Куди потрапляють люди після смерті?
Наші душі – вічні мандрівники, і куди потрапляє людина після смерті, чи є загробне життя – точно сказати ніхто не зможе.
Багато народів протягом декількох тисячоліть вірять в цю тонку матерію – безсмертя душі, а вчені намагаються спростувати будь-які домисли і теорії.
Думати про вічність закликають нас пастирі різних релігій, які призводять вагомі доводи про існування потойбічного життя, і екстрасенси, які своїми ритуалами наочно демонструють присутність в нашому житті якихось вищих істот з паралельного світу.
Ось кілька версій про те, куди потрапляють люди після смерті.
Слов’яни до появи християнства спалювали своїх померлих. Так само чинили індіанці майя, а зараз цього ритуалу дотримуються індуїсти і в деяких випадках прихильники буддизму. Вони представляють загробний світ енергетичної оболонкою, де душі перебувають у вигляді фантомів і можуть за допомогою надприродних здібностей допомагати своїм близьким або заважати ворогам.
Так як тіло – лише фізична оболонка, яка утримує душу на Землі, то його потрібно спалити, щоб воно теж потрапило в інший світ. Якщо цього не зробити, то душа повернеться на землю, буде турбувати живих людей або вселятися в їх тіла.
Біблія вчить нас, що після смерті, в залежності від вчинених за період земного існування вчинків, люди потрапляють або в пекло, або в рай. І там вже забувають і спокою або маються і відчувають пекельні муки.
Тіло прийнято проводжають в останню путь, тому як в історії християнства були реальні випадки воскресіння, коли душа, розлучившись з тілесною оболонкою, не переходить потрібний бар’єр, а повертається в фізичну форму, через те, що ще не настав час або на землі залишилися незавершені справи.
Відповідно до сучасних астральним навчань люди, розпрощалися з життям з власної волі, протягом тисяч років не можуть переродитися (реінкарнація) і бродять неприкаяними привидами по землі.
Якщо вони зробили за життя багато поганих вчинків, то перероджуються для гіршою і важкої долі. Ті ж люди, які не хотіли йти, після закінчення 40 днів знаходять нові тіла, не завжди людські, але і тварини. Таким чином, вони потрапляють на нові рівні духовного розвитку.
У ацтеків, які слідували культу Сонця, померлі люди потрапляли в три різних місця. Перше – країна води і туману Тлалокан, де випробовується щастя і достаток було схоже на земне. Тлілан – другий рівень раю призначався для душ присвячених в таїнство безплотної життя, існування поза фізичної оболонки. Третій рай – Тонатіухікан – будинок Сонця, в якому живуть тільки душі, які досягли повного просвітлення.
Якщо людина після смерті потрапляв в пекло (якщо смерть була ганебна або положення померлого занадто низьким), то його піддавали різним судилища, він проходив через 9 врат (як в Євангелії), потім відправлялися в такому проміжному стані до Творця, який повертав їх до світла і життя в новому тілі.
Медикам найкраще відомо, що відбувається насправді, тому що ще під час навчання в інституті вони стикаються під час відвідування моргу і лабораторних занять з Світом Мертвих. Вони часто під час хірургічних операцій відчувають присутність потойбічної субстанції, але заперечують будь-який зв’язок між пам’яттю душі, яка існує у вигляді згустку енергії і тілом, загублених свою функціональність.
Коли людина вмирає, вважають хірурги і анестезіологи, то кора головного мозку, позбавлена кисню, втрачає активність. Якщо людина переживає клінічну смерть, то за цей момент в його пам’яті зяє провал, а якщо він йде в інший світ, то через 7 хвилин мозок гине вже остаточно і ніякої душі, поглядає зверху на тіло або що згадує про земні справи, бути не може.
Є ще одна версія вчених, згідно з якою свідомість людини – квантові частинки, які після смерті відправляються в космос і стають частиною Всесвіту.
Таким чином людська душа, що складається з заряджених мікрочастинок, є частиною єдиного енергетичного поля і несе зашифровану інформацію, накопичену ще з моменту зародження планети.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)