Культура і глобальні проблеми сучасності
У ХХ столітті людина зіштовхнувся з глобальними (від лат. Globus – земна куля) проблемами, від вирішення яких залежить доля всієї цивілізації. “Проблемність” означає наявність складності, суперечливості ситуації, труднощі виходу з неї.
Які ж види глобальних проблем переживає людство? Головну глобальну проблему можна сформулювати так: чи повинна людина покладатися на природний, еволюційний процес розвитку культури або її світ перебуває в стані занепаду і потребує цілеспрямоване оздоровленні, поліпшенні?
Ця проблема знаходить свою конкретизацію в так званих алармістських (від фр. Alarme – тривога) ситуаціях. Суть її полягає в тому, що сучасні тенденції світового розвитку, орієнтовані на принцип кількісного зростання, ведуть до катастрофічних наслідків. Звичайно, загальне уявлення про обмеженість Землі як місця виробничої діяльності людини досить абстрактно. Зараз ця проблема усвідомлюється все більш конкретно як “обмеженість деяких видів ресурсів”, їх “вичерпання по регіонах”. Але розвиток ринкової економіки неможливо без зростання капіталу, прибутку, що вимагає нових і нових ресурсів. На конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) генеральний секретар конференції М. Стронг констатував, що процеси економічного зростання, які породжують безпрецедентний рівень добробуту та мощі багатого меншини, ведуть одночасно до ризиків і дисбалансів. Ринкова модель розвитку і відповідний їй характер виробництва і споживання не є стійкими для багатих і не можуть бути повторені бідними.
Інша проблема аларміські характеру пов’язана з виникненням небезпечних тенденцій у використанні різного роду ресурсів. У ході їх безконтрольної переробки виникає непомірне навантаження на екологічну сферу. Чим більше переробляється ресурсів, тим більше небезпека. Йдеться про знищення лісів – “легких” планети, про парниковий ефект, зменшенні озонового шару.
Крім того, не знята ситуація нерівномірного економічного зростання на основі індустріалізації. Проблема голоду, відставання країн не дозволяє призупинити навіть різнохарактерний економічне зростання. А він вимагає збільшення споживання енергії та ресурсів. Отже, в найближчій перспективі ця проблема буде розширюватися і поглиблюватися.
Інші глобальні проблеми пов’язані з розвитком самого суспільства. Ціна науково-технічного прогресу виявляється занадто високою. Справа в тому, що збільшується ризик гігантських катастроф (наприклад, Чорнобиль, Фукусіма). Сучасна промислова та енергетична інфраструктура уразлива з боку впливу стихійних природних сил і соціальних катаклізмів (війни і терористичні акти). З точки зору суспільства витрати на науково-технічний прогрес великі, а віддача мала.
Другий вид проблем внутрішнього розвитку обумовлений несправедливим розподілом негативних впливів науково-технічного прогресу на різні верстви населення, країни і регіони світу. Так, країни, що володіють багатими енергоресурсами, здійснюють їх первинну обробку, створюючи гігантську навантаження на екологію. Процвітаючі країни створюють для себе умови життя, відгороджують їх від екологічних неприємностей, перекладаючи екологічний ризик на інші групи. Все це веде до дестабілізації світової спільноти.
Засновник Римського клубу, що об’єднав еліту науки, бізнесу, культури, Ауреліо Печчеї в книзі “Людські якості” говорив про проблеми, які перетинають кордони і поширюються по всій планеті, незважаючи на конкретні соціально-політичні умови. Він приходить до висновку, що наша так любляча рости система сама ж прирекла себе на шлях, що позбавляє її цієї можливості. Людство опинилося в порочному колі.
Які ж причини виникнення глобальних проблем?
По-перше, це цілісність сучасного світу, що забезпечується глибинними політичними і економічними зв’язками – зримим їх проявом є транснаціональні корпорації і світові війни. Так, Друга світова війна, що почалася на кордонах Польщі та Німеччини, прийшла в Африку, на Близький і Далекий Схід, в Тихоокеанський басейн, на Кавказ. Всі виявилися учасниками єдиної історичної драми. У кривавій м’ясорубці воєн перемелювалося все, що індивідуалізувало і певним чином розділяло людей: границі, політичні пристрасті, національні особливості. Н. А. Бердяєв писав, що в що піднявся “світовому вихорі, в прискореному темпі руху” все зміщується з своїх місць. Але в цьому вихорі можуть загинути і найбільші цінності, може “не встояти людина”, він “може бути розідраний на шматки”.
По-друге, проблеми світової цивілізації пов’язані зі зрослою економічною міццю людини, що ніколи не стягувала з природи стільки данини, скільки тепер. За своїми наслідками вплив людини на природу нині можна порівняти з самими грізними силами природи. Зараз людина, володіючи могутністю планетарного масштабу, схожа на учня мага, який викликав до життя чарівні сили, але не може їх приборкати.
По-третє, однією з причин виникнення глобальних проблем є нерівномірність розвитку країн і культур. Економічна та політична залежність країн доповнюється інформаційною. Завдяки телебаченню, супутниковому зв’язку, комп’ютерним системам події і відкриття у світі сприймаються і поширюються миттєво. Тим часом люди, що споживають і використовують інформацію, не просто живуть в різних країнах з різним політичним ладом. За досягнутою ними рівню розвитку вони мешкають в історично різних культурних епохах. Тим самим у свідомості окремих людей химерним чином сполучаються шари культур різного рівня розвитку. Ця нерівномірність сприймається як несправедливість, що і народжує зараз таку актуальну проблему, як міжнародний тероризм.
Нарешті, потрібно сказати і про власне глобалізації, що показала взаємопов’язаність і взаємозалежність країн і народів стає все менш захищеною нашої планети.
Які ж шляхи вирішення глобальних проблем? Може людство вирішити їх? Деякі фахівці пророкують загибель людства вже в найближчі 30-50 років. Хід світового розвитку не втілює в нас оптимізму, хоча найстрашніша загроза ХХ ст. – Термоядерної війни між наддержавами – втратила свою актуальність в списку глобальних проблем.
Песимістичні перспективи вирішення глобальних проблем розвитку людини і планетарної культури стали причиною створення в 1960-1970 рр. безлічі наукових центрів, що об’єднали вчених, що працюють в цій галузі, і поширення футурології – сукупності людських знань, уявлень про майбутнє людського роду.
Найбільшу популярність у сфері футурологічних дослідженнях одержав Римський клуб, заснований у 1968 р об’єднав вчених 30 країн світу. Основна проблематика досліджень Римського клубу – глобальне моделювання, яке враховує взаємозв’язку різних аспектів людського життя – соціального, політичного, морального, культурного, економічного і т. Д. Римський клуб проводив дослідження в двох напрямках: вивчення меж і спрямованості економічного зростання і дослідження в області людських відносин і взаємодій. Дж. Форрестер і Д. Медоуз в 1972 р підготували відомий доповідь “Межі зростання”, мета якого – розробити негайних заходів з економічної і екологічній стабілізації та досягнення глобальної рівноваги.
Автори доповіді пропонували у зв’язку з природними обмеженнями росту людської цивілізації переглянути структуру потреб самої людини.
У 1974 році в рамках Римського клубу М. Месарович і Е. Пестель оприлюднили доповідь “Людство поворотного пункту”, в якому вказували на необхідність якісного росту в розвитку культури. Світ є не просто взаємообумовлене ціле, але ціле, диференційоване на частини, на окремі регіони, що мають свої специфічні риси розвитку. Людство і його культура – єдиний організм, всі елементи якого володіють особливою якісною специфікою. Звідси виникає ідея перенесення акценту діяльності людини з кількісних параметрів на якісні. Якщо соціально-економічні відносини індустріального суспільства є не просто визначальними, але гнітючими факторами історичного руху, то в сучасній цивілізації і культурі ситуація змінюється.
Ця проблема усвідомлюється не тільки філософами-гуманістами, але й людьми суто практичними. Вельми показовий приклад – згаданий вище італійський промисловець Печчеї, виходячи з власного досвіду роботи в економічній сфері, прийшов до висновку, що тріумфальний розвиток техногенної цивілізації насправді являє собою міф, за яким криється страшна небезпека, яка чатує людство – різні глобальні проблеми. Вихід з цієї ситуації, що має загальнопланетарне вимір, бачиться не тільки в удосконаленні юридичної бази, розвитку екологічної освіти та виховання, в посиленні законодавств за екологічні злочини, у створенні екологосообразних виробництв і використанні альтернативних джерел сировини та енергії, але насамперед – в самій людині, в його власній “внутрішньої” трансформації. Проблема саме в людині, а не поза ним. І можливе рішення пов’язане зі зміною його індивідуальної культури, обретающей свої сили в “новому гуманізмі”, який дозволяє відтворити гармонію безперервно змінюється. Культурні зміни, пов’язані із зародженням нових, відповідних духу ХХ-XXI ст. цінностей і мотивацій – соціальних, етичних, естетичних, духовних та ін. – повинні, на думку Печчеї, що не охопити окремі елітні групи і верстви суспільства, а стати невід’ємною органічною основою світогляду самих широких мас населення.
Культурна революція увазі вдосконалення якостей і здібностей всього людського роду. Три аспекти характеризують новий гуманізм, з яким як з культурним абсолютом намагається возз’єднатися “оновлений людина”: почуття глобальності, любов до справедливості, нетерпимість до насильства. У центрі стоїть цілісна людська особистість і її можливості. Альтернативи цьому просто-напросто немає. Йдеться насамперед про “безпрецедентну культурної перебудові” мільярдів населення земної кулі – усіх без винятку, незалежно від їх положення в соціальній ієрархії.
Трансформація особистості і є “людська революція”, єдина на даний момент реальна можливість вирішення сучасних глобальних проблем людства. Справедливість такого висновку представляється не менш значущою, ніж практична труднощі реалізації цієї рекомендації. Практика ХХ ст. показує, що поки людство не в змозі кардинально вирішувати глобальні проблеми свого розвитку.
Для цього треба впоратися з найголовнішою проблемою – подоланням культурних “розломів”, розколу культур (зіткнення цивілізацій, по С. Хантінгтоном), налагодженням діалогу культур. Це передбачає інтенсивний розвиток міжкультурних комунікацій, здійснюваних у всіх сферах культури на основі поваги культурної самобутності кожної з культур і з урахуванням тенденцій посилення культурного впливу одних країн на інші, тенденцій універсалізації у світовому культурному розвитку.
Історичний досвід розвитку суспільства і культури показує, що людство завжди ставило перед собою тільки ті задачі, які могло вирішити. Будемо сподіватися, що і зараз, зіткнувшись з глобальними проблемами, воно в черговий раз переборе перешкоди, що виникли в ході історичного процесу.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)