Культура Русі в 12 столітті
До початку 12 століття Київська Русь уже була досить благополучним і розвиненою державою: стрімко розвивалося народне господарство, з’явилася чітка система землекористування, відбувалося поступове освоєння нових сільськогосподарських культур. Завдяки зростанню господарства, на Русі почала складатися система поділу праці, з’явилася більш розвинена соціальна структура суспільства, економіка і суспільний лад наблизилися до типово середньовічним.
Незважаючи на розвиток економіки, в політичному житті держави назрівала криза. Перш за все, це було пов’язано з ослабленням влади Києва і зростанням незалежності окремих князівств – замість єдиного центру почали з’являтися місцеві центри-міста, що об’єднують навколо себе невеликі території на різних кінцях держави.
Внутрішня політика Русі в 12 столітті
Зміни, що відбувалися у внутрішній політиці тісно пов’язані з роллю Києва та владою Київського князя, яка стала слабшати на початку 12 століття. Причин для занепаду Києва було кілька.
По-перше, завдяки розвитку нових торгових шляхів по всій Русі, важливість шляху “з Варяг в Греки” знижувалася, приносячи все менше прибутку Києву. По-друге, добробут князів в інших князівствах неухильно росло, що давало їм незалежність від Києва і, як наслідок, можливість проводити власну політику. По-третє, Київ протягом довгого часу був головною метою іноземних загарбників – місто постійно тримали в облозі кочівники, ситуація в регіоні була нестабільною і часто небезпечною для життя. Все це призвело до того, що князі з інших регіонів все менше підкорялися волі Києва і ставали незалежними.
Незважаючи на погіршення положення, Київ і титул Київського князя все ще приваблював багатьох місцевих князів, що стало причиною міжусобних конфліктів. Спроби знову об’єднати Русь під владою Києва робив Мстислав Володимирович – син Володимира Мономаха – проте вони не увінчалися суттєвим успіхом. В результаті постійного зміщення влади в інші регіони Русі, вже до кінця 12 століття утворився новий політичний центр – Володимиро-Суздальське князівство і місто Володимир. Незважаючи на неухильне зростання важливості Володимира, аж до монголо-татарської навали Київ все ще залишався важливим центром влади, а київський князь мав політичний вплив.
Внутрішня політика Русі в 12 столітті характеризується назріває міжусобними конфліктами і боротьбою князів (і князівств) за владу. Політика, а пізніше і економіка втратили свою централізованість.
Феодалізм на Русі в 12 столітті
Суспільство в 12 столітті на Русі було розділене на вільних людей і залежних, і пов’язано це було, перш за все, з земельними відносинами. До початку 12 століття князі, які раніше володіли більшою частиною земельних володінь, стали передавати частину адміністративних прав на свої землі боярам і монастирям. Таким чином князі звільняли себе від необхідності особисто збирати податки зі своїх володінь, а бояри і монастирі отримували в користування значні території.
З’явилася система приватного, боярського і монастирського землеволодіння. Між князями, боярами і монастирями формувалися стійкі феодальні відносини. У свою чергу бояри наймали для роботи на землях селян або дозволяли боржникам відпрацьовувати борг, працюючи на землі. Феодалізм розвивався на більш дрібному рівні.
Зовнішня політика Русі в 12 столітті
Зовнішня політика в 12 столітті зосередилася на двох напрямках: боротьба з кочівниками, які постійно тримали в облозі кордону держави, і спроби завоювати нові території. Руські князі здійснювали регулярні походи проти кочівників, а також намагалися просунутися в бік Європи.
Культура і побут Русі в 12 столітті
Традиційна російська культура тільки починає формуватися, з’являються нові види ремесел, розвивається зодчество і образотворче мистецтво. Великий вплив на побут і культуру робить релігія – недавно прийняте християнство і не до кінця викорінення язичництво.
Основні події на Русі в 12 столітті
1100 г. – Вітічевском з’їзд князів;
1103 г. – Перший похід проти половців, пізніше буде здійснено ще кілька;
1110 г. – Створення “Повісті временних літ”;
1111 г. – Перемога над половцями при Сальниці;
1113 г. – Володимир Мономах стає князем Київським;
1115 г. – Загострення відносин між Новгородом і Києвом;
1116 г. – Нова перемога киян над половцями;
1125 г. – Створення “Повчання” Володимира Мономаха;
1125 г. – Смерть Володимира Мономаха, Київський престол займає Мстислав, старший син Володимира Мономаха (1125 – 1132);
1128 г. – Мстислав забирає незалежність у Полоцького князівства;
1130 г. – Перші князівські жалувані грамоти, дані новгородським монастирям;
1131 – Початок успішних походів на Литву (1131 – 1132 рр);
1132 г. – Смерть Мстислава. Цей момент вважається початком періоду роздробленості і феодальних воєн;
1136 г. – Вигнання Всеволода Мстиславича з Новгорода, початок епохи незалежності Новгорода;
1139 г. – Хвилювання в Києві, захоплення влади Всеволодом Ольговичем;
1144 г. – Об’єднання Галицько-волинських удільних в єдину Галицьку землю;
1146 г. – Князювання в Києві Ізяслава (1146 – 1154), сина Мстислава, якого кияни запросили успадковувати престол після смерті Всеволода; початок запеклої боротьби князів за престол в Києві;
1147 г. – Перша літописна згадка про Москву;
1149 г. – Боротьба новгородців з фінами за Водь. Спроби суздальського князя Юрія Долгорукого відбити у новгородців Югорський данину;
1151 г. – Війна великого князя Київського Ізяслава в союзі з Угорщиною проти Володимира, князя Галицького;
1152 г. – Підстава Костроми і Переяславля Залеського;
1154 г. – Князювання Юрія Долгорукого в Києві;
1157 – Повстання смердів в Києві (1157 – +1159);
1157 – Початок князювання Андрія Боголюбського (1157 – 1174 рр.);
1160 – Повстання новгородців проти Святослава Ростиславича;
+1164 – Похід Андрія Боголюбського на волзьких булгар, Перемога Новгорода над шведами;
1167 – Мстислав Ізяславич стає князем у Києві;
1169 – Захоплення Києва Андрієм Боголюбським;
1174 – Убійство боярами Андрія Боголюбського;
1176 – Початок князювання Всеволода Велике Гніздо в Суздалі (1176 – 1212 рр.);
1185 – Невдалий похід князя Ігоря на половців, що послужив приводом для написання Слова о полку Ігоревім;
1197 – Роман Мстиславич об’єднує Волинь і Галичину під своєю владою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)