Культура Московської Русі
Перемога над монголо-татарськими завойовниками знаменує початок підйому російської культури. Починаючи з другої половини XIV в. Москві віддається провідна роль у російській державі. По-перше, це обумовлено тим, що місто знаходиться в центрі північного сходу країни, сюди стікається величезна кількість російських громадян, по-друге, через Москву проходять вигідні торговельні шляхи, що робить її центром зовнішньої політики держави. Тому саме московські князі стали набувати титул великих князів всієї Русі. Величезне значення Москви для всієї Русі зробило її новим культурним центром.
У XV-XVI ст. Русь остаточно позбулася монголо-татарських загарбників, повністю сформувалося Русское єдину державу. Ці явища помітним чином позначилися на культурі. Адже саме боротьба російського народу з іноземцями, нові завдання держави стали основними темами у розвитку російської культури. Зокрема, така тематика простежується в літературі.
Найбільш відомими літературними творами того часу стали “Повість про взяття Батиєм міста Володимира”, “Повість про розорення Рязані Батиєм” (XIV ст.), Що розповідають про часи монголо-татарської навали, що вихваляють мужність і сміливість російських воїнів-визволителів. Інша літературний твір, що розповідає про життя князя Олександра Невського (1221-1263), про Невській битві (1240) і Льодовому побоїщі (1242), “Житіє Олександра Невського”, є пам’яткою літератури, написаним на славу Російської держави і його народу.
Інший перемозі над Золотою Ордою, на Куликовому полі (8 вересня 1380) присвячено твір “Задонщина”, написане в кінці XIV ст. За припущенням, автором є Софоній рязанець. Головна ідея твору – об’єднання руських земель для спільної боротьби за Руську державу перед лицем іноземних загарбників.
Після остаточного об’єднання російських земель в XV в. відбувається і злиття місцевих культур. З’являється загальноросійська культура з її характерними особливостями, збереженими протягом багатьох століть.
Особливості нової об’єднаної держави, його політика описані в таких творах, як “Сказання про князів Володимирських” і “Сказання про Володимира Мономаха” (XVI ст.).
У XV в. з’явився новий літературний жанр – літературні подорожі. Купець Афанасій Нікітін описав свою подорож до Індії (1466-1472 рр.) В записках “Ходіння за три моря”. Цей твір відрізняється, багатосторонністю.
Ще один талановитий автор, російський письменник-публіцист Іван Семенович Нересветов. У своїх творах (“Сказання про царя Костянтина”, “Сказання про Магомета-Салтана”, “Пророцтва філософів і докторів латинських про Царя Івана Васильовича”) він описував перетворення в країні, виступав за зміцнення самодержавної влади. У 1549 р всі свої твори він передав Івану IV.
Навпаки, за обмеження царської влади виступав інший російський письменник, князь Андрій Курбський (1528-1583). Йому належить твір “Історія про великого князя Московському” (1573), а також три послання царя з викривальним текстом. Звичайно ж це не могло сподобатися “лютому самодержцю” Івану IV Грозному, і Андрій Курбський був змушений тікати до Литви в 1564 р
Важливим етапом у становленні російської літератури стала поява друкарства в кінці XV ст. До цього пергамент стали замінювати папером. У Москві з’явилася перша друкарня, на чолі якої стояли Іван Федоров (бл. 1510-1583) і котрі вчинили. Першою книгою, випущеною в 1564 р, була книга “Апостол”. До кінця XVI в. ними та їх учнями було близько двадцяти книг на церковно-релігійні теми.
У XVI в. за участю священика Сильвестра з’являється звід правил і настанов “Домострой”, в якому підтримувався сімейний патріархат, давалися поради з ведення домашнього господарства та ін.
Разом з літературою в Московської Русі розвиваються й інші напрямки в мистецтві, такі як живопис та архітектура.
На початковому етапі становлення єдиної Російської держави найбільш розвиненими в архітектурному відношенні були Новгород і Псков. Оскільки саме ці міста в найменшій мірі постраждали при монголо-татарська навала.
У XIV в. в Новгороді стали формуватися нові архітектурні форми. Прикладом тому можуть послужити церква Спаса на Коваля (1345), церква Успіння на Волотовом поле (1352), церква Федора Стратилата на Струмку (1360-1361 рр.) І церква Спаса Преображення на вулиці Ільїна (1374). Для нового стилю характерне ошатне зовнішнє оздоблення. Це і фрескові розписи, і скульптурні хрести, і декоративні ніші. Але в Новгороді зводилися не тільки храми, широко велося цивільне будівництво. Яскравим прикладом міської архітектури є Грановітая палата (1433) і Кам’яний кремль (1302).
Величезні темпи будівництва намітилися в Пскові. До XV в. тут з’явилися 22 нові церкви, а також величезний кремль протяжністю близько 9 км.
І звичайно ж в новій державі починається забудова столиці. Найбільш відоме з архітектурних творів Москви – Московський Кремль. Спочатку він був укріплений валом. Але під час царювання Івана III почалася його перебудова. У 1485-1495 рр. стіни з білого каменю були замінені цегляним. Під час правління Івана III в 1475-1479 рр. був побудований Успенський собор, а в 1484-1489 рр. – Благовіщенський собор, а також була побудована Грановитая палата (1487-1491 рр.). За часів правління його сина Василя III (1505-1508 рр.) Був побудований Архангельський собор Московського Кремля, дзвіниця “Іван Великий” (1505-1508 рр.), Яка була надбудована в 1600 р
Невідривно від зодчества розвивалася і живопис. В першу чергу іконопис. Геніальними художниками XIV-XV ст. були Феофан Грек (бл. 1340 – після 1405) та Андрій Рубльов (бл. 1360/70 – бл. 1430).
У творчості Феофана Грека можна виділити два періоди:
1) новгородський (церква Спаса Преображення (1378));
2) московський (церква Різдва Богородиці (1395-1396 рр.)), Архангельський собор (1399), Благовіщенський собор (1405)).
Благовіщенський собор був розписаний Феофаном Греком разом з найбільшим майстром Андрієм Рубльовим. Рубльова належить безліч фресок, мініатюр, ікон. Найбільш відомі його твори: “Архангел Михаїл” (поч. XV ст.), “Спас” (поч. XV ст.), “Трійця” (1420) з Троїцького собору Троїце-Сергієва монастиря. Зараз ці роботи знаходяться в найбільшому музеї російського мистецтва – в Третьяковській галереї в Москві.
До XVI в. помітно розширився коло тем живопису. Починає розвиватися новий жанр – історичний портрет. Тепер це не тільки зображення святих, з’являються портрети великих князів, мислителів і поетів античного світу, візантійських імператорів.
Отже, культура Московської Русі XIV-XVI ст. – Це символ розквіту, початок формування єдиної загальноросійської культури.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)