Культура і суспільство

Роль культури в суспільстві проявляється в її соціальних функціях.
В якості основної сучасна культурологія називає виховну (людинотворчий) функцію, яка полягає у створенні певного типу особистості відповідно до вимог суспільства, забезпечує її розвиток. Решта функції випливають із даної і підпорядковані їй.
Пізнавальна функція культури спрямована на забезпечення пізнання людиною навколишнього світу (природного, суспільного і свого власного).
Інформаційна функція забезпечує процес культурної спадкоємності поколінь і різні форми історичного прогресу. Вона проявляється в закріпленні результатів соціокультурної діяльності, накопиченні, зберіганні та систематизації інформації.
Комунікативна функція забезпечує багатосторонність і багатогранність спілкування людей, сприяє процесу обміну інформацією між людьми за допомогою знаків і знакових систем. Людина, будучи істотою соціальною, не може обійтися без спілкування з іншими людьми для досягнення різних цілей.
Адаптація людей у ​​суспільстві, формування взаємин між людиною і суспільством, спільністю, забезпечення міжособистісних відносин виражаються в регулятивної функції культури, яка покликана підтримувати рівновагу і порядок у соціумі, приводити у відповідність до суспільних потреб та інтересами дії різних соціальних груп та індивідів. Ця функція фіксує і підтримує загальнозначущі норми, забезпечує визначеність і зрозумілість поведінки, регулюючи таким чином поведінку членів суспільства. Так, як приклад можна привести юридичні норми (регулюють взаємини між людьми, соціальними інститутами, окремими людьми), технічні норми (необхідні у виробничій практиці), етичні норми (регламентують повсякденне життя) та ін. Багато норм випливають з культурних традицій і укладу життя народу.
Накопичені суспільством культурні цінності повинні бути збережені і примножені. За збереження культурних цінностей відповідає акумулятивна функція.
Темпи суспільного розвитку, його зміст і спрямованість багато в чому визначаються соціальними функціями культури.
Культура є явище соціально-історичне, т. К. Вона пов’язана з розвитком людини. Залишивши осторонь історичність культури, розглянемо її як явище соціальне. У кожної соціальної групи існують свої культурні запити і свій культурний рівень. Поглянувши узагальнено, можна в кожному суспільстві виділити елітарну культуру (т. Е. Культуру найбільш інтелектуальної частини населення) і масову культуру (призначену для широких верств населення, доступну середньоосвіченого членам суспільства).
Також кожна національна культура включає так звані субкультури. У широкому сенсі під субкультурою розуміється часткова культурна підсистема “офіційної” культури, визначальна стиль життя, ціннісну ієрархію і менталітет її носіїв. У той же час, кожна нація, кожен народ має свою загальну, властиву тільки йому культуру, створену відповідно умовам життя, потребам.
У сучасних умовах модернізації, глобалізації різні культури впливають один на одного, взаємозбагачуються, зливаються створюючи нові культурно-історичні спільності, або як їх ще називають – культурно-історичні типи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Культура і суспільство