Культурна антропологія

Культурна антропологія – один з найважливіших напрямків культурологічних досліджень, частина системи знань про людину (антропології); в неї включені теологічна, або релігійна антропологія, психологічна антропологія, природничо (біологічна) антропологія, когнітивна антропологія (вивчає проблеми пізнання людиною світу), і, зрозуміло, культурна антропологія, спрямована на вивчення культури як форми життя і діяльності людини, середовища проживання людей.

Культурна антропологія тісно пов’язана з етнографією, активно використовує етнографічні матеріали. Культурна антропологія охоплює етнографію (вивчає окремі культури), етнологію (теоретично узагальнюючу матеріал етнографії), загальні антропологічні теорії, відомості з області лінгвістики, археології, історії суспільства і культури, релігієзнавства.

Вперше узагальнити всі ці матеріали спробували в XVII-XVIII ст., Але як самостійна наука антропологія сформувалася лише до другої половини XIX ст. Першою серйозною науковою школою в культурній антропології вважається еволюціонізм XIX – початку XX ст., Або класичної еволюціонізм Г. Спенсера, Е. Б. Тейлора, Д. Д. Фрезера, Л. Г. Моргана та ін., Який сформувався під впливом ідей еволюції і прогресу XIX ст., застосованих у вивченні культури. Антропологи-еволюціоністи проводили аналогії між еволюцією індивіда (дитинство, юність, зрілість, старість) і еволюцією культури. До заслуг антропологів-еволюціоністів слід віднести добре розроблену термінологію, безліч наукових понять. Криза еволюціонізму на початку XX ст. породив нові напрямки, серед яких історична школа, чи школа Боаса (Ф. Боас, Ф. Гребнер, А. Кребер, Р. Лоун та ін.), приділяється найбільша увага конкретним дослідженням, методам скрупульозного опису всіх особливостей будь-якої культури. Найважливішим досягненням школи Боаса є розробка теорії акультурації (це процес зміни культури, що відбувається при безпосередньому контакті і взаємодії декількох груп людей, є носіями різних культур). Школа Боаса виділяє три типи відносин між даними групами: 1) культура однієї групи приймається другий частково (“прийняття”) або повністю (“асиміляція”); 2) відбувається адаптація, пристосування елементів однієї культури до потреб іншої; 3) виникає “реакція” – повне відторгнення форм чужої культури.

Одночасно як реакція на недоліки еволюціонізму зародився і розвивався діффузіонізм, або школа Ратцеля (Л. Фробеніус, В. Шмідт, У. Ріверс, В. Г. Чайлд та ін.), Який виробив концепцію “культурних кіл” (“культурних провінцій”), кожен з яких постає як поєднання набору культурних ознак в конкретному географічному районі. Прихильники діффузіонізма надавали особливого значення міграції “культурних кіл”, яка відбувається внаслідок торгових контактів між країнами, переселення народів, колонізації.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Культурна антропологія