Культура масова і елітарна
Специфічним явищем у світовому культурному просторі кінця XIX-XX ст. визнається становлення двох абсолютно нових типів культури, поява яких слід пов’язувати з почалися демократичними перетвореннями в суспільстві.
Масова культура – це явище культури XX в. Воно породжене науково-технічної революцією, масовим припливом населення в місто, руйнуванням замкнутих сільських спільнот. Масове поширення культурних явищ пов’язане з розвитком систем інформації та комунікації, радіо, телебачення, кіно і т. Д., Які сприяли створенню масової аудиторії споживачів культурної продукції. Спочатку масова культура виникла як ринок збуту для бізнесу, що спеціалізується в області розваг. Тому багато філософів піддали масову культуру критиці. Вона визнавалася неглибокої, примітивною, стандартної, була розрахована на “середнього” людини. Термін “масова культура”, хоча містить у собі вказівку на масовість цього явища, не означає його народності, він грунтується не на змістовному, а на формальному, кількісному ознаці – способі виробництва і споживання. Масова культура в результаті протиставлялася елітарної і розглядалася як псевдокультура.
Теоретичну оцінку масової та елітарної культури дали іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет (1883-1955), російський філософ Н. А. Бердяєв та багато інших мислителів XX в. У вченні Х. Ортеги-і-Гассета еліта (від фр. Elite – краще, добірне) постає як найбільш обдарована духовними та інтелектуальними, етичними і естетичними якостями частина суспільства, саме до неї звертається справжній художник.
Елітарна культура виникає як культурологічна опозиція масовій культурі. Сенсом елітарної культури є прагнення зберегти в культурі пафос, турбота про духовне узвишші людини, подоланні його невігластва, вихованні кращих моральних якостей особистості. В даний час елітарна культура виступає у формах художнього модернізму, новаторства в мистецтві, поглиблює ідеї класичного мистецької спадщини, її сприйняття вимагає спеціальної підготовки, роботи розуму і душі. Вона функціонує в середовищу не стільки соціальний, скільки інтелектуальної еліти, професійної духовної інтелігенції. Елітарна культура характеризується естетичної свободою і комерційної незалежністю творчості, світоглядної глибиною тематики, філософським проникненням у сутність явищ і душі людини, складністю і різноманітністю форм художнього освоєння світу.
Масова культура – це складне й суперечливе явище. Його не можна розглядати тільки як негативний феномен.
Завдяки сучасним технічним засобам, маси людей отримують доступ до будь-якій культурі, в тому числі і до високопрофесійної. Індивід отримує можливість підвищувати свій загальнокультурний рівень. В результаті в сучасній філософії культури все більше вкорінюється уявлення про те, що людство перебуває на початку розвитку “третьої” системи культури. Це культура, заснована на засобах масової комунікації і нових інформаційних технологіях (перша культура – “усна”, друга культура – “письмова”). Особливий погляд на проблему нової, “третьої”, культури висловили Д. Белл, О. Тоффлер, І. Масуда в концепції постіндустріального або інформаційного суспільства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)