Культура як соціальне явище

Оскільки культуру неможливо розглядати у відриві від суспільства і закономірностей його існування, слід звернути увагу на ряд аспектів, які розкривають сутність культури як суспільного явища:
Генетичний аспект. Культура постає як продукт діяльності суспільства, фіксуючого загальна відмінність людської життєдіяльності від біологічних форм життя і якісну своєрідність історично конкретних форм цієї життєдіяльності на різних етапах суспільного розвитку. Альберт Швейцер (1875-1965), розглядаючи саме це розуміння культури, підкреслював, що культура – це підсумок всіх досягнень окремих осіб і всього людства у всіх областях і по всіх аспектах в тій мірі, в якій ці досягнення сприяють духовному вдосконаленню особистості і загальному прогресу. З. Фрейд вважав, що культура “вбирає всю суму досягнень”, що відрізняють наше життя від наших предків з тваринного світу і служить двом цілям: захисту людини від природи та врегулюванню відносин між людьми.
У гносеологічному (пізнавальному) аспекті культура виступає сукупністю досягнутих у процесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей. Таку позицію відстоював П. А. Сорокін, який дав таке визначення: “Культура – це система цінностей, за допомогою яких суспільство інтегрується, підтримує функціонування і взаємозв’язок своїх інститутів”.
Гуманістичний аспект культури розкриває розвиток самої людини, її духовних, творчих здібностей. Можна сказати, що даний аспект, антропогонические або людинотворчий. Наш сучасник В. М. Межуєв характеризує культуру як “… виробництво самої людини у всьому багатстві і багатогранності його громадських зв’язків і відносин, у всій цінності його суспільного буття”.
У нормативному аспекті культура виступає як система, що регулює соціальні відносини в суспільстві, орієнтує людину в світі. Це означає, що продуктом людської діяльності є не тільки предмети матеріального і духовного життя, але і всі відносини, що складаються між людьми в процесі їх взаємодії (економічні, політичні, моральні, психологічні та ін.).
У соціологічному аспекті культура виражається як вид діяльності історично конкретного соціологічного суб’єкта (суспільства, класу, соціальної групи, людини), а так само як стан і розвиток того чи іншого способу виробництва (культура феодального суспільства, буржуазна культура).
Таким чином, зрозуміти сутність культури можна лише через призму діяльності людини. Культура не існує поза людиною. Вона спочатку пов’язана з людиною і породжена тим, що він постійно прагне шукати сенс свого життя і діяльності. У роботі “Філософія нерівності” Н. А. Бердяєв зазначав: “Культура є фатальною шлях людства. Не можна оминути його “.
У культурі розкривається духовний світ людини, реалізуються його сутнісні сили – т. Е. Здібності, потреби, світогляд, знання, вміння, соціальні почуття. У цьому сенсі, культура відображає міру реалізації і розвитку сутності людини в процесі його соціальної діяльності. Культура, відображаючи, розкриваючи і реалізуючи сутнісний сенс буття людини, тим самим формує і розвиває цю сутність.
Людина не народжується соціальною, а лише в процесі діяльності ставати таким. Хоча Декарт вважав, що виріс у пустелі людина здатна відкрити всі істини, але для цього необхідні апріорні знання. На жаль, не Бог формує культуру людини. Освіта, виховання – є оволодіння культурою, т. Е. Процес передачі її від одного покоління до іншого. Культура супроводжує і насичує процес соціалізації.
Разом з оволодінням культурою особистість знаходить можливість сформувати і реалізувати свої творчі здібності. А це означає, що поряд з соціалізацією, сутністю культури стає та індивідуалізація особистості. Уже в самій сутності культури закладено протиріччя, що сприяє її подальшому розвитку. Діалектичне протиріччя норми, як соціально усталеною цінності і свободи, в якій закладений потенціал майбутнього розвитку, сприяє творчому становленню особистості, що забезпечує життєздатності культури.
Найважливішим питанням взаємодії культури і суспільства є функціональне призначення культури в соціумі. Узагальнено визначаючи функцію культури в суспільному житті, можна пов’язати її з завданням інтеграції людей в єдине співтовариство – людство. Однак це завдання знаходить вираз у ряді її конкретних суспільних функцій. Можна порекомендувати наступний перелік найважливіших функцій культури для самостійного знайомства з ними:
– Функція пристосування до середовища;
– Гносеологічна функція;
– Інформаційна функція культури;
– Комунікативна функція;
– Регулятивна (нормативна) функція;
– Аксіологічна (оціночна) функція;
– Функція соціалізації (людинотворча функція).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Культура як соціальне явище