музи в її первісному значенні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)